Рішення
від 25.09.2013 по справі 910/14507/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14507/13 25.09.13

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Громадської організації «Крок у ХХІ століття»

про стягнення 16 474,65 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Глотова С.О. - представник за довіреністю № 155/1/03-15 від 02.01.13

від відповідача не з'явились

У судовому засіданні 25.09.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з Громадської організації "Крок у ХХІ століття» заборгованості у розмірі 16 474,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що як свідчить акт на фактичне використання нежилих приміщень від 01.02.12 відповідач фактично використовував нежилі приміщення площею 136,20 кв.м. в буд. № 2 літ. А на вул. Приозерній. Вказані приміщення були звільнені відповідачем відповідно до акту приймання-передачі від 03.07.13. Позивач зазначає, що протягом користування відповідачем вказаними приміщеннями останній не сплачував плату за фактичне користування приміщенням. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з 29.01.13 по 02.07.13 в розмірі 16 474 грн. 65 коп., в тому числі 125 грн. 04 коп. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14507/13 та призначено розгляд справи на 21.08.2013.

16.08.2013 через канцелярію суду представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали суду від 30.07.2013.

У судове засідання 21.08.2013 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.13 відкладено розгляд справи на 25.09.13 у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

У судове засідання, призначене на 25.09.13, з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав та просив суд розглядати справу по суті.

Відповідач повторно не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, ухвали суду від 18.07.13 та 21.08.13 направлялися на адресу відповідача, що зазначена у позові: 01001, м. Київ, вул. Костьольна, 15 та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана позивачем, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно Додатку № 1 до Рішення Київської міської ради народних депутатів № 26 від 13.01.1992 «Про формування комунального майна міста та районів» нежилі приміщення в буд. №2, літ А по вул. Приозерній в м. Києві були передані до комунальної власності м. Києва та за актом приймання-передачі ОЗ-1 від 01.07.1992 передані на баланс позивача.

01 лютого 2012 представниками Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та Громадської організації «Крок у ХХІ століття» було складено акт про фактичне використання нежитлового будинку № 2 літ. А по вул. Приозерній в м. Києві загальною площею 136,2 кв.м. Вказані акти підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

У вказаному акті зазначено, що приміщення загальною площею 6,1 кв.м. та 24,0 кв.м. у будинку № 2 літ. А по вул. Приозерній фактично використовує Громадська організація «Крок у ХХІ століття» без відповідних розпорядчих документів.

В пункті 2 акту сторони дійшли згоди, що сума до сплати за фактичне користування приміщеннями за січень 2012 року складає 2185,88 грн. без ПДВ для приміщення площею 136,2 кв.м. Крім орендної плати відповідач компенсує позивачу його витрати за користування земельною ділянкою, які складають 422, 70 грн.

Податок на додану вартість нараховується додаткового до плати за фактичне використання приміщення в розмірах та порядку, визначених законодавством України та сплачується разом з платою за фактичне використання.

03 липня 2013 року сторони уклали акт приймання-передачі приміщення загальною площею 136,2 кв.м. в будинку № 2 літ. А по вул. Приозерна, відповідно до якого відповідач здав а позивач прийняв вказане приміщення у задовільному стані.

Пунктами 2.2.5, 2.2.8 Статуту Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» одним з предметів діяльності позивача визначено ведення обліку нежитлового фонду, що знаходиться в господарському віданні підприємства; передачу його в користування на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень; забезпечення контролю за виконанням орендарями умов договорів оренди, у т. ч. в частині сплати орендних платежів.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач без договору оренди фактично користується приміщеннями, що знаходяться в господарському віданні позивача, не сплачуючи платежів за користування у період з 29.01.2013 по 02.07.2013 року, в зв'язку з чим позивачу нанесено шкоду у вигляді не отриманої плати в розмірі 13276,40 грн. за фактичне використання приміщення, 2473,20 грн. заборгованості по компенсації витрат підприємств за користування земельною ділянкою, 125,04 грн. - 3 % річних від простроченої суми заборгованості за порушення грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Наявний в матеріалах справи акт про фактичне використання від 01.02.12 свідчить, що відповідач фактично використовував нежитлове приміщення загальною площею 136,2 кв.м. в будинку № 2 літ. А по вул. Приозерна, доказів наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем суду не надано, отже відповідач безпідставно займав вказані нежитлові приміщення, чим створював перешкоди позивачу здійснювати господарську діяльність в зазначених приміщеннях.

Стаття 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з п. 3 ст. 136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як свідчать матеріали справи відповідач користуючись нежилим приміщенням без договору оренди не сплачував кошти за фактичне користування та компенсацію витрат за земельну ділянку в період з 29 січня по 02 липня 2013 року.

30.05.2013 позивачем відповідачу була надіслана вимога № 155/1/11-3750 від 17.07.2013 про необхідність сплати протягом 7 днів заборгованості в сумі 16 474,65 грн. за фактичне користування нежилим приміщенням. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок безпідставного користування приміщеннями позивачу нанесено шкоду, яка за розрахунками позивача, що неоспорені відповідачем, складає 16 474,65 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 2. ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Дана стаття встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди відповідної статті є відсутність договірних відносин між боржником та потерпілим.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує відповідача довести, що шкоду завдано не з його вини. Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду позивачу було завдано не з його вини та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів за фактичне користування приміщеннями у розмірі 13276,40 грн. та компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 2473,20 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір орендної плати та плати за землю становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума нарахована за користування приміщення у розмірі 13276,40 грн. та плата за землю у розмірі 2473,20 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення відповідальності за порушення грошового зобов'язання у розмірі 3 % річних від простроченої суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком 3 % річних від простроченої суми заборгованості за порушення грошового зобов'язання, який наданий в додатках до позовної заяви, тому вимога про стягнення 3% річних за порушення грошового зобов'язання у розмірі 125,04 грн. підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Громадської організації «Крок у ХХІ століття» (01001 м. Київ, вул. Костьольна, буд. 15, ідентифікаційний код 37405394) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034 м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 16 349 (шістнадцять тисяч триста сорок дев'ять) грн. 61 коп. шкоди за фактичне користування приміщенням, 125 (сто двадцять п'ять) грн. 04 коп. - 3 % річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.09.2013 р.

Суддя Л.Г. Пукшин

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення25.09.2013
Оприлюднено26.09.2013
Номер документу33707839
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/14507/13

Рішення від 25.09.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Ухвала від 30.07.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні