Постанова

від 23.09.2013 по справі 813/5964/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року 10 год. 02 хв. Справа № 813/5964/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Оприск Л.Є.,

представника відповідача - Шпака В.В.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Яр-Степ" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного науково-виробничого підприємства "Яр-Степ" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000431540 та №0000441540 від 07.06.2013 року.

Судом за клопотанням представника відповідача замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПП «Сьомий День», ПП «Імпел ЛТД», ТзОВ «Флорена Плюс» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові, просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Пояснив, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив. Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні позовних вимог від 22.08.2013 року. Зокрема, відповідач зазначає, що встановлені під час проведення перевірки господарської діяльності позивача дані свідчать, що операції, проведені між ПНВП «Яр-Степ» з ПП «Сьомий День», ПП «Імпел ЛТД», ТзОВ «Флорена Плюс», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу. В даному випадку фактично відбувався лише обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди. Враховуючи викладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПНВП «Яр - Степ» (код ЄДРПОУ 31729546) з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах ПП «Сьомий День» (код ЄДРПОУ 32484508) за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., ПП «Імпел ЛТД» (код ЄДРПОУ 35501934) за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. та ТзОВ «Флорена Плюс» (код ЄДРПОУ 35851839) за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., за результатами якої складено акт від 07.03.2013 року № 516/15-40/31729546 (в подальшому - Акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року № 88, а також завищення суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за січень 2011 року в сумі 4813,0 грн. та серпень 2011 року в сумі 8165,0 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2011 року в сумі 4813,0 грн., завищення залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2011 року в сумі 5539,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № 0000341540, яким ПНВП «Яр-Степ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10352,00 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 4813,0 грн., за серпень 2011 року в сумі 5539,0 грн.

Не погоджуючись з вказаним повідомленням-рішенням за формою «В4» № 0000341540 від 01.04.2013 року, позивач подав скаргу до Державної податкової служби у Львівській області, за результатами розгляду якої було: 1) скасовано податкове повідомлення-рішення в частині 4813,00 грн. зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість за січень 2011 року, а в іншій частині дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін; 2) зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість за серпень 2011 року на 2626,00 грн.; 3) донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2011 року на 4813,00 грн. та застосовано 1,00 штрафної (фінансової) санкції відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № 0000431540 від 07.06.2013 року відповідно до якого ПНВП «Яр - Степ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 8165,00 грн.; податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0000441540 від 07.06.2013 року відповідно до якого ПНВП «Яр - Степ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4813,00 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.

В основу виявлених порушень відповідачем покладено обставини, які стосуються контрагентів ПНВП «Яр - Степ» - ТзОВ «Сьомий День», ПП «Імпел ЛТД» та ТзОВ «Флорена Плюс» та грунтуються, на актах документальних перевірок даних суб'єктів господарської діяльності, в яких встановлено порушення ними ст.198 Податкового кодексу, що призвело до завищення ними податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з ненаданням документів та за рахунок безтоварних операцій.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що позивачем отримано від ПП «Сьомий День» комплектуючі до сільськогосподарської техніки, що підтверджується податковою накладною від 14.01.2011 року № 20 та видатковою накладною від 14.01.2011 року № РН-1140001.

Також позивачем отримано запасні частини та комплектуючі до сільськогосподарської техніки від ПП «Імпел ЛТД», що підтверджується податковою накладною від 10.08.2011 року № 22 та видатковою накладною від 10.08.2011 року № РН-0100802.

Крім того, від ТзОВ «Флорена Плюс» позивач отримав запасні частини та комплектуючі до сільськогосподарської техніки, що підтверджується податковою накладною від 25.08.2011 року № 422 та видатковою накладною від 25.08.2011 року № РН-250802.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є торгівля сільськогосподарською технікою та комплектуючими до неї.

Факт отримання запасних частини та комплектуючих до сільськогосподарської техніки також підтверджується витягом з Журналу реєстрації довіреностей, з якого вбачається видача довіреності ОСОБА_4 на отримання від ПП «Сьомий День», ПП «Імпел ЛТД», ТзОВ «Флорена Плюс» товару.

Судом встановлено, що весь отриманий від ПП «Сьомий День», ПП «Імпел ЛТД», ТзОВ «Флорена Плюс» товар використано в господарській діяльності шляхом реалізації ФГ «Волостківське», СТОВ «Полісся», ТзОВ «Агрофірма Нива», ДП «ДГ «Іванівка» НААН» України, ФГ «Пролісок» та ФГ «Хірлюк і К», що підтверджується відповідними накладними, податковими накладними, Довіреностями на отримання товару.

Як вбачається з даних первинних бухгалтерських документів, товар реалізований з економічною вигодою, а суми податку на додану вартість включені до складу податкового зобов'язання відповідного звітного періоду, що відображено в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

За придбаний позивачем товар оплата здійснена в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Судом досліджено представлені позивачем первинні документи, встановлено, що вони оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст..201 Податкового кодексу України. Такі документи підтверджують реальний характер господарських операцій, що відбулись між позивачем та ПП «Сьомий День», ПП «Імпел ЛТД», ТзОВ «Флорена Плюс».

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Сьомий День», ПП «Імпел ЛТД», ТзОВ «Флорена Плюс» відображено у податковій звітності позивача, про що свідчать копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень та серпень 2011 року.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на одних лише актах перевірки ПП «Сьомий День», ПП «Імпел ЛТД», ТзОВ «Флорена Плюс», у яких зазначено про порушення ними норм Податкового кодексу України, що призвело до завищення сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, а також відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування підприємства слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат, валових доходів та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Вказані акти перевірок контрагентів позивача не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних актах перевірок контрагентів позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Невиконання чи неналежне виконання контрагентами позивача свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності такими контрагентами, не може створювати наслідки для самого позивача.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Статтею 61 Конституції України регламентовано, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, несплата контрагентом-постачальником сум податку на додану вартість до бюджету за оподатковуваною операцією не є підставою для не включення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту платником податку - покупцем і, відповідно, не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 9 вересня 2001 року у справі №08/158 , постанові Верховного Суду України від 1 червня 2010 року у справі №10/82, постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-42а10 ("Фірма "ВІК"), постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 (ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат"), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.12.20Юр №К-537/08, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010р., яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 19.11.2010р., постанові Вищого адміністративного суду України від 27.04.2011р. у справі №К-11088/09.

Зазначене вище узгоджується і з позицією Верховного Суду України, висновки якого, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень згідно з ч.2 ст.161 КАС України підлягають обов'язковому врахуванню адміністративним судом при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Не беруться до уваги судом доводи щодо безпідставності включення сум податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю товаро-транспортної накладної з огляду на наступне. Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568:

подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, жоден з перерахованих вище документів (подорожній лист, товарно-транспортна накладна) не є документами, що засвідчують отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Відповідно до розділу 1 Правил Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно п.11 Правил, що передбачає порядок оформлення документів на перевезення також встановлено, що у процесі оформлення товарно - транспортної накладної беруть участь представники трьох осіб - вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що у випадку використання у поставках товару власного транспорту постачальника оформлення товарно - транспортної накладної не може бути здійснене, оскільки відсутній один з учасників відносин - перевізник.

З огляду на технічні характеристики товару, який постачався, відповідачем не доведено відсутності можливості його перевезення без залучення стороннього перевізника. Крім того, право оформлення товарно-транспортної накладної відповідно до вказаних правил надане вантажовідправнику, яким позивач у господарських відносинах не був.

Також суд вважає, що посилання відповідача на кримінальну справу № 2162, що порушена на підставі матеріалів БКОЗ УСБУ у Львівській області стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за вчинення за попередньою змовою групою осіб фіктивного підприємництва (ПП «Імпел ЛТД», ПП «Наладка» та ПП «Сьомий день» мають ознаки фіктивності і були створені та використовувались без мети зайняття господарською діяльністю з метою прикриття незаконної діяльності), як на доказ безтоварності господарських операцій між позивачем й ПП «Сьомий День», ПП «Імпел ЛТД» є безпідставними та не заслуговують на увагу. На даний час вироку щодо посадових осіб ПП «Сьомий День», ПП «Імпел ЛТД» немає, тому сам факт відкриття кримінального провадження судом не береться до уваги як такий, що не узгоджується з конституційним положенням про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України).

Щодо доводів відповідача в розбіжності в адресі, яка вказана в податковій накладній, виданій ПП «Імпел ЛТД» з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то судом враховано, що відповідно до п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів і даними позивача суду не представлено.

Крім того, як вбачається з даних реєстру анульовані свідоцтва платників ПДВ, розміщеному на офіційному порталі Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ приватного підприємства «Імпел ЛТД» номер 100078562 анульоване 27.12.2011 року. З даного свідоцтва, копія якого долучена до матеріалів справи, вбачається, що місцезнаходження (місце проживання) платника 79024, м.Львів, вул.Липинського, 54, що і вказано в податковій накладній.

Взаємовідносини між позивачем та приватним підприємством «Імпел ЛТД» відбувались в серпня 2011 р., таким чином, на момент здійснення господарських операцій Свідоцтво платника ПДВ приватного підприємства «Імпел ЛТД» не було анульовано.

Судом враховано, що при проведенні перевірки податковим органом не виявлено порушення ст.201 Податкового кодексу щодо порядку та форми заповнення податкових накладних, а лише встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Сьомий День», ПП «Імпел ЛТД» та ТзОВ «Флорена Плюс».

Крім того, судом враховано, що згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року в рядку 19 від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду становить 2626 грн., а відповідно до рядка 21 Декларації залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 59 655 грн. Враховуючи дані показники, відповідно до рядка 25 Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду становить 0 грн.

Однак, відповідачем в порушення наведених норм при наявності залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000441540 від 07.06.2013 року збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4813,00 грн. та застосовано штрафну санкцію - 1,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати суду достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом не представлено належних та допустимих доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року № 88, а також завищення суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за січень 2011 року в сумі 4813,0 грн. та серпень 2011 року в сумі 8165,0 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2011 року в сумі 4813,0 грн., завищення залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2011 року в сумі 5539,0 грн., а тому податкові повідомлення-рішення №0000431540 та №0000441540 від 07.06.2013 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби за формою «В4» № 0000431540 від 07.06.2013 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби за формою «Р» № 0000441540 від 07.06.2013 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Яр-Степ" (код ЄДРПОУ 31729546) судовий збір в сумі 129,79 грн. (сто двадцять дев'ять гривень сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 26 вересня 2013 року.

Суддя В.М. Сакалош