Рішення

від 14.12.2006 по справі 1/220-4352

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/220-4352

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2006 р.Справа № 1/220-4352

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Левандовського Ю.Я.             

Розглянув справу

За позовом:   Закритого акціонерного товариства „Тернопільський агропромисловий комплекс”, м.Тернопіль

До відповідача: Підволочиської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції, смт.Підволочиськ

За участю представників сторін:

Позивача:  Кудінова Т.І. - представник     

Відповідача:    

      Суть справи :   Закрите акціонерне товариство „Тернопільський агропромисловий комплекс”, м.Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Підволочиської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції, смт.Підволочиськ про стягнення заборгованості із лізиногових платежів в сумі 16168,80 грн.

     Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги умовами договору лізингу № 15/09-1 від 15 вересня 1999 року; невиконанням відповідачем  договору в частині сплати лізингових платежів . Вважає, що на час подання позову до суду  заборгованість складає 16168,80 грн.

     Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

     Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснено його процесуальні права та обов'язки відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

     Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне:

         15 вересня 1999 року між ЗАТ „Тернопільський агропромисловий комплекс”, м.Тернопіль та Підволочиською державною сільськогосподарською машинно-технологічної станцією, смт.Підволочиськ укладено договір про умови лізингу №15/09-1 сільськогосподарської техніки, її поставки, повернення коштів за надану в лізинг сільськогосподарську техніку та здійснення інших платежів.

     Згідно п. 1.1 договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу , а Лізингоодержувач бере від Лізингодавця в тимчасове користування  наступну сільськогосподарську техніку КС-6Б; БМ-6Б; ОГД-6А в кількості  три штуки  вартістю техніки за одиницю КС-6Б -132048,00 грн/; БМ-6Б –31272,00 грн.; ОГД-6А- 7524,00 грн. Факт отримання відповідачем техніки підтверджується товарно-транспортною накладною №107 від 10 жовтня 1999 року та довіреністю серії ЕАР №647585 від 25 вересня 1999 року, відповідно до якої відповідач отримав буряковий комплекс.

    Відповідно до Закону України “Про лізинг ” ст.16 встановлено , що Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу  вносить періодичні лізингові платежі. Розміри,  спосіб,  форма  і  строки  внесення   лізингових платежів  та умови їх перегляду у відповідності до п. 3 ст.16 Закону України „Про лізинг”  визначаються у договорі лізингу за домовленістю сторін .

      Сторонами по справі в п.1.1.4 договору було визначено вартість майна , що передається в лізинг  і вона становить  170844,00 грн., і яка повинна перераховуватися  лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця згідно графіку платежів, зазначеного у розділі 8 договору.

    Відповідно до графіку сплати лізингових платежів відповідач зобов'язався сплатити згідно договору №15/09-1 від 15 вересня 1999р. за період з 31.10.1999 р. по 31.10.2003 р. –170844,00 грн. лізингових платежів.

          Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за зазначений період  виконав частково і станом на 24.10.2006р. заборгованість по цих платежах становить 16168 грн.80 коп.   

          Відповідач на день розгляду справи доказів, які б свідчили про погашення заборгованості суду не надав, а тому згідно вимог ст. 33 ГПК України слід вважати , що за ним рахується борг по лізингових платежах в сумі 16168 грн. 80 коп.

У відповідності до ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

       Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

      Відповідно до статті 49 ГПК України господарські витрати покладаються на відповідача.

      На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                         В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.   Стягнути з Підволочиської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції, смт.Підволочиськ, код 30135280 на користь Закритого акціонерного товариства „Тернопільський агропромисловий комплекс”, м.Тернопіль; ідентифікаційний номер 30362901 –16168,80 грн. 00 коп. заборгованості із лізингових платежів; 161 грн. 68 коп. в повернення сплаченого державного мита та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.  На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати   апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття  через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Ю.Я. Левандовський