Рішення

від 24.09.2013 по справі 905/5316/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 Справа № 905/5316/13

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Костіній Я.О., розглянувши матеріали

за позовомМалого спільного науково-виробничого підприємства "Клен" доПриватного підприємства "Промислово-комерційна фірма "Русіч" простягнення безпідставно набутих коштів 14400,00грн. представники сторін: від позивача: від відповідача: Івасюк І.Ю. - представник за довіреністю; не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Малого спільного науково-виробничого підприємства "Клен" до Приватного підприємства "Промислово-комерційна фірма "Русіч" про стягнення коштів у розмірі 14400,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору про поставку товару, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти, які були перераховані позивачем на підставі рахунку відповідача № 39 у розмірі 14400,00 грн., як безпідставно набуті останнім.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: рахунку №39 від 07.08.2012; платіжного доручення №1577 від 07.08.2012; претензії від 23.05.2013; прибуткового касового ордеру №3169/9/5 з товарно-транспортною накладною №59000013743172 від 24.05.2013; чеку з описом вкладення до цінного листа від 24.05.2013; чеку з описом вкладення до цінного листа від 12.06.2013.

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява були надіслані відповідачу на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та повернуті на адресу суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару, 07.08.012 Мале спільне науково-виробниче підприємство "Клен" перерахувало на користь Приватного підприємства "Промислово-комерційна фірма "Русіч" кошти у розмірі 14400,00 грн. з призначенням платежу "оплата за ножі гільйотинові, згідно рахунку №39 від 07.08.2012, в т.ч ПДВ 20% - 2 400 грн", що підтверджується платіжним дорученням №1577 від 07.08.2012.

Вказані кошти перераховані позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунок № 39 від 07.08.2013 на суму 14400,00грн. (з ПДВ).

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується рахунком №39 від 07.08.2012, в якому передбачені умови про предмет, кількість та вартість товару, а також платіжним дорученням №1577, яким позивачем перераховано кошти відповідачу, копії яких є в матеріалах справи.

Товар, який був оплачений позивачем, відповідачем не поставлений, доказів поставки суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виставлення відповідачем рахунку на оплату, перерахування позивачем коштів свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (ст. 662 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Судом встановлено, що сторонами строки поставки товару не погоджені. Однак, в матеріалах справи наявна вимога позивача №24/01 від 13.03.2013, яка була надіслана на адресу відповідача, докази чого наявні в матеріалах справи, в якій позивач вимагав або протягом 3 банківських днів перерахувати кошти або поставити товар у цей же строк. Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача відповідачем не була отримана та повернута на адресу позивача у зв'язку із закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні.

Відповідач товар на суму 14400,00 грн. позивачу не поставив, кошти не повернув.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути кошти на рахунок позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи претензіями, товаро-транспортною накладною №59000013743172 від 24.05.2013, фіскальним чеком №1988 від 24.05.2013, фіскальним чеком №2193 від 12.06.2013, описами вкладення поштового відправлення.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки замовленого та оплаченого покупцем товару, не виконав, товар не поставив, жодних варіантів альтернативного виконання зобов'язань не запропонував, кошти не повернув. Під час розгляду справи судом, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань по договору та/або повернення коштів позивачу у розмірі 14400,00 грн.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару по рахунку №39.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у покупця виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Вказаними нормами Цивільного кодексу України передбачається можливість виникнення обов'язку постачальника повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги постачальнику повернути сплачені кошти.

Як встановлено судом вище, покупець скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та пред'являв неодноразові вимоги від 13.03.2013, 24.05.2013, 12.06.2013 щодо повернення суми передоплати (відповідні докази наявні в матеріалах справи). Відповідач зобов'язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги.

Відповідач відповіді не надав, кошти не перерахував, належних доказів на спростування вищевикладеного не надав.

Норми ст. 1212, ст. 1214 Цивільного кодексу України, до спірних відносин не застосовуються, оскільки кошти сплачені позивачем відповідачу на виконання існуючого договору укладеного шляхом обміну документами та протягом строку його дії.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення коштів у розмірі 14400,00грн є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Промислово-комерційна фірма "Русіч" (пр.Ломоносова, 101А, м. Костянтинівка, Донецька область, 85102, код ЄДРПОУ 13536305 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Малого спільного науково-виробничого підприємства "Клен" (вул. Дачна, 5-з, м. Луганськ, 91021, код ЄДРПОУ 13407298) 14400 (чотирнадцять тисяч чотириста)грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 25. 09.2013.