Рішення

від 06.12.2006 по справі 9/298-4294

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/298-4294

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2006 р.Справа № 9/298-4294

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Кропивної Л.В.             

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Хмельницька кондиторська фабрика" Староконстянтинівське шосе, 13, м.Хмельницький,           

до  Товариства з обмеженою відповідальністю Добродійна - комерційна фірма"Ніка" ЛТД вул. Б.Хмельницького, 69, м.Бучач, Тернопільська область,48400            

За участі представників:

         позивача:  не з'явився.   

         відповідача: не з'явився.

Суть справи :  Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Хмельницька кондитерська фабрика” ,  м. Хмельницьк,  звернувся 03.11.2006 р. (вх. № 5051)  до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю  Добродійно-комерційної фірми “Ніка”,  м. Бучач, Тернопільської області,  про стягнення  5 092,04  грн. заборгованості ,  з яких  2 898,14 грн. основного боргу, 528,09 грн. штрафу, 3% річних в сумі 228,43 грн. , 776,62 грн. інфляційних нарахувань та 660,76 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на таке:

01 грудня 2003 р. між ТзОВ “Торговий дім Хмельницька кондитерська фабрика”, як Продавцем, та ТзОВ ДКФ “Ніка”, як Покупцем, укладено договір поставки  за  №  253.

У відповідності до п. 1.1 договору  Постачальник зобов'язався поставити товар (кондитерські та бакалійні вироби в асортименті), а  Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість  на умовах, які передбачені  даним  договором.

На виконання умов договору на підставі  накладної на відвантаження № ОптП-О533 від 24.02.2004 р. (копія якої знаходиться в матеріалах справи) позивач передав, а  відповідач згідно  довіреності  ЯЕХ № 096279 від 15.02.2004 р. прийняв, вказаний в накладній товар  на загальну суму 2 918,98 грн .

Згідно з  п.п. 7.1,7.2 договору поставки розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку  шляхом перерахування належної суми на розрахунковий рахунок продавця.

Як стверджує позивач, Приватне підприємство “Торговий дім Тернопіль”  порушило свої договірні зобов'язання:  оплату за отриманий товар здійснило лише частково - станом на 03.11.2006 р. (день звернення з позовом до суду) заборгованість відповідача становить  2 898,14  грн.

За неналежне виконання  умов договору позивач  нарахував  528,09 грн. штрафу, 3% річних в сумі 228,43 грн. , 776,62 грн. інфляційних нарахувань та 660,76 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою від  07.11.2006 р. порушено провадження  та призначено розгляд справи на    15:40 год.  04 грудня  2006 р.

У судовому засіданні  04.12.2006 р. представник позивача  підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову не заперечив.

На підставі ст.. 77 ГПК України  в судовому засіданні оголошувалась перерва до 15:00 год. 06.12.2006 р.

В судове засідання 06.12.2006 р. сторони своїх представників не направили.

Справа розглядається за наявними  у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши    наявні у  справі  докази, суд встановив, що позов підлягає до задоволення  частково, виходячи з наступного.

01 грудня 2003 р. між  ТзОВ “Торговий Дім Хмельницька кондитерська фабрика”, як Продавцем, та  ТзОВ ДКФ “Ніка”, як Покупцем, укладено договір поставки  за  №  253.

Предметом вказаного договору є зобов'язання постачальника поставити, а покупця- прийняти і оплатити товар (кондитерські та бакалійні вироби в асортименті ).

На виконання умов вказаної угоди та на підставі  накладної на відвантаження № ОптП-О533 від 24.02.2004 р. позивач передав, а відповідач згідно  довіреності ЯЕХ № 096279 від 15.02.2004 р. прийняв вказаний у накладній товар  на загальну суму  2 918,98  грн.

Згідно п. п. 7.1, 7.2  договору поставки  відповідач, як Покупець, зобов'язався здійснити  оплату за товар у безготівковому порядку шляхом перерахування належної суми на розрахунковий рахунок продавця напротязі 10 банківських днів з моменту  отримання товару.

Однак  зобов'язання   щодо   оплати   вартості товару в повному обсязі  відповідач не виконав.

  Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов договору  щодо оплати за поставлений йому  товар згідно  договору  поставки   №  253   від  01.12.2003 р.

   Як стверджує позивач, станом на день прийняття рішення зі спору борг відповідача складає 2 898,14  грн.,  що свідчить про порушення  ТзОВ ДКФ “Ніка”  господарських зобов'язань.  

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених  Господарським кодексом України

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України,  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

Доказів,  що підтверджують  виконання  відповідачем  оплати  вартості поставленого йому  товару, та відновлення тим самим   порушених  майнових прав  кредитора  на момент  розгляду спору судом, у матеріалах   немає.

Тому  правомірними є вимоги  щодо стягнення  з Відповідача  2 898,14 грн.  заборгованості, яка складається  із несвоєчасно оплаченої   вартості  поставленого  йому   у  лютому  2004 р.  товару.

Відповідно до  ч. 1  ст. 230 Господарського  Кодексу України    штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно  з ч. 4  статті 231  ГК України   у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

За  правилами ч. 6  ст. 232  цього кодексу нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Натомість позивач на рахував відповідачу пеню за період з 30.10.2005 р. по 29.10.2006 р. (всього за  365 днів).

Відтак в частині вимог  стосовно  стягнення штрафу  на суму  528,09  грн., нарахованої  за період з   30.10.2005 р.   по  29.10.2006 р.    позов до задоволення    не підлягає ,  оскільки  штрафні санкції  за цей період   нараховані  безпідставно  і   усупереч   ст. 232 ГК України

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України та  ч. 4 ст.  232 ГК України,    є  вимоги позову про стягнення  з  відповідача  228,43  грн.  3% річних  та 776,62 грн. інфляційних нарахувань .

В силу положень ч. 4 ст  232 ГК України  відсотки за неправомірне користування  чужим коштами справляються  по день сплати  суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором  не встановлено   для нарахування  відсотків   інший строк.

Перевіривши   розрахунок   позову у цій частині вимог , згідно  з яким   відсотки за користування чужими коштами становлять 660,76 грн.,  суд знаходить їх   вірними  та такими, що підлягають  до стягнення з Відповідача.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються  частково  на суму 2 898,14 грн. в частині основного боргу, 228,43 грн. в частині стягнення  3% річних, 776,62 грн. в частині стягнення інфляційних збитків та 660,76 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В іншій частині позову щодо стягнення  штрафу в розмірі  528,09 грн. слід відмовити через те, що договір  не передбачає  такого, як штраф , засобу забезпечення  належного  виконання   договору .

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 15, 526, 527, 625, 692 ЦК України, ст. 193,230 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 75,   82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, Господарський суд  

Вирішив:

1.          Позов задовольнити частково .

  2. Стягнути 2 898,14 грн. боргу, 228,43 грн. –3% річних, 776,62 грн. інфляційних збитків, 660,76 грн. штрафу  та  197,18  грн. судових витрат із  Товариства з обмеженою відповідальністю  “Добродійно-комерційна фірма ”Ніка” (вул. Б. Хмельницького, 69, м. Бучач, Тернопільської області, п/р 260023000129 в “Ощадбанку”, м. Бучач, МФО 398079, ідент. номер 21136956) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Хмельницька кондитерська фабрика”( Старокнстянтинівське шосе, 13, м. Хмельницький, п/р 26007052405008 в Хмельницькій філії ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО  315405, ід. код 32000258).  

     3.  В частині стягнення  528,09 грн. штрафу відмовити .

          4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “26” грудня  2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Л.В. Кропивна