Ухвала

від 23.09.2008 по справі 12/309/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/309/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

 "23" вересня 2008 р. Справа № 12/309/08

23 вересня  2008 р.                                                                                                    Справа №12/309/08.

                                                                          м. Миколаїв

За адміністративним позовом: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Мико-лаєва,  54030, м. Миколаїв, вул.  Потьомкіньська, 24.

До відповідачів:

Першого: Товариства з обмеженою відповідальністю “Різолв”, 54003, м. Миколаїв, вул. Комсо-мольска ,11, код ЄДРПОУ 24793361.

Другого: приватного підприємства “Авеста-2003”, 91000, м. Луганськ, Кам'янобродський район, вул. Комсомольська, 40-а, код ЄДРПОУ 32648526.

про : визнання недійсними усних договорів купівлі-продажу та застосування наслідків визнання недійсними господарських зобов'язань відповідно до ст. 208 ГК України.

Суддя  Семенов А.К.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача  :                   Гаценко Андрій Сергіївич –довір. №4/9/10-011 від 08.01.08 року.

Від першого відповідача: Деркач Ліля Василівна –довір. від 27.08.08 року.

Від другого відповідача:  не присутні.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з адміністративним по-зовом  в якому просить:

-          визнати недійсним усний договір купівлі-продажу сої від 11.07.05року, укладений між ПП "Авеста - 2003" та ТОВ "Різолв" на загальну суму 15252 грн.;

-          застосувати наслідки визнання недійсними господарських зобов'язань і відповідно до ст.208

     ГК стягнути з ПП "Авеста-2003" вартість всього отриманого з ТОВ "Рызолв" на загальну            

     суму 15252 грн. на користь ТОВ "Різолв", а з ТОВ "Різолв" стягнути одержані кошти в сумі

     15252 грн. в доход держави;

-          визнати недійсним усний договір купівлі-продажу сої від 20.12.05 ,укладений між ПП "Авес-та - 2003" та ТОВ "Різолв " на загальну суму 17212 грн.80 коп.;

-          застосувати наслідки визнання недійсними господарський зобов'язань і відповідно до ст.208

ГК стягнути з ПП "Авеста-2003" вартість всього отриманого з ТОВ "Різолв" на загальну суму 17212,80 грн. на користь ТОВ "Різолв", а з ТОВ "Різолв" стягнути одержані кошти в сумі 17212,80 грн. в доход держави.

Перший відповідач свого представника в судове засідання направив, письмові заперечен-ня проти позову надав, просить в позові відмовити.  

Другий  відповідач свого представника  у судове засідання не направив, хоча був повідом-лений про час і місце судового засідання належним чином.       

Відповідно до ч. 2 статті 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття  не є перешко-дою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Різолв" (код ЄДРПОУ 24793361) зареєстро-вано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 20.11.97року. ТОВ "Різолв" знаходить-           

ся на обліку платників податків з 18.11.97 року за номером №14033153 ДПІ у Центральному

районі м. Миколаєва, та зареєстровано як платник податку на додану вартість: свідоцтво про ре-

єстрацію платника ПДВ № 19736432 видано ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва

29.01.1998 року.

Відповідно до акту виїзної планової перевірки  ТОВ "Різолв" від  20.03.08 року № 433/23-

600/24793361 у липні - грудні  2005 року  ТОВ "Різолв" виступало  як  сторона господарських

зобов'язань з Приватним підприємством "Авеста-2003" (код ЄДРПОУ 32648526). Між ТОВ “Рі-     

золв" та ПП "Авеста-2003" 11.07.2005 року було укладено усний договір купівлі-продажу, за яким ТОВ “Різолв" придбало у ПП "Авеста-2003" 11250 кг. сої. На виконання умов укладеного усного договору купівлі-продажу ПП «Авеста-2003" надало ТОВ «Різолв»сою, що підтверджу-ється податковою накладною №69 від 11.07.05 року на загальну суму 15525 грн. в т.ч ПДВ -2587,50 грн., а ТОВ «Різолв»отримало товар  згідно накладної №69 від 11.07.05 року та сплатило 15525 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 11.07.05 року.

Між ТОВ "Різолв" та ПП "Авеста-2003" 20.12. 2005 року було укладено усний договір ку-півлі - продажу, за яким ТОВ "Різолв" придбало у ПП "Авеста-2003" 13040 кг. сої. На виконання умов укладеного усного договору купівлі-продажу ГП «Авеста-2003" надало ТОВ «Різолв»сою, що підтверджується податковою накладною № б/н від 20.12.05 року на загальну суму 17212,80 грн. в т.ч ПДВ -2868,80 грн., а ТОВ «Різолв»отримало товар згідно накладної №б/н від 20.12.05 року та сплатило 17212,80 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.12.08 р.

Постановою господарського суду Луганської області від 04.07.06року №8/434 пп-ад було визнано недійсним з моменту реєстрації, тобто з 03.09.03 року установчий документ -статут ПП "Авеста-2003” припинено юридичну особу - ПП "Авеста-2003". Постанова суду була мотивована тим, що ПП "Авеста-2003 " за юридичною адресою не знаходиться. Засновник та директор під-приємства пояснила, що у вересні 2003 року у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, після тривалих умовлянь вона погодилась на пропозиції раніше не знайомого їй чоловіка, який назвав себе Миколою зареєструвати на своє ім'я приватне підприємство , за що він сплатить 200 грн. Здійснюючи  реєстрацію ПП "Авеста-2003", наміру займатися підприємницькою діяльністю не мала, фактично з дня реєстрації підприємства і до цього часу нею не займалася.

Крім того засновник підприємства згідно вироку Жовтневого районного суду м. Лугансь-ка від 05.07.05 року притягнуто до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаче-ного ч.2 ст.205 КК, а саме: створення фіктивного підприємства - Приватного підприємства "Авеста-2003". Свідоцтво платника ПДВ ПП "Авеста-2003" було анульовано актом №242 від 15.08.06 року.

ДПІ у Центральному районі у своїй позовній заяві зазначає, що вищевказані факти свід-чать про прямий умисел ПП "Авеста-2003" на здійснення правочинів з ТОВ "Різолв" з метою, за-відомо суперечній інтересам держави і суспільства, а саме ухилення від оподаткування, оскільки особа, яка діяла від імені ПП "Авеста-2003",  усвідомлювала протиправний характер своїх дій.

В даному випадку простежується, що усний договір купівлі-продажу від 11.07.08 року на загаль-ну суму 15252 грн. та усний договір купівлі-продажу від 20.12.05року на загальну суму 17212

грн. укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, внаслідок чого заподіяно

шкоду державним інтересам у вигляді ненадходження коштів до державного бюджету України.

Такі дії суперечать ст. 67 Конституції України, в частині обов'язку сплати податків.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на наступне.

Вищий господарський суд України в своїх узагальненнях практики розгляду спорів про

визнання угод недійними підкреслює, що така ознака, як завідомість, означає, що сторони усві-домлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди яку  укладали і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправ-    них наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юридичної особи.

Оскільки особи, які діяли від імені ПП "Авеста-2003", усвідомлювали протиправний ха-рактер своїх дій при укладанні правочину від імені підприємства, це свідчить про прямий умисел

ПП "Авеста-2003" на здійснення правочинів з ТОВ "Різолв" з метою, завідомо суперечній інте-ресам держави і суспільства.

У Постанові Пленуму ВГСУ "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного    застосування законодавства про податки" №1056 від 25.07.2002 р. зазначено, що доказами спря-мованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та

доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підпри-ємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійс-ними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про

неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування держав-ної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

В пункті 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 ,№3 із змінами до-повненнями "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що до

угод , укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства , зокрема, нале-жать угоди спрямовані на приховування фізичними та юридичним особами доходів від оподатку-вання

Таким  чином, з наведених фактів вбачається, що суб'єктом господарювання ПП "Авеста-

2003" були створені штучні умови для уникнення від відповідальності за несплату податків, збо-рів та інших обов'язкових платежів до бюджету (у тому числі податку з прибутку, отриманого від здійснення підприємницької діяльності та податку на додану вартість), оскільки постановою гос-подарського суду Луганської області від 04.07.06 року №8/434 пп-ад  було визнано недійсним з моменту реєстрації , тобто з 03.09.03 року, установчий документ –Статут  ПП "Авеста-2003", припинено юридичну особу - ПП "Авеста-2003".

Посилаючись на викладене та на ст. 207, 208 Господарського кодексу України, п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. ст. З, 17, 104, 107 КАС України,

позивач просить свій адміністративний позов задовольнити.

Відповідач, як вже вище вказано проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень проти позову посилаються на ту обставину, що ТОВ "Різолв" не мало наміру вчиняти дії які за-відомо суперечать інтересам держави  в частині обов'язку сплати податків та на пропуск строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до такого висновку.

На обґрунтування позову позивач послався на статті 207, 208 ГК України.

Згідно з частиною 1статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано не-дійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання  зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується  все одержане ними за зобов'язанням, а в  разі  виконання  зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в  доход  держави  все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій  стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням  того, що відповідно до статті 228  Ци-вільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам дер-жави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже,  -  нікчемним. Як

зазначено у частині 2 статті  215 цього Кодексу визнання  судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину  (угоди, господар-ського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі

пункту 11 цієї статті звертатись до судів  із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і  суспільства,  посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не резолютивній частині судового рішення.

За  вчинення правочину з метою, яка  завідомо суперечить інтересам  держави і суспіль-ства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це мож-

ливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.  Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить  інтересам  держави і суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це пра-вило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути за-стосована виключно за рішенням  суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються  за рішенням суду в доход  дер-жави за порушення правил  здійснення господарської  діяльності, то вони належать не до цивіль-но-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають  визначенню, наведеному в частині  першій статті 238 ГК.  А тому, встановлені  ч. 1 ст. 208  Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням  строків, установлених  ст.  250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж  че-рез один рік з дня порушення  суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення  господарської  діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно  до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України , якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 157, ст. 158, п. 15 ч. 4 ст. 160, 165 КАС України, господарський суд

УХВАЛИВ:

        Закрити провадження у справі.

Ухвала суду про закриття провадження у справі  може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Ко-дексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була пода-на у строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили піс-ля закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адмі-ністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попередньо-го подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених статтею 186 КАС України, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної ін-станції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що поста-новляеться ухвала.

Суддя А.К.Семенов