Рішення

від 13.12.2006 по справі 13/241-4602

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/241-4602

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2006 р.Справа № 13/241-4602

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Стопника С.Г.             

за позовом:  Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції, вул. У. Самчука, 6, м. Кременець, Тернопільська область, 47000           

до відповідачів:1. Відкритого акціонерного товариства "Кременецький крейдяний завод", вул. Джерельна, 17, м. Кременець, Тернопільська область, 47000;   

                            2. Приватного підприємства "Еоніум", вул. М.Раскової, 11/610, м. Київ, 02002            

за участю представників сторін:

     позивача: Мельник Г.С., довіреність №3320 від 12.09.2006 р..

відповідача 1:           

відповідача 2:          

Суть справи:

Кременецька міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Кременецький крейдяний завод”, приватного підприємства „Еоніум” про визнання недійсним господарського зобов'язання по договору купівлі-продажу продукції від 21.07.2005 року укладеного між ВАТ „Кременецький крейдяний завод” та ПП. „Еоніум” на загальну суму 57 816грн.. як таке, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; застосування до сторін наслідків передбачених ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України за наявності умислу у однієї із сторін договірних відносин –ПП „Еоніум”.

Розгляд справи призначений впереше на 04.12.2006 року, було відкладено до 13.12.2006 року, за неявкою відповідачів.

Відповідачі відзиву на позов не представили, представники в засідання не з'явились, хоча про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено  його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, першого відповідача, господарський суд встановив:

Посадовими особами контролюючого органу, проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання ВАТ „Кременецький крейдяний завод” вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.2004 р. -  30.06.2006 року, результати якої оформлені актом від 14.09.2006 року №00025/23-00/00291546;

За наслідками дослідження представлених платником податків документів, державними податковими інспекторами встановлено,  що 21 липня 2005 року на основі усної домовленості ВАТ „Кременецький крейдяний завод” отримано від ПП „Еоніум” продукцію (мішки, шпагат, вугілля), загальною вартістю 57 816 грн., на яку останнім виписано товарну накладну №233 від 21.07.2005 року та податкову накладну №233 від 21.07.2005 року. Розрахунки за одержану продукцію відповідачем 1 проведено в готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: б/н від 11.01.2006 року на суму 8 000грн., №39 від 03.02.2006 року на суму 9800грн., №531 від 06.12.2005 року на суму 5 700грн.. № 281 від 07.07.2005 року на суму 9500грн., №234 від 18.10.2005 року на суму 9800грн., №212 від 05.10.2005 року на суму 9800грн.. №216 від 17.10.2005 року на суму 8600грн. На підставі податкової накладної виписаної ПП „Еоніум”, ВАТ „Кременецький крейдяний завод” відніс суму 9 260,56грн. до складу  податкового кредиту по податку на додану вартість за липень 2005 року.

Позивач вважає дану угоду (зобов'язання) такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, просить визнати недійсним господарське зобов'язання по договору купівлі-продажу продукції від 21.07.2005 року, та застосувати до сторін наслідки передбачені ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України за наявності умислу у однієї із сторін договірних відносин –ПП «Еоніум».

В обґрунтування заявленого позову та наявності умислу на досягнення протиправної мети угоди саме у ПП „Еоніум”, позивач посилається на те, що: остання податкова звітність (декларація з ПДВ)  ПП „Еоніум” подана за 12 місяців 2004 року без показників фінансово-господарської діяльності, з січня 2005 року підприємство не звітується взагалі, що підтверджується електронною інформацією ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 06.09.2006 року та висновком про анулювання реєстрації платників ПДВ №134 від 26.04.2006 року; за юридичною адресою підприємство та його посадові особи відсутні, про що оперативними працівниками податкової міліції, за наслідками територіального обстеження, 07.11.2006 року складено відповідний акт про відсутність за юридичною адресою підприємства та його посадових осіб; підприємство зареєстроване гр. Горбач Н.В. у 2004 році, без наміру займатись будь-якими видами фінансово-господарської діяльності, на прохання гр. Крамаренка В., за винагороду, якому після реєстрації були передані всі документи.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши доводи позивача, суд прийшов до висновку, що   позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Сукупність податків та зборів до бюджету та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку становить систему оподаткування.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251 передбачено обов'язок платників податків сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Відповідач 2 не звітував податковому органу про отримані доходи і не нараховував податки до сплати, він свідомо ігнорував факт виникнення у нього податкових зобов'язань по ПДВ за господарськими операціями з відповідачем 1.

Таким чином господарська діяльність відповідача 2, зокрема, за оспорюваними зобов'язаннями, руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави та ставить під сумнів право відповідача 1 на податковий кредит.

У відповідності до п.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу  державної влади  визнано судом  недійсним повністю  або в частині.

Як вказано в пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3, зі змінами внесеними Постановами від 25.12.1992р. № 13 та від 25.05.1998р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі статті 49 ЦК УРСР, яка містила аналогічну ст. 207 ГК України норму, судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

Згідно п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки", доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами, відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до

податкових органів, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Як встановлено в ході податкової перевірки підприємства відповідача 1, його контрагент за господарським зобов'язанням по договору купівлі-продажу за місцем реєстрації не знаходиться, про зміну місцезнаходження відомостей не подав, за показниками податкової звітності господарську діяльність не проводив з моменту реєстрації, а з 2005 року взагалі податкової звітності не подавав.

Суд вважає доведеним і факт наявності умислу у ПП „Еоніум”, при укладенні та виконанні спірної угоди, направленого на ухилення від сплати податків, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки, ведення підприємством господарської діяльності без сплати встановлених податковим законодавством України податків та зборів є підставою вважати, що посадова особа/засновник вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб, здійснюючи господарську діяльність, приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва. Одночасно, відповідачем 2, порушено  інтереси відповідача 1, оскільки, поставлено під сумнів  його право на податковий кредит за  відповідними господарськими  відносинами.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про визнання недійсним господарського зобов'язання по договору купівлі-продажу продукції від 21.07.2005 року укладеного між ВАТ „Кременецький крейдяний завод” та ПП. „Еоніум” на загальну суму 57 816грн., як таке, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідно до ст. 207 ГК України підлягають задоволенню.

Одночасно ч. 1 ст. 208 ГК України встановлено, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи, що судом встановлено умисел  в порушенні інтересів держави саме з боку відповідача 2 –ПП „Еоніум”, насліди застосувати до останнього, з покладенням на нього судових витрат.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд:

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним господарське зобов'язання по договору купівлі-продажу продукції від 21.07.2005 року укладене між ВАТ „Кременецький крейдяний завод” та ПП. „Еоніум” на загальну суму 57 816грн., як таке, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Еоніум", вул. М.Раскової, 11/610, м. Київ, код 33055753 - 57 816 грн. в доход держави.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Еоніум", вул. М.Раскової, 11/610, м. Київ, код 33055753, в доход Державного бюджету - 85 грн. державного мита.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Еоніум", вул. М.Раскової, 11/610, м. Київ, код 33055753, на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м. Київ, проспект Перемоги, 44, р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707, код 30045370 –118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення  „18” грудня 2006 р. через місцевий господарський суд.

          Суддя                                                                                          С.Г. Стопник