Рішення

від 06.04.2009 по справі 15/181/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/181/33

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

      м.Чернігів,проспектМиру,20                                                        тел. 77-99-18

Іменем  України

Р І Ш Е Н Н Я

31.03.09.                                                                                   Справа №15/181/33.

За позовом: Відкрите акціонерне товариство „Рокитнівська пересувна механізована колона № 180”, 34200, смт. Рокитне, Рівненської області, вул. Меліораторів, 6.

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Свемон-Київ”, м. Київ, вул. Братиславська, 6 а, в особі Чернігівської філії, 14007, м. Чернігів, вул. Кільцева, 9.

Про стягнення 61 442 грн.  

                                                                               Суддя   Федоренко Ю.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Даценко В.Ф.- голова правління, Чорнобривий В.П., дов. від 02.02.09 № 15.

Від відповідача: Шамрук С.П., дов. від 05.01.09.

СУТЬ СПОРУ:          

Позивачем подано позов про стягнення з Чернігівської філії ВАТ „Свемон Київ” заборгованості по оплаті наданих послуг по механічній прокладці кабелю з використанням бульдозера в сумі 53 959 грн. та штрафу у розмірі 7 483 грн.

Ухвалою суду від 04.02.09, у відповідності до положень ч. 3 та 4 ст.24 ГПК України, судом здійснено заміну первісного відповідача належним –на Відкрите акціонерне товариство „Свемон Київ” в особі Чернігівської філії.

Відповідно до ч.4 ст.28 ГПК України повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Право Чернігівської філії  на здійснення повноважень від імені ВАТ „Свемон Київ” у суді надано філії п.3.1.6  Положення про Чернігівську філію ВАТ „Свемон Київ”, довіреністю № 1 від 08.10.08 на ім”я директора Чернігівської філії.

Після порушення провадження у справі позивачем подано клопотання про збільшення позовних вимог від 04.02.09 та від 02.03.09 в яких визначена остаточна сума позовних вимог: 64 107 грн. боргу з врахуванням інфляційних витрат та пені, 2359 грн. процентів річних, та судові витрати на відрядження – 1649,32 грн, послуги адвоката –5 000 грн.

Заяви подані у відповідності до положень ст.22 ГПК України, не порушують права та охоронювані законом інтереси сторін та інших осіб, а тому прийняті судом до розгляду.

Відповідач позов не визнав та просить залишити його без розгляду посилаючись на те, що позов пред”явлено до структурного підрозділу який не є юридичною особою, проведення частини робіт за межами укладеного договору, задвоєння сум оплати на виконані роботи по рахункам № 58 від 21.11.06 та № 57 від 14.11.06.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

11.09.06 між сторонами укладено договір про надання послуг предметом якого є надання послуг бульдозером Т-130.

За умовами договору Виконавець ( позивач ) зобов”язався в дводенний термін після підписання договору надати Замовнику ( Відповідачу ) для використання бульдозер з машиністом для механічної прокладки кабелю в грунт по трасі ВОЛЗ смт. Рокитне –м. Сарни; передати Замовнику рахунок, податкову накладну, акт виконаних робіт за місяць, не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця.

В свою чергу Замовник зобов”язався сплачувати за виконані роботи щомісячно по ціні 1 машино/ години 80 грн. без вартості паливно –мастильних матеріалів.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано оригінали рахунків та товарно –транспортних накладних, а саме: рахунок № 52 від 10.10.06 на суму 11201 грн. в який включено виконання робіт по товарно –транспортним накладним за вересень 2006 р. на суму 6400,32 грн., 23.08.06 на суму 3840,20 грн., 23.08. на перевезення трактора Т-130 на суму 960,48 грн.; рахунок № 57 від 14.11.06 на суму 3840 грн., в який включено виконання робіт по товарно –транспортній накладній  № 82 з 16 по 31.10.06; рахунок № 58 від 21.11.06 на суму 7040,35 грн. в який включено виконання робіт по товарно –транспортним накладним № 69 з 16 по 31.10.06 на суму 3840,19 грн., №68 з 2 по 13.10.06 на суму 3200,16 грн.; рахунок № 64 від 30.11.06 на суму 13440,66 грн. в який включено виконання робіт по товарно –транспортним накладним № 35 з 27 по 30.11.06 на суму 2560,12 грн., №34 з 01.11. по 17.11.06 на суму 6400,32 грн., № 36 від 25.11.06 на суму 4480,22 грн.; рахунок № 65 від 11.12.06 на суму 2560,12 грн. в який включено виконання робіт за товарно –транспортною накладною № 49 з 01 по 09.12.06 на суму 2560,12 грн.;  рахунок № 69 від 26.12.06 на суму 2560,12 грн. в який включено виконання робіт за товарно –транспортною накладною №69 з 11 по 14 грудня 06 р. на суму 2560,12 грн.; рахунок № 1 від 29.01.07 на суму 12800,63 грн. в який включено виконання робіт за товарно –транспортними накладними з 18 по 23.12.06 на суму 3840,19 грн., з 10 по 13.01.07 на суму 2560,12 грн.; з 16 по 21.01.07 на суму 3840,19 грн., з 24 по 27.01.07 на суму 2560,13 грн.; рахунок № 10 від 12.03.07 на суму 2560,12 грн. в який включено виконання робіт за товарно –транспортною накладною № 36 з 6 по 9.03.07 на суму 2560,12 грн.

Крім того надано акти приймання виконаних робіт по наданню послуг трактора Т-130 за жовтень 2006 р. на суму 11201 грн., за листопад 2006 р. на суму 24321,22 грн., за грудень 2006 р. на суму 5120,26 грн., за січень 2006 р. на суму 12800,63 грн., за березень 2006 р. на суму 2560,12 грн.

Вказані акти підписані лише представником позивача і не підписані відповідачем. Відповідно до супровідного листа акти прийняття виконаних робіт направлені для підписання відповідачу тільки 19.02.09 з порушенням умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем направлялись відповідачу претензії про сплату вартості наданих послуг № 244 від 14.11.07, №391 від 27.12.07 та № 42 від 06.03.07 до яких додавались реєстр товарно –транспортних накладних по наданню послуг з розрахунком вартості виконаних робіт згідно умов договору, ксерокопії товарно –транспортних накладних –15 шт., податкових накладних –7 шт., та рахунків для оплати –8 шт.

У відповідях на вказані претензії відповідач зазначав про розгляд питання щодо проведення розрахунків після надання позивачем рахунків, податкових накладних, акта виконаних робіт, що підтверджується листами відповідача на а.с. 13-14, 16.

Відповідачем проводилась часткова оплата за надані послуги. Так, 21.08.06, тобто ще до укладення договору, проведено оплату за бульдозерні роботи на суму 5000 грн., а тому є правомірним зарахування позивачем вказаною суми як оплата робіт за товарно –транспортною накладною від 23.08.06 на суму 3840,20 грн., а решту сплаченої суми в оплату виконаних робіт за договором.

Також згідно з банківською випискою від 26.12.06 проведено оплату в сумі 10 000 грн. за рахунком 237 від 25.12.06 за автопослуги.

Оскільки таких рахунок відсутній та автопослуги відповідачу не надавалось є правомірним зарахування вказаної суми в оплату послуг за договором.

Відповідно  Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, договір є обов”язковим для виконання сторонами ( ст. 525-526, 629 ).

За частинами 1 та 2 ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов”язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов”язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов”язок, виконання зобов”язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За умовами договору саме на позивача було покладено обов”язок надати у встановлений договором строк рахунок, а не його ксерокопію, та акт виконаних робіт, що ним було зроблено лише після порушення провадження у справі.

В зв”язку з цим позивач за законом є таким, що прострочив виконання зобов”язання, що не давало можливості відповідачу оплатити вартість виконаних робіт і відстрочувало їх оплату на час прострочення позивача.

Надані позивачем товарно –транспорті накладні не можуть бути підставою для оплати вартості виконаних робіт, оскільки не передбачені умовами договору, підписані у односторонньому порядку лише представником відповідача і не підписані представником позивача, а тому не відповідають вимогам для первинних облікових документів, які встановлені ч.2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” так як не містять таких обов”язкових реквізитів, як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення зі сторони позивача, їх особистого підпису.

Лист за підписом директора філії ВАТ „Свемон Київ” від 12.12.07 голові правління „Укрзв”язкобуд” про надання допомоги в погашення заборгованості за відсутності виконання позивачем зобов”язання за договором щодо надання актів виконаних робіт та рахунків не оплату, не може слугувати підставою для стягнення боргу.

На вимогу суду сторонами проведено звірку взаєморозрахунків про що складено акт звірки. За даними відповідача заборгованість станом на 13.03.09 складає 32360 грн.

Підписанням акта звірки відповідач фактично підтвердив виконання робіт за рахунками, які вказані в акті звірки, а тому не підписання представником відповідача актів виконаних робіт не є підставою для відмови у позові.

З заявленої позивачем до стягнення суми боргу слід виключити перевезення трактора Т-130 за товарно –транспортною накладною від 23.08. на суму 960,48 грн., оскільки роботи проводились до укладення договору, накладна підписана Прохорським А.В. без зазначення місця його роботи, підпис не завірено печаткою підприємства відповідача, накладна на підписана представником позивача; та виконання робіт за товарно –транспортною накладною № 82 з 16 по 31.10.06 на суму 3840 грн.- накладна підписана представником без зазначення прізвища та місця роботи, не завірена печаткою підприємства, не підписана представником позивача ( а.с.124), крім того надано товарно –транспортну накладну за цей же період і на виконання таких же робіт ( а.с.127 ).

З урахуванням наведеного борг на користь позивача складає 36 202,52 грн. Доказів про оплату боргу суду не надано а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

В зв”язку з тим, що свій обов”язок за договором щодо направлення відповідачу актів виконаних робіт позивачем виконано лише у лютому 2009 року що надавало відповідачу право на відстрочення виконання зобов”язання по оплаті робіт до дня отримання вказаних актів, відсутні підстави для застосування відповідальності за порушення грошового зобов”язання відповідачем у вигляді сплати пені, сплати передбачених ст.625 Цивільного кодексу України процентів річних та витрат від інфляції за розрахований позивачем період. А тому в цій частині позову слід відмовити.

Розмір понесених позивачем витрат на відрядження –1649,32 грн., підтверджується наданими доказами на а.с.96-104 і їх слід покласти на сторони разом з іншими судовими витратами пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

02.02.09 між позивачем та адвокатом Чорнобривим В.П. укладено договір –доручення про надання правової допомоги предметом якого є пред”явлення позову до суду про стягнення боргу за договором від 11.09.06 та представництво інтересів позивача у господарському суді Чернігівської області.

На виконання вказаного договору позивачем сплачено адвокату 5 000 грн., що підтверджується копією платіжної відомості за лютий 2009 р.

     Частина 5 ст. 49 ГПК України відносить до числа судових витрат суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката.

     У пункті 12 роз”яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу УІ ГПК України” ( з наступними доповненнями та змінами ) зазначено: вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи обставини вказаної справи, а саме суму заборгованості, прострочення самого позивача по виконанню зобов”язання за договором, суд вважає необхідним обмежити розмір адвокатських послуг з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи до 3 000 грн.

Вказані судові витрати слід покласти на сторони відповідно до положень ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного позов слід задовольнити частково.

Рішення прийняте після перерви, яку оголошено на підставі ст.77 ГПК України.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

         Позов задовольнити частково і стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Свемон-Київ”, м. Київ, вул. Братиславська, 6 а,код 01190416, ( п/р 26009301832172в Чернігівському головному відділенні ПІБ ), на користь Відкритого акціонерного товариства „Рокитнівська пересувна механізована колона № 180”,  смт. Рокитне, Рівненської області, вул. Меліораторів, 6, код 01037399, ( п/р 260003012208 в ОПРВ Ощадбанк ), 36 202,52 грн. боргу, 362,03 грн. державного мита, 64,27 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, 1634,03 грн. витрат на послуги адвоката та 898,33 грн. витрат на відрядження.

В іншій частині позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення виготовлене та підписане у повному обсязі 03.04.09.

          Суддя                                                                                  Ю.В.Федоренко  

06.04.09