Постанова

від 02.04.2009 по справі 9/16-92а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/16-92А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" квітня 2009 р. Справа № 9/16-92А.

за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Заготшкірпром”, м. Луцьк

та Приватного підприємства "Окраїна", м. Тернопіль

про визнання угоди недійсною

                                                                   Головуюча суддя       Соломка Л.І.

                                                      При секретарі           Кідиба  Т.О.

Представники:

Від позивача: Сахарчук А.А. - гол. держ. пож. інспектор юрид. відділу, довіреність №45 від 16.09.2008 р.; Мельник С.В. - держ. под. інспектор відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи ДПА у Волинській області, довіреність №10 від 20.01.2009 р.;

Від відповідача: ТзОВ «Заготшкірпром»: н/з;

Від відповідача: ПП «Окраїна»: н/з.

         Права та обов'язки представникам позивача  роз'яснені відповідно до ст.ст. 49,51 КАС України.

         Відводу складу суду не заявлено.

        Технічна фіксація судового процесу не здійснюється за клопотанням представників позивача.

       Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 02.04.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

       Суть спору: Позивач - Луцька ОДПІ звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про визнання недійсним договору №10 від 28.04.2005 р., укладеного між ПП „Окраїна” м. Тернопіль та ТзОВ „Заготшкірпром” м. Луцьк, на підставі  ст.ст. 207-208 ГК України, як такого, що укладений з метою завідомо  суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки порушує  основні принципи суспільного ладу, зокрема, спрямований на приховування від  оподаткування прибутків та доходів.

       Свої вимоги мотивує тим, що шляхом укладення вищезазначеної угоди ТзОВ „Заготшкірпром”  віднесено до податкового кредиту 3 544 950 грн. податку на додану вартість на підставі  податкових накладних, виданих ПП „Окраїна”. Відповідно до ст.92 ЦК України  юридична особа набуває цивільних прав і обов'язків і здійснює їх  через свої органи, які діють  відповідно до установчих документів та закону. Водночас,  рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.10.2005 р. №2-7899/05 визнано недійсними  установчі документи  ПП „Окраїна” з моменту їх реєстрації та свідоцтво платника ПДВ з моменту його видачі з 25.04.2005 р. Рішення набрало законної сили  18.10.2005 р. Судом встановлено, що засновник ПП „Окраїна” Янківський Ю.Я.,  здійснюючи реєстрацію підприємства, не мав мети здійснення підприємницької діяльності. А відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивним правочин визнається судом недійсним з моменту його вчинення.

       Відповідач - ТзОВ "Заготшкірпром" представника у судове засідання  не направив. Водночас, на адресу господарського суду направлено клопотання про закриття провадження у справі від 19.03.2009 р. (вх. господарського суду №01-28/4725 від 30.03.2009 р.), згідно якого  відповідач просить закрити провадження у справі з тих підстав, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру №561880 державним реєстратором виконкому  Івано-Франківської міської ради від 16.03.2009 р. вчинено реєстраційну дію щодо державної реєстрації  припинення  юридичної особи - ТзОВ "Заготшкірпром" у звґязку  з визнанням її банкрутом, юридична особа припиняється у результаті ліквідації за судовим рішенням, юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ч.1,2 ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"), зазначене є підставою для закриття провадження у справі.

      Відповідач -ПП "Окраїна" відзиву на позов не подав, представника у судове засідання не направив, ухвала суду  повернута без вручення адресатові з відміткою пошти "за зазначеною адресою не значиться".

      Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних  осіб –учасників судового процесу  на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірник ухвали суду, повернутий органом зв'язку з позначкою „за зазначеною адресою не значиться”, з урахуванням  конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників  судового  процесу про вчинення  цим судом певних процесуальних дій, тому справа розглядається за наявними у справі доказами

      З  матеріалів  справи, пояснень представників позивача, господарський суд

                                                               в с т а н о в и в:

     Луцькою ОДПІ проведено виїзну комплексну планову перевірку ТзОВ "Заготшкірпром" за період з 28.02.2005 р. по 30.06.2005 р., про що складено акт від 08.11.2005 р. (а.с.17-44).

      Перевіркою встановлено порушення підп.7.2.1, 7.2.3,7.2.4 п.7.2, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997 р., п.п.2,5,6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 р. та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 р. за №233/3037, в результаті чого занижено ПДВ за перевіряємий період в розмірі - 3 544950 грн., а саме: травень 2005 р. у розмірі 1 522 260 грн., червень  2005 р. у розмірі 2 022 690 грн.

      В акті перевірки зазначено, що платник проводив господарські операції з ПП "Окраїна", по якому Статут та свідоцтво платника ПДВ визнано недійсним з моменту видачі свідоцтва рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07.10.2005 р., яке набрало законної сили. Зазначене було підставою для звернення податкового органу з позовом про  визнання недійсною  угоди  №10 від 28.04.2005 р., укладеної між ТзОВ "Заготшкірпром" та ПП "Окраїна" на купівлю товару з застосуванням наслідків  визнання господарського зобовґязання недійсним, передбачених ст.208 ГК України.

      Між тим, в ході судового розгляду  встановлено, що ухвалою від 19.05.2006 р. Верховний суд України задоволив касаційну скаргу ПП “Окраїна”, скасував рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07.10.2005 р. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17.01.2006 р., справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

      Тернопільський міськрайонний суд при новому розгляді справи №2-3741 постановою від 31.08.2006 р. позов Тернопільської ОДПІ задоволив, визнав недійсним Статут ПП “Окраїна”з моменту його державної реєстрації виконавчим комітетом Тернопільської міської ради.

      Апеляційний суд Тернопільської області ухвалою від 24.10.2006 р. задоволив апеляційну скаргу ПП “Окраїна”та скасував  постанову Тернопільського міськрайонного суду від 31.08.2006 р.

      24.11.2006 р. Тернопільською ОДПІ подано касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24.10.2006 р. до Вищого адміністративного суду України.

       Ухвалою від 13.12.2007 р. Вищий адміністративний суд України вищезазначену касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ залишив без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Тернопільської області без змін.

      Таким чином, обставина, на яку посилалась Луцька ОДПІ як на підставу даного позову відпала.

      Також на обгрунтування позову Луцька ОДПІ послалась на ст.ст.207,208 ГК України та  керувалась п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

      Згідно з ч.1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

      Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. У статті 49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, також ішлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

       Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

        За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

       На обґрунтування  умислу на укладення  угоди, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства Луцька ОДПІ послалась на те, що рішенням  суду визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ПП «Окраїна»з моменту їх реєстрації. Між тим, дане судове рішення скасоване судами вищих судових інстанцій. Інших обґрунтувань умислу сторін податковий орган не подав.

       Також позов предґявлений не в межах повноважень податкового органу.

       Крім того, стороною у договірних відносинах  було ТзОВ "Заготшкірпром", щодо якого відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проведена реєстраційна дія - державна реєстрація  припинення юридичної особи у звґязку з визнання її банкрутом. Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних  осіб та фізичних осіб -  підприємців" юридична особа є такою, що  припинена з дати  внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

       Відповідно до п.5 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, яке було стороною у справі, тому провадження в частині вимог до ТзОВ "Заготшкірпром" слід закрити.

       Згідно із  ч.1  ст.71  КАС  України,  кожна сторона   повинна  довести  ті  обставини, на  яких ґрунтуються  її  вимоги  та  заперечення,  крім випадків, встановлених  ст. 72  цього  кодексу.  

        Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Луцька ОДПІ не довела належними та допустимими доказами підставність своїх позовних вимог, тому суд приходить до висновку про відмову в позові в частині позовних вимог щодо ПП "Окраїна".

         Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних  осіб та фізичних осіб -  підприємців",  статтями 70, 71, 86, 94, п.5 ч.1 ст.157, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,-

                                        П О С Т А Н О В И В:

          1. Провадження у справі Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Заготшкірпром” та Приватного підприємста "Окраїна" про визнання недійсним  договору №10 від 28.04.2005 р. в частині позовних вимог щодо ТзОВ «Заготшкірпром»закрити.

2. В решті  позові відмовити.

       Заява про апеляційне оскарження постанови може бути  подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

      Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Апеляційна скарга може бути подана без попереднього  подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

        Суддя                                                                              Л.І. Соломка

    Дата підписання  повного

   тексту постанови –08.04.2009 р.