Постанова

від 24.11.2006 по справі 14/315-4313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/315-4313

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2006 р.Справа № 14/315-4313

 15 год. 25 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Руденка О.В.             

при секретарі судового засідання  Михайлишин Л.М.

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіст" с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область, 47854           

до  Державної податкової інспекції у Підволочиському районі вул. Зелена, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800            

про  скасування податкових повідомлень-рішень.

За участю представників сторін:

позивача: Кудінов В.В., довіреність №б/н, від 01.11.06р.,

відповідача: Шумило М.П.,довіреність №3088/10 від 24.07.06р.,

                           Рубльовська Л.Я., довіреність №7595/10 від 24.11.06р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Благовіст" звернулось у господарський суд Тернопільської області з позовом до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на безпідставність донарахування податковим органом ТОВ "Благовіст" податку на додану вартість, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважних  представників, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії  винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно  ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Благовіст" при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Західенерго" ЛТД  та ПП "Багро", посадовими особами контролюючого органу 04.07.2006р. складено акт за №427/23/31273659. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством  вимог Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон ) внаслідок чого ним занижено податок на додану вартість  за 2004 рік на суму 8649,97 грн.

Зважаючи на наведені обставини, 17.07.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0002392301/0 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 12974,96 грн. (в т.ч. 8649,97 грн. за основним платежем, 4324,99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону  № 2181.

За результатами розгляду контролюючими органами первинної та повторної скарг  податкове-повідомлення рішення №0002392301/0 від 23.05.2006р. залишено без змін, а скаргу без задоволення , з огляду на що відповідачем по справі прийняті податкові повідомлення-рішення №0002392301/1 від 11.08.2006р. та  №0002392301/2 від 13.10.2006р. які містять нові терміни сплати сум податкових зобов'язань, що ними визначені.

Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені платником податків у судовому порядку.  

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.

Оцінюючи висновки, які містяться  у матеріалах перевірки суд враховує, що  нарахування спірних сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість проведено контролюючим органом за результатами дослідження фінансово - господарських операцій  позивача із  його контрагентами :  ТОВ "Західенерго ЛТД" та ПП "Багро".

Так, із описової частини акта перевірки та наявних у справі первинних документів, які досліджувались посадовими особами ДПС слідує,  що:

- на виконання правочину укладеного в усній формі  контрагенти позивача  реалізовували останньому  зерно пшениці.  Факт здійснення вказаних господарських операцій  засвідчується  видатковою накладною № ВН 28/05-03 від 28.05.2004 року та податковою накладною від цього ж числа із порядковим номером 28/05-03 (загальна сума поставки - 6050 грн., в т.ч.ПДВ- 1008,30 грн.), що надані позивачу   ТОВ "Західенерго ЛТД" ; видатковою накладною №БЛ-0000122  від 30.09.2004 року та    податковою накладною №227 від 30.09.04 р. (загальна сума поставки - 45850 грн., в т.ч.ПДВ- 7641,67  грн.), що надані позивачу   ПП "Багро";   

- оплата за отримані товарно - матеріальні цінності від наведених вище суб'єктів господарювання проведена  товариством з обмеженою відповідальністю "Благовіст" в повному обсязі  по безготівковому розрахунку платіжними дорученнями, копії яких наявні у справі.

- на час проведення перевірки позивача, його контрагентами, внаслідок пожежі (ПП "Багро") та крадіжки ( ТОВ "Західенерго ЛТД" ) втрачені первинні документи оформлені за результатами вказаних вище господарських операцій.

Із наведеного в сукупності контролюючим органом зроблені висновки про те, що сума податку на додану вартість сплачена позивачем у ціні товару безпідставно включена до складу податкового кредиту у деклараціях за червень та вересень 2004 року.  

В той же час, матеріалами справи вказані висновки  не підтверджуються. Більше того зібрані в процесі судового розгляду докази вказують на їх  невідповідність  фактичним обставинам  та вимогам Закону з огляду на наступне.

Виконання сторонами договірних зобов'язань належним чином та в повному обсязі засвідчується як первинними документами ( копії видаткових накладних та платіжних документів про перерахування коштів в матеріалах справи) так і даними  перевірки з цього приводу.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ "Західенерго ЛТД" з 07 травня 2004 року являється платником податку на додану вартість, а ПП "Багро" із 22.12.2003 р.       

Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1  статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними ( контрактними ) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа –продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну  або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону;  скласти і передати  контрагенту податкову накладну ( п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону).

У процесі розгляду справи судом, на підставі первинних документів ,   податкових декларацій з ПДВ ( декларації ТОВ "Західенерго ЛТД" та ПП "Багро"  за спірний період в матеріалах справи) , пояснень учасників спору,  з'ясовано, що :

-  на виконання умов правочинів, укладених в усній формі ТОВ "Західенерго ЛТД"   та ПП "Багро"  реалізовано позивачу зерно пшениці,  а останнім проведено оплату за неї у безготівковій формі, при цьому дати виникнення податкових зобов'язань по спірних операціях та права на податковий кредит, що визначені контрагентами договірних відносин, відповідають і ґрунтуються на приписах  п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п.7.5.1 п.7.5  статті 7 Закону;

- на виконання обов'язку визначеного п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону продавці - ТОВ „Західенерго ЛТД”  та ПП "Багро" надали  покупцю - позивачу у справі  податкові накладні, що містять всі необхідні відомості перелічені у наведеній вище нормі Закону;

- згідно поданих  ТОВ „Західенерго ЛТД”  до Тернопільської ОДПІ декларацій з ПДВ  сума податкових зобов'язань даного платника податків за травень 2004 р. становить 1294470  грн.;

- у декларації з ПДВ за вересень 2004 року ПП "Багро" визначено суму податкового зобов'язання у графі 15 в розмірі 579182 грн.;

- зустрічних перевірок ТОВ „Західенерго ЛТД” та ПП "Багро"  з питань  взаємовідносин з позивачем контролюючим органом не проводилось;

- посилання контролюючого органу на відсутність у ПП "Багро"  основних засобів у 2005 році, судом оцінюються критично, оскільки товарно - матеріальні цінності  реалізовувались позивачу у 2004 році  та згідно із законодавством з питань оподаткування до основних фондів не належать.

Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до п.п. 7.7.1п.7.7 статті 7 Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пунктом 10 Інструкції  про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, що затверджена наказом ДПА України  17.03.2001 №110 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. визначено, що факти  порушень  податкового  та  іншого  законодавства посадова  особа  органу державної податкової служби оформляє актом перевірки,   в   якому   чітко   викладається  зміст  порушення  з обґрунтуванням   порушених  норм  законодавчих  актів та вказуються конкретні  їх  пункти  і статті.

Жодних допустимих доказів зазначених вище,   які вказували б на порушення  ТОВ „Західенерго ЛТД”  у травні 2004 р. та ПП "Багро"  у вересні 2004 р.  вимог Закону  при формуванні  своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем , а відтак і задекларованих  у деклараціях сум ПДВ за звітні періоди   контролюючим органом суду  не представлено.

Крім того, фактів перевищення податкового кредиту над зобов'язаннями, і як наслідок - бюджетного відшкодування  за спірні періоди  перевіркою не встановлено, а відтак суд констатує, що посилання контролюючого органу на приписи п.1.8 статті 8 Закону є безпідставними, а ототожнення права платника податку на податковий кредит з його правом на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, як і податкового зобов'язання ( п.7.3 ст. 7 Закону ) із порядком  визначення  суми  податку,  що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України ( п.7.7 статті 7 Закону) є таким що положенням  цього Закону  не відповідає.

При цьому слід зазначити, що зазначений Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту  платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених                                (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів               (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва                   (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат  відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість”  не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит  у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови  та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення товариством п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5.п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7  Закону.   

 При цьому, судом враховано і положення  статті 71 КАС України, згідно із якою  в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій  покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми,  належних та допустимих доказів, які б  підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог  Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, слід задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу  з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.  6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Підволочиському районі від 17.07.2006 року №0002392301/0, від 11.08.2006 року№0002392301/1  та від 13.10.2006 року  №0002392301/2.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіст" (с. Городниця, Тернопільська область, Підволочиський район, ін. код: 31273659) -  85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. сплаченого державного мита.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                          О.В. Руденко