Постанова

від 18.09.2013 по справі 801/8534/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2013 р. Справа №801/8534/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Центру контролю космічного простору (філія Національного центру управління та випробувань космічних засобів)

про визнання рішення неправомірним та спонукання до виконання певних дій,

без участі сторін та їх представників,

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Центру контролю космічного простору (філія Національного центру управління та випробувань космічних засобів) про визнання неправомірним рішення відповідача про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної служби в Збройних Силах України у розмірі 3195,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» має право на одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної військової служби, яка складає відповідно до довідки-розрахунку 3195,21 грн., але у виплаті якої позивачу незаконно відмовлено.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.09.13р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Сторони явку своїх представників у судове засідання 18.09.13р. не забезпечили.

До дня розгляду справи від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника та заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких відповідач зазначив, що майор ОСОБА_1 станом на 01.08.2013р. має 20 років безперервної військової служби у Збройних Силах України.

Проте, 14.08.2009р. до НЦУВКЗ надійшла вказівка головного розпорядника бюджетних коштів - ДКАУ від 14.08.2009р. № 4680/10-2, якому підпорядкований НЦУВКЗ, про виплату грошового забезпечення виходячи з окладів за посадами, займаними військовослужбовцями в установах (філіях) ДКАУ, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих установ (філій), а також окладів за військовими званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

На сьогодні, Кабінетом Міністрів України постановами від 07.02.2001р. № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» та від 07.11.2007р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (в частині встановлення окладів за військовими званнями і розміру надбавки за вислугу років) визначені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій.

При цьому Кабінетом Міністрів України встановлено, що «грошове забезпечення відрядженим військовослужбовцям виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців» (абзац другий пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104.

Відповідач зазначає, що зі змісту наведеної норми випливає, що відрядженим військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення - як для відповідних працівників ДКАУ.

Винагорода за тривалість безперервної військової служби визначена постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (додаток № 25) як одноразовий додатковий вид грошового забезпечення військовослужбовців, яка до виплати працівникам ДКАУ не передбачена.

На підставі листа ДКАУ від 14.08.2009р. № 4680/10-2 ОСОБА_1 було відмовлено в виплаті одноразової грошової допомоги за 20 років безперервної військової служби в Збройних Силах України.

З урахуванням викладеного відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходить військову службу в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів на посаді начальника станції Центру контролю космічного простору (а.с.7).

В довідці-розрахунку від 21.08.2013р. № 152 зазначено, що згідно додатку № 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 розмір одноразової винагороди за тривалість безперервної військової служби за 20 років складає 1,5 посадових оклади і 1,5 оклади за військове звання. Посадовий оклад ОСОБА_1 на момент настання права на вищеозначену винагороду складав 2062,00 грн., оклад за військовим званням складав 125 грн. Винагорода за тривалість безперервної військової служби за 20 років складає 3280,50 грн. з урахуванням суми єдиного внеску в розмірі 85,29 грн. (а.с.8).

Позивач звернувся з рапортом до начальника Національного центру управління та випробувань космічних засобів, відповідно до якого просив клопотання про виплату йому одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної служби в Збройних Силах України (а.с.6).

Однак відповідачем було відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної служби в Збройних Силах України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальних захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших формуваннях, а також членах їх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким також встановлюються єдина система їх соціального та правового захисту, гарантуються військовослужбовцям та членам їх сімей сприятливі умови в економічній, соціальній, політичній сферах для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону № 2011, згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011 передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011 передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частина 7 статті 9 Закону № 2011 встановлює, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 91 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, підприємствах, установах, організаціях, затверджується Президентом України.

Відповідно до п. 78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 року № 1053, за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.

Пунктами 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Згідно з додатком 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачується винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби залежно від строку служби. Зокрема, за 20 років безперервної календарної військової служби належить виплачувати 1,5 посадових оклади і 1,5 оклади за військовим званням.

Наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за № 638/15329, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260), якою визначений порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Згідно з п.1.2 Інструкції № 260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

У п. 32.1 Інструкції № 260 вказано, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі безперервності військової служби строком 20 років одноразово, виплачується винагорода у розмірі 1,5 посадових окладів та 1,5 окладів за військовим званням. Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач згідно з положеннями постанови №1294, Інструкції № 260 має право на отримання винагороди за 20-річну тривалість безперервної військової служби.

Як зазначалось вище, згідно з довідкою-розрахунком від 21.08.2013 року винагорода позивача за 20 років безперервної військової служби становить 3280,50 грн. з врахуванням єдиного соціального внеску у розмірі 85,29 грн. У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму винагороди без врахування єдиного соціального внеску у розмірі 3195,21 грн.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі по - Закону № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464).

Єдиний внесок нараховується на суму грошового забезпечення, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства (п.1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Таким чином, враховуючи зазначене вище стягненню з відповідача підлягає сума грошової винагороди, визначена у довідці-розрахунку, з врахуванням суми єдиного соціального внеску.

Частиною 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби у розмірі 3195,21 грн. з урахуванням суми єдиного внеску - 85,29 грн.

Що стосується вимог позивача про визнання неправомірним рішення Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом вище, позивач має право на отримання винагороди за тривалість безперервної військової служби, у зв'язку з чим звернувся до відповідача з рапортом про її виплату. Однак, відповідач безпідставно відмовив у її виплаті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №104 затверджений Порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, в п. 1 якої встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби.

Водночас, відповідно до п.78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних сил України, затвердженого Указом Президента України № 1053/2001 від 07.11.2001 року, за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.

За таких обставин, суд не приймає до уваги доводів відповідача, згідно із якими він обґрунтовує невиплату одноразової винагороди за 20-річну тривалість безперервної військової служби тим, що вказані виплати не передбачені для працівників Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Вимога про визнання протиправним може стосуватися лише індивідуального акта.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства має бути визнання такого акта протиправними.

Враховуючи норми ч. 2 ст. 11 КАС України для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Національного центру управління та випробувань космічних засобів у невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги - грошової винагороди за 20 років безперервної служби у Збройних Силах України.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Згідно квитанції № 21278.621.1 від 20.08.2013р. позивачем сплачений судовий збір в розмірі 34,41 грн. (а.с.2).

Таким чином, суд вважає необхідним відшкодувати ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 34,41 грн.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги - грошової винагороди за 20 років безперервної служби у Збройних Силах України.

3. Стягнути з Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного центру управління та випробувань космічних засобів (ЄДПОУ 24690618; 96552, АР Крим, Сакський район, с. Вітине) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1; 97420, АДРЕСА_1) одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної військової служби у Збройних Силах України в розмірі 3280,50 грн. (три тисячі двісті вісімдесят грн. 50 коп.).

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1) 34,41 грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.) судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Національного центру управління та випробувань космічних засобів (ЄДПОУ 24507442).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова