Постанова

від 20.12.2006 по справі 14/306-4126     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/306-4126     

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2006 р.Справа № 14/306-4126

 17 год. 00 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Руденка О.В.             

при секретарі судового засідання  Михайлишин Л.М.

Розглянув справу

за позовом  Приватного підприємства "Сапід Буд" вул. Текстильна, 18а, м. Тернопіль           

до  Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м. Тернопіль            

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000902304/0/30556 від 24.05.2006р.

За участю представників сторін:

позивача: Рибачок З.В. , довіреність   № б/н  від 19.12.06 р.,

відповідача: Білий В.В., довіреність   № 66979/7/10-015  від 17.10.06 р.

Суть справи

Приватне підприємство "Сапід Буд", м. Тернопіль,  звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000902304/0/30556 від 24.05.2006р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представники позивача посилаються на безпідставність донарахування податковим органом ПП "Сапід Буд" податку на додану вартість, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржуваний правовий акт індивідуальної дії винесений контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно  ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

За клопотанням представника позивача проводилась технічна фіксація судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки з питань взаєморозрахунків ПП "Сапід Буд" з ПП "Транстехмаш", посадовими особами контролюючого органу 22.05.2006р. складено акт за №10770/23-122\32295186. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою з 01.01.2004 року по 31.10.2005 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством  вимог Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон) внаслідок чого ним занижено податок на додану вартість за І кв. 2005 року на суму 2799,72 грн.

Зважаючи на наведені обставини, 24.05.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000902304/0/30556 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 4199,58 грн. (в т.ч. 2799,72 грн. за основним платежем, 1399,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону  № 2181.

За результатами розгляду контролюючими органами первинної та повторної скарг  податкове-повідомлення рішення №0000902304/0/30556 від 24.05.2006р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Наведений правовий акт індивідуальної дії оспорений платником податків у судовому порядку.  

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Даючи правову оцінку висновкам, що містяться у акті перевірки суд враховує, що  нарахування спірних сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість здійснено контролюючим органом за результатами дослідження фінансово - господарських операцій  позивача із  його контрагентом ПП "Транстехмаш".

Так, із описової частини акта перевірки та наявних у справі первинних документів, які досліджувались посадовими особами ДПС слідує, що:

- на виконання правочину укладеного в усній формі контрагентом  позивача у березні 2004 року реалізовано  останньому товарно -матеріальні цінності (грунтовку, емаль, цемент) на загальну суму 16798,3 грн.  Факт здійснення вказаної господарської операції  засвідчується  накладною № Тр - 0000090 від 18.03. 2005 року та податковою накладною від цього ж числа із порядковим номером 30 ( сума податку на додану вартість  - 2799,72 грн. грн.), що надані позивачу   ПП "Транстехмаш";

- оплата за отримані ТМЦ між учасниками договірних відносин проведена як у безготівковій формі (8000 грн., згідно із платіжним дорученням від 01.06.05 р.)  так і поставкою позивачем контрагенту товару ( сполімод) згідно із видатковою накладною №РН-0000007 від 12.10.2005 р. та податковою накладною № 34/1 датованою цим же числом на загальну суму 8798,30 грн., та послідуючим  зарахуванням зустрічних вимог на підставі акту від 03.01.06 року, копія якого наявна у матеріалах справи;

- в ході проведення перевірки ПП "Сапід буд"  товарно-транспортних накладних по перевезенню  отриманої  від ПП "Транстехмаш" продукції не представлено.

 Із наведеного контролюючим органом зроблені висновки про те, що ПП "Транстехмаш" не являвся власником проданого позивачу товару, а відтак  сума податку на додану вартість сплачена ПП "Сапід Буд" у ціні товару своєму постачальнику  безпідставно включена до складу податкового кредиту у декларації за березень 2005  року.  

В той же час, матеріалами справи вказані висновки  не підтверджуються. Більше того зібрані в процесі судового розгляду докази вказують на їх  невідповідність  фактичним обставинам  та вимогам Закону з огляду на наступне.

Виконання сторонами договірних зобов'язань належним чином та в повному обсязі засвідчується як первинними документами ( копії видаткових накладних та платіжних документів про перерахування коштів в матеріалах справи) так і даними  перевірки з цього приводу.

Із матеріалів справи слідує, що  ПП "Транстехмаш" як на час виникнення спірних правовідносин так і на час розгляду справи судом  являвся платником податку на додану вартість.       

Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1  статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними ( контрактними ) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа –продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну  або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону;  скласти і передати  контрагенту податкову накладну ( п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону).

У процесі розгляду справи судом, на підставі первинних документів ,   податкових декларацій з ПДВ ( декларація ПП "Транстехмаш"  за спірний період в матеріалах справи), пояснень учасників спору,  з'ясовано, що :

-  на виконання умов правочинів, укладених в усній формі ПП "Транстехмаш"  реалізовано позивачу товарно - матеріальні цінності (грунтовку, емаль, цемент ),  а останнім проведено оплату за неї в повному обсязі у спосіб та порядку, які передбачені законодавчими актами, при цьому дати виникнення податкових зобов'язань по спірних операціях та права на податковий кредит, що визначені контрагентами договірних відносин, відповідають і ґрунтуються на приписах  п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п.7.5.1 п.7.5  статті 7 Закону;

- на виконання обов'язку визначеного п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону продавець - ПП "Транстехмаш" надав  покупцю - позивачу у справі  податкову накладну, що містять всі необхідні реквізити та відомості перелічені у наведеній вище нормі Закону;

- згідно поданої до контролюючого органу декларації з ПДВ за березень   2005 року ПП "Транстехмаш" самостійно визначено суму податкового зобов'язання у графі 9 в розмірі 181482 грн.;

- зустрічних перевірок ПП "Транстехмаш" з питань взаємовідносин з позивачем контролюючим органом не проводилось;

- предметом спору у даній справі являються правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з поставки товарів, а не надання послуг з перевезення вантажу. А відтак, відсутність товарно - транспортних накладних позбавляє особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню включати їх до складу валових витрат згідно із статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що у спірних правовідносинах місця не має;

- твердження відповідача у судовому засіданні про те, що ТМЦ реалізовані позивачем ПП "Транстехмаш"  згідно із видатковою накладною №РН-0000007 від 12.10.2005 р., були попередньо у цього ж постачальника придбані, що викликає сумніви у проведеному зарахуванні зустрічних однорідних вимог,  спростовується долученими до справи документами (копії накладної та податкової накладної у справі) , із яких слідує, що продукція яка поставлена у жовтні 2005 року  ПП "Сапід буд" своєму контрагенту,  попередньо підприємством була  придбана  в липні 2005 року у ПП "Влад" при цьому  реалізована ПП "Транстехмаш" із нарахуванням податку на додану вартість, як цього вимагають приписи Закону;   

Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до п.п. 7.7.1п.7.7 статті 7 Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пунктом 10 Інструкції  про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, що затверджена наказом ДПА України  17.03.2001 №110 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. визначено, що факти  порушень  податкового  та  іншого  законодавства посадова  особа  органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому   чітко   викладається  зміст  порушення  з обґрунтуванням   порушених  норм  законодавчих  актів та вказуються конкретні  їх  пункти  і статті.

Жодних допустимих доказів зазначених вище,   які вказували б на порушення   ПП "Транстехмаш"  у березні  2005 р.  вимог Закону  при формуванні  своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем , а відтак і задекларованих  у декларації з ПДВ по цій поставці  суми податку  за звітний період  контролюючим органом суду  не представлено.

Крім того, фактів перевищення податкового кредиту над зобов'язаннями, і як наслідок - бюджетного відшкодування  за спірні періоди  перевіркою не встановлено, а відтак суд констатує, що посилання контролюючого органу на приписи п.1.8 статті 8 Закону є безпідставними, а ототожнення права платника податку на податковий кредит з його правом на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, як і податкового зобов'язання ( п.7.3 ст. 7 Закону ) із порядком  визначення  суми  податку,  що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України ( п.7.7 статті 7 Закону) є таким що положенням  цього Закону  не відповідає.

При цьому слід зазначити, що зазначений Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту  платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених                                (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів               (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва                   (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат  відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість”  не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит  у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови  та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення приватним підприємством п.1.8 ст.1,  п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7  Закону.

При цьому, судом враховано і положення  статті 71 КАС України, згідно із якою  в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій  покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми,  належних та допустимих доказів, які б  підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог  Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені слід задовольнити.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу  з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.6, 7, 86, 89, 94 - 98, 112, 157, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.05.2006 року № 0000902304/0/30556.

3.  Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Сапід Буд" (Юрид адреса: вул. Петлюри, 10/48, м. Тернопіль., Пошт. адреса: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18а, код ЄДРПОУ: 32295186) - 85 (вісімдесят п'ять) грн. сплаченого державного мита.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 25 грудня 2006 року - до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                              О.В. Руденко