Рішення

від 18.09.2013 по справі 905/4820/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.2013 Справа № 905/4820/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сгара Е.В.

При помічнику судді Фенченко Б.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом : Публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь», м.Донецьк

До відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Димитров, Донецька область

Предмет спору : стягнення заборгованості у сумі 17257,24 грн.; пеню у сумі 1275,99 грн., 3% річних в сумі 255,19 грн.

За участю представників:

від позивача: Волошек А.В.- довір.

від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Торговельний центр «Білий лебідь», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Димитров, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 17257,24 грн.; пені у сумі 1932,33 грн., 3% річних в сумі 386,47 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди №158 від 26.06.2012р. в частині здійснення орендних платежів.

Позивач в процесі розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначив, що заборгованість виникла у вересні 2012р., повідомив, що заявлена до стягнення заборгованість складається з заборгованості за орендну плату в сумі 15210,20 грн. та за відшкодування електроенергії в сумі 2047,14 грн.

Заявою від 18.09.2013р. відмовився від позовних вимог в частині стягнення 2047,14 грн. боргу за електроенергію, крім того вказаною заявою зменшив позовні вимоги в частині пені та 3% річних та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1275,99 грн., 3% річних в сумі 255,19 грн. Заява підписана повноважною особою, розглянута та прийнята судом.

В судовому засіданні 18.09.2013р. позивач повідомив про сплачу відповідачем суми основного боргу за оренду за вересень 2012р. в повному обсязі, після подачі позову до суду.

Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні 28.08.2013р. позовні вимоги визнав у повному обсязі, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством «Торговельний центр «Білий лебідь» (надалі Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі Орендар) було укладено договір оренди №158 від 26.06.2012р. (надалі Договір), за умовами якого Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 51,56 мІ на четвертому поверсі Нового корпусу, блок Б, Торгового центру "Білий лебідь", розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - Об'єкт оренди) (п.1.1. Договору).

Актом приймання-передачі від 01.07.2012р. Орендар прийняв у тимчасове користування вказане у п.1.1. Договору приміщення.

Відповідно до п.8.2. Договору строк дії Договору встановлено з 26.06.2012р. по 25.06.2013р.

Відповідно до п.3.1. Договору за користування об'єктом оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату. Розмір орендної плати визначається із рахунку вартості одного кв.м.: за 1 кв.м. - 295,00 гривень, що складає за 51,56 м.І - 15210,20 гривень, у т.ч. НДС 2535,03 гривень на місяць. Вартість комунальних послуг, окрім електропостачання, входить до розміру орендної плати. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість використаної електроенергії відповідно показникам лічильника (за тарифами встановленими у м. Донецьк для нежитлових приміщень юридичних осіб) на підставі рахунків, виставлених орендодавцем.

Згідно п.3.4. Договору Орендар сплачує орендну плату на умовах передоплати с 1-го по 10-е число поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця або іншим шляхом відповідно до діючого законодавства України.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що Орендар сплачує вартість спожитої електроенергії у строк с 1-го по 10-те число місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, вбачається, що спірний договір є належною підставою для виникнення у відповідача по справі грошових зобов'язань, визначених умовами цього договору.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання.

Позивач під час звернення із позовом до суду просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 15210,20 грн.

Позивач в судому засіданні 18.09.2013р. повідомив про сплату відповідачем заборгованості з орендної плати в сумі 15210,20 грн., після подачі позову до суду, що підтверджується відповідною банківською випискою від 13.09.2013р. та довідкою №404 від 17.09.2013р., підписану генеральним директором та головним бухгалтером позивача.

Враховуючи той факт, що заявлена до стягнення сума основного боргу погашена відповідачем в повному обсязі після звернення позивача з позовом до суду, предмет спору в цій частині відсутній, що є підставою для припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за відшкодування електроенергії в сумі 2047,14 грн.

Заявою від 18.09.2013р. позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відшкодування електроенергії в сумі 2047,14 грн.

Заява підписана повноважною особою. Наслідки відмови від позову позивачу судом роз'яснені.

Розглянувши заяву позивача, суд з'ясував, що відмова від позову не суперечить чинному законодавству України та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін, у зв'язку з чим відмова судом приймається, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач посилаючись на несвоєчасну сплату орендної плати по Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1275,99 грн.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.3. Договору, за несвоєчасну сплату орендної плати та спожитої електроенергії, Орендодавець має право вимагати від Орендаря пеню в сумі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочки відповідного платежу. Обов'язок Орендаря по сплаті пені виникає з моменту отримання письмової вимоги Орендодавця. Пеня стягується за весь час прострочки.

Суд звертає увагу, на той факт що умова вищевказаного пункту 5.3 Договору в частині виникнення обов'язку по сплаті пені після отримання вимоги суперечить передбаченому діючим законодавством порядку нарахування пені. Зокрема, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що правові наслідки у вигляді сплати пені настають саме після порушення зобов'язання, а не після пред'явлення вимоги на сплату такої неустойки.

Господарським судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням вищевказаних приписів діючого законодавства, умов договору щодо порядку здійснення розрахунків та періоду виникнення боргу. Сума пені складає 1 273,70 грн., таким чином, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у зазначеній сумі.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Позивач, посилаючись на несвоєчасну сплату орендної плати по Договору також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 255,19 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних перевірено господарським судом, сума 3% річних складає 254,75 грн., таким чином, вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у зазначеній сумі.

Вимоги щодо стягнення 3% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом також розглянуто вимогу позивача про покладення на відповідача витрат по сплаті адвокатських послуг в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач в обґрунтування вищевказаної вимоги надав суду укладений з адвокатом ОСОБА_2 договір про надання правових послуг №_5/ЛК-2/2013_ від 20.06.2013р., згідно якого клієнт (позивач по справі) доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги у підготовці позовної заяви до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 в господарській суд Донецької області та підтримання вимог в суді в якості представника з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі подання позовних заяв, скарг, апеляційних та касаційних скарг. Відповідно до умов зазначеного договору клієнт сплачує адвокату винагороду в сумі 3000 грн.

В підтвердження факту сплати послуг на правову допомогу, в матеріалах справи міститься оригінал платіжного доручення №1018 від 03.07.2013р. на суму 3000,00 грн.

Разом з цим, господарський суд звертає увагу на той факт, що під час розгляду питання щодо покладення витрат за послуги адвоката на відповідача, господарський суд з'ясовує також роль представника позивача (адвоката) у всебічному та повному розгляді спору по суті, співрозмірність наданих фактичних послуг адвоката із суттю позовних вимог, ступенем складності підготовки документів по кожному спору окремо, час, який необхідний для підготовки документів та представлення інтересів в суді.

Дослідивши всі матеріали справи, визначаючи роль представника позивача у всебічному, повному та об'єктивному розгляді даної господарської справи, враховуючи гіпотетичний час для підготовки документів із спірних правовідносин, той факт, що позовні вимоги задоволені частково, а також з огляду на те, що за вищевказаним договором про надання правових послуг у вартість 3000 грн. також входить апеляційне та касаційне оскарження, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат із сплати послуг адвоката в сумі 1000 грн.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що позивач під час звернення до суду із позовом надмірно сплатив судовий збір у розмірі 30,00 грн. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 30,00 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 232, 283 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, п.п.1-1, 4 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь», м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Димитров, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 17257,24 грн., пені в сумі 1275,99 грн., 3% річних в сумі 255,19 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85320, АДРЕСА_1 ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь» (83082. м.Донецьк, вул. Артема, 143, ЄДРПОУ 01558690) пеню в сумі 1 273,70 грн., 3% річних в сумі 254,75 грн., витрати із сплати послуг адвоката в сумі 1000,00 грн., судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Провадження у справі в частині стягнення боргу з орендної плати в сумі 15210,20 грн. припинити у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Провадження у справі щодо стягнення боргу за електроенергію в сумі 2047,14 грн. припинити у зв'язку із відмовою позивача від позову в цій частині.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 18.09.2013р.

Суддя Е.В. Сгара