Рішення

від 22.11.2006 по справі 5/342-4204

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/342-4204

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2006 р.Справа № 5/342-4204

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрушків Г.З.             

Розглянув справу

        За   позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Тернопіль

        До: Тернопільського державного комерційно-виробничого підприємства "Залізничник" вул.Б.Хмельницького, 10, м. Тернопіль

За участю представників сторін:

     Позивача:     не з'явився

     відповідача: Верес С.С. –представник (дов. від 01.09.2006р.)

         В розпочатому судовому засіданні представнику відповідача роз'яснено  права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

         Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом про стягнення з Тернопільського державного комерційно-виробничого підприємства "Залізничник" вул.Б.Хмельницького, 10, м. Тернопіль,(код 01101393) –3897грн.69коп., із них: 3772грн.22коп. адміністративно –господарських санкцій за не створення в 2005 році одного робочого місця для працевлаштування інваліда та 125грн.47коп. пені за несвоєчасну сплату даних санкцій.

         Відповідач у відзиві на позовну заяву та його повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує і повідомив, що підприємство відповідача у 2005 році не створювало та не могло створювати робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки Наказом Міністерства транспорту України №207 від 17.03.2003р. прийнято рішення про  ліквідацію ТДКВП «Залізничник», а наказом №73-ЦЗ від 25.03.03р. Державною адміністрацією залізничного транспорту України було створено ліквідаційну комісію, за час роботи якої проведено вивільнення 16 працівників. За твердженнями відповідача на даний час на підприємстві працює лише 5 працівників, планується вивільнити ще 2 працівників і робота по ліквідації підприємства підходить до завершення.

        Позивач матеріали, витребувані ухвалою суду від 23.10.2006р., а саме: докази направлення інвалідів на підприємство відповідача, копію довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився.

         Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З огляду на те, що  ст. 20  Закону України „Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні” встановлює, що у разі несплати адміністративно-господарської санкції суб'єктом господарювання її стягнення проводиться за рішенням господарського суду, приймаючи до уваги  інформаційний лист Верховного суду України № 3.2.-2005 від 26.12.2005 року, дана справа розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача,  судом встановлено наступне:

-          Тернопільське обласне відділення  Фонду  України  соціального захисту інвалідів відповідно до Положення  “Про Фонд України соціального захисту   інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 18.07.1991р. №92  є юридичною особою і на нього  покладено контроль  за додержанням  підприємствами встановлених нормативів робочих  місць, призначених для працевлаштування інвалідів та здійснення  контролю за  своєчасним  і повним  надходженням  до бюджету  фонду коштів від  підприємств, які  не забезпечують  установлених нормативів  робочих  місць,  призначених  для  працевлаштування інвалідів.

         Порядок  встановлення нормативів робочих місць  для інвалідів  передбачено ст. 19  Закону України “Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні “ (в редакції змін і доповнень  станом на 01.01.2005р.) –далі - Закон, відповідно до якої для  підприємств встановлюється  норматив місць  в розмірі  4-х відсотків від  загальної кількості   працюючих, а якщо  працює  від 8 до 25 чоловік –у  кількості  одного робочого місця.

       -  Як випливає із даних  Тернопільського державного комерційно-виробничого підприємства "Залізничник",  зазначених у звіті  про  зайнятість  та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік, поданого ним Фонду, середня облікова чисельність працівників  складала –9 осіб, відповідно до ст. 19 Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить одне робоче місце, проте як випливає із даних вказаних у звіті, відповідачем норматив   в  кількості    -  1 робоче місце  для інвалідів не визначено, і у 2005 році не працевлаштовано  жодного інваліда;

      -  На підставі поданого звіту Фонд визначив, що в 2005 році, підприємство повинно було працевлаштувати одного інваліда, та оскільки фактично норматив не виконано і інваліда не працевлаштовано (розрахунок заборгованості по платежу до Тернопільського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів за нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів за 2005 рік), позивач, нарахував штрафні санкції в сумі 3772грн.22коп. та пеню за порушення сплати даних санкцій у сумі 125грн.47коп., які просить стягнути з відповідача, посилаючись при цьому на ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767 та Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314.

 Проаналізувавши подані сторонами докази в обґрунтування відповідно своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту  інвалідів про стягнення з Тернопільського державного комерційно-виробничого підприємства "Залізничник" адміністративно-господарських санкції в сумі 3772грн.22коп. та 125грн.47коп. пені за порушення сплати даних санкцій задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

17.03.2003р. Міністерством транспорту України у зв'язку із реформуванням підприємств торгівлі, побуту та громадського харчування Укрзалізниці, направленим на підвищення ефективності роботи цієї сфери обслуговування і відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні», Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»прийнято наказ №207 про ліквідацію Тернопільського державного комерційно-виробничого підприємства "Залізничник" вул.Б.Хмельницького, 10, м. Тернопіль, (код 01101393).

25.03.2003р. Державна адміністрація залізничного транспорту України на виконання вищезазначеного наказу Міністерства транспорту України винесла наказ №73-ЦЗ про ліквідацію Тернопільського державного комерційно-виробничого підприємства "Залізничник", яким створено відповідну ліквідаційну комісію, і в тому числі прийнято рішення про здійснення вивільнення працівників підприємства відповідача у відповідності з трудовим законодавством України.

     Таким чином, компетентним органом прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи і створено ліквідаційну комісію, до повноважень якої за загальним правилом ст. 105 та ст. 111 ЦК України, зокрема, належить: розміщення в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, вжиття усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмового повідомлення їх про припинення юридичної особи, складання проміжного ліквідаційного балансу, який має містити відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік, пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду, та подання його на затвердження Міністерству транспорту України. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

З на веденого випливає, що ліквідаційна комісія, виконуючи функції органу управління підприємства у частині заходів, спрямованих на його ліквідацію, відповідно до статей 105, 111 ЦК України та рішення органу, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, не уповноважена на створення нових робочих місць, в тому числі і тих, що можуть бути зайняті інвалідами.

Натомість, з як слідує з матеріалів справи, а саме: наказів ТДКВП «Залізничник»№2 від лютого місяця 2003р., №4 від 07.04.2003р., №2 від 31.01.2006р., звітів про вивільнення працівників від 03.02.2003р., від 07.04.2003р., звіту про заплановане вивільнення працівників станом на 01.02.2006р., звіту про фактичне вивільнення працівників від 05.09.2006р., вбачається, що ліквідаційною комісією протягом 2003-2006 років здійснюються заходи по вивільненню працівників, про що відповідач відповідно до п. 5 ст. 20 закону України «Про зайнятість населення»повідомляв державну службу зайнятості. Крім того, як слідує із вищезазначеного Звіту відповідача  про  зайнятість  та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік, поданого відповідачем до Фонду, позивач був повідомлений про ліквідацію ТДКВП «Залізничник»- в графі „концерн, асоціація та інше об”єднаня і вид економічної діяльності” зазначено  „завершується процедура ліквідації підприємтсва”.

      При таких обставинах, відповідач в особі ліквідаційної комісії не повинен нести відповідальності за незабезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, адже знаходиться у стадії ліквідації та вивільнення працівників.

      У відповідності до вимог ст.ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України, п. 34 ст. 4  Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, судові витрати не стягуються.

      Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85  ГПК України господарський суд  

В И Р І Ш И В :

1.          В позові –відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата

Суддя                                                                                          Г.З. Андрушків