Рішення

від 21.12.2006 по справі 4/334-4344

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/334-4344

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2006 р.Справа № 4/334-4344

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Бурди Н.М.             

Розглянув справу

за позовом  Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000    в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень, 46000, м. Тернопіль, пр. С. Бандери, 6.  

до   Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, вул. Алма-Атинська, 37, м. Київ 92,02092   Тернопільської філії ВАТ "Київ-Дніпровський МППЗТ", пр. С.Бандери, 6, м. Тернопіль, 46000.         

про врегулювання розбіжностей, що виникли під час укладення господарських договорів.

Представники від:

позивача:  Вільчак О.О.,  довіреність   № ню-1044  від 22.09.06 р.

відповідача:   Голойда С.І.,  довіреність   № 77  від 21.08.06 р.

    Суть справи:

          В розпочатому судовому засіданні представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1  ГПК України, роз'яснено.

          Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень, м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, м. Київ 92, Тернопільської філії ВАТ "Київ-Дніпровський МППЗТ", м. Тернопіль про врегулювання розбіжностей, що виникли під час укладення між позивачем та відповідачем у справі господарських договорів, а саме: прийняти п.16.3 проектів Договорів про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станціях Березовиця-Острів, Максимівка та Скала-Подільська Львівської залізниці, в редакції Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень: «16. Власник колії сплачує залізниці плату: … 16.3. за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення згідно Тарифного керівництва №1, розділ 2, параграф 9 щомісячно до 10 числа поточного місяця».  

Позивач в  обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що редакція вказаних пунктів (16 та 16.3) запропонована відповідачем є узагальненою і не містить посилання на  конкретні норми чинного законодавства, тому у разі прийняття вказаного пункту в редакції ППЗТ може виникнути потреба у його тлумаченні, а формулювання Залізниці базується на діючих нормативно-правових актах і є більш конкретизованим.   

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник (довіреність №77 від 21.08.06 р.) в судовому засіданні позову не визнав, посилаючись на те, що:

- внесення пункту 16.3 до договорів в редакції Залізниці є законодавчо необґрунтованим і вибірково вирваним з нормативного акту - Тарифного керівництва №1;

- ППЗТ є транспортно-технологічним комплексом, який забезпечує системне переміщення вантажів у процесі виробництва та взаємодію із залізничним транспортом загального користування, тому ст. 12 Статуту залізниць України є безпідставним, так як ППЗТ не складувало і не має потреби складувати вантажі у смузі відведення і не повинно проводити оплату за ці послуги;

- споруд у смузі відведення залізниці ППЗТ ніколи не мало і не має споруд, як зазначає позивач в позові;

- Залізниця земельних ділянок у користування підприємству відповідача не надавала, так як на це не мала права;

- фактично Залізниця намагається компенсувати свої витрати по оплаті за землю за рахунок ППЗТ, тому підприємство відповідача пропонує прийняти пункт 16.3 договорів у його редакції про те, що оплата за землю проводиться згідно діючого законодавства.  

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

- 11.09.2006р. позивач - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" направило на адресу відповідача - Тернопільської філії ВАТ "Київ-Дніпровський МППЗТ"            розроблені Залізницею проекти договорів про експлуатацію залізничних під'їзних колій при станціях Максимівка, Березовиця-Острів та Скала-Подільська Львівської залізниці, які відповідач отримав 11.09.2006р. за вхідними номерами відповідно 84, 85, 86;

- 28.09.2006р. відповідач повернув позивачу договори про експлуатацію залізничної під'їзної колії при вказаних станціях з протоколами узгодження розбіжностей, підписаними і скріпленими відтиском печатки ППЗТ;

- 12.10.2006р. за участі повноважних представників сторін відбувся розгляд протоколів розбіжностей до договорів про експлуатацію залізничних під'їзних колій, призначений з ініціативи Залізниці (лист №118/757 від 02.10.2006р.), за результатами якого неврегульованим залишилось питання (п.16.3 договорів) щодо проведення оплати власником колії збору за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення Залізниці, про що складено Протокол (долучений до матеріалів справи), що зумовило звернення позивача до господарського суду з позовною заявою про врегулювання розбіжностей, що виникли під час укладання господарських договорів.

Проаналізувавши подані позивачем докази в обґрунтування заявлених ним вимог та представлений позивачем відзив, оцінивши їх в сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, з врахуванням слідуючого:

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

  Ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

П. 3.4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2004р. №644, проект договору розробляється залізницею. Підписаний у двох примірниках проект договору надсилається на підпис підприємству. Підприємство підписує і повертає залізниці проект договору у двадцятиденний термін. Цей термін обчислюється: у разі пересилки проекту договору з посильним - з дати розписки про отримання договору, у разі пересилки поштою - з дати календарного штемпеля поштового відділення в пункті знаходження адресата. Якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці;

- залізниця не пізніше ніж через 20 днів після отримання цього протоколу розбіжностей зобов'язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду. Якщо залізниця у вказаний термін не призначить дату розгляду розбіжностей, договір набирає чинності в редакції підприємства. У випадку неприбуття представника підприємства у призначений термін для розгляду розбіжностей договір набуває чинності в редакції залізниці;

- розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду.

Пленум Верховного суду України у абзаці другому п.1 Постанови №11 від 29.12.1976р. «Про судові рішення»(із змінами, внесеними згідно із Постановами Пленуму Верховного суду України №4 від 24.04.1981р. №13 від 25.12.1992р. та №15 від 25.05.1998р.) вказав що: рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України;

Господарський суд задовольняючи позов виходив із того, що відповідно до п.12 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, залізниці вправі надавати дозвіл на примикання під'їзних колій та будівництво тимчасових споруд а також приймати рішення про складування за плату підприємствами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вантажів у смузі відведення.

Як підтверджується матеріалами справи, у смузі відведення залізниці розташовані під'їзні колії відповідно: по станції Березовиця –Острів у межах смуги відведення під'їзною колією і спорудами ППЗТ зайнято ділянку площею 19250 кв.м.;

По станції Максимівна –1320 кв.м.,

По станції Скала-Подільська –550 кв.м., що і не заперечував відповідач, приймаючи інші пункти укладуваних договорів.

Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, Тарифним керівництвом №1, затвердженим наказом Мінтрансу України від 15.11.1999р. №551 та зареєстрованим у Мін'юсті, встановлено розмір плати за утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншими підприємствами для примикання під'їзних колій та в інших випадках –0,7грн. з 1кв.м за 1 рік. Наказом Мінтрансу від 27.12.2002р. №934 затверджено коефіцієнт, що застосовується до вказаного тарифу –1,518, а розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 13.07.2004р. №455-р і від 01.04.2005р. №91-р передбачено збільшення вартості послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, на 30%.

З огляду на викладене, редакція п.16.3 договорів про експлуатацію залізничних під'їзних колій при станціях Березовиця – Острів, Скала- Подільська, Максимівна  укладених між позивачем та відповідачем, як така, що відповідає закону, оцінена судом доказами і матеріалами справи, вважається прийнятою з дня набрання рішенням законної сили на умовах запропонованих залізницею, а саме:

- власник колії сплачує залізниці плату за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення згідно Тарифного керівництва №1, розділ 2, параграф 9 щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, в тому числі і державне мито, покладаються на відповідача.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 21.12.2006р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

      2.  Пункт 16.3 розділу 16 проектів Договорів про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станціях Березовиця-Острів, Максимівка та Скала-Подільська Львівської залізниці прийняти в редакції Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень, а саме: «16. Власник колії сплачує залізниці плату: … 16.3. за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення згідно Тарифного керівництва №1, розділ 2, параграф 9 щомісячно до 10 числа поточного місяця».

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», вул. Алма-Атинська, 37, м. Київ 92, в особі Тернопільської філії ВАТ "Київ-Дніпровський МППЗТ", пр. С.Бандери, 6, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 34292695 на користь Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень, м. Тернопіль, пр. С. Бандери, 6, ідентифікаційний код 25886921 –85 (вісімдесят п”ять) грн. 00 коп. в повернення сплаченого державного мита та 118(сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

Видати наказ.          

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення "29" грудня 2006 року через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.М. Бурда