Рішення

від 24.09.2013 по справі 905/5665/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.2013 Справа № 905/5665/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: приватного підприємства «Рекламне агентство «Діва», м. Донецьк

до відповідача: приватного підприємства «Аванті», м. Макіївка

про стягнення заборгованості у розмірі 16800,00 гривень та пені у розмірі 1253,12 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Шалата А.В.

Від відповідача: не з'явився

Приватне підприємство «Рекламне агентство «Діва» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємства «Аванті» про стягнення заборгованості у розмірі 16800,00 гривень та пені у розмірі 1750,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються зобов'язання за договором розміщення зовнішньої реклами №000008 від 01.10.2012р. внаслідок чого виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені.

Позивачем було надано доповнення до позовної заяви, з якого вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1253,12 гривень.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», статтею 22 ГПК, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, надане позивачем доповнення до позовної заяви судом розглянуто та прийнято в якості заяви про зменшення позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням наданого доповнення до позовної заяви.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

01.10.20012р. позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір оренди розміщення зовнішньої реклами №000008, відповідно до п.1.1 якого виконавець приймає на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб проводити рекламні кампанії і інтересах замовника, а замовник зобов'язується прийняти й сплатити послуги виконавця згідно умов і строків даного договору.

Замовник і виконавець в обов'язковому поярку затверджують адресну програму, яка є невід'ємним додатком до даного договору, із чітким переліком кількості рекламоносіїв, їхнього типу, місця розташування, ціни й вартості експонування рекламного матеріалу, періоду розміщення рекламного матеріалу, опису рекламного сюжету для кожної окремої рекламної компанії. Сторони не обмежують кількості адресних програм, які можуть здійснюватися в рамках даного договору. Дві і більше адресні програми можуть реалізовуватися сторонами одночасно. Адресні програми є невід'ємною частиною даного договору (п.1.3 договору).

Розділом 2 договору визначені умови його виконання.

Протягом п'яти робочих днів з дати укладання даного договору, надалі до першого числа календарного місяця, що передує експонуванню, сторони затверджують та підписують адресні програми. Якщо адресна програма погоджується більш ніж за 20 (двадцять) днів до початку експонування, сторони затверджують і підписують адресні програми протягом 7-ми робочих днів з моменту погодження адресної програми. Якщо адресна програма погоджується за 20 днів (і менше) до початку експонування, то затверджують і підписують адресну програму протягом 4-х робочих днів з моменту погодження адресної програми (п. 2.1 договору).

Протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання сторонами адресної програми виконавець виставляє замовникові рахунок на підставі підписаної між сторонами адресної програми. Рахунок служить підставою для оплати послуг виконавця, відповідно до умов п. З договору. Виконавець приступає до розміщення рекламних матеріалів замовника тільки за умови внесення повної суми оплати рекламної кампанії (п. 2.2 договору).

Сторонами було затверджено та підписано адресну програму №00216 на період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р. та адресну програму №00287 на період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. на загальну суму 16800,00 гривень, у зв'язку з чим позивачем були виставлені рахунки фактури №00216 від 01.11.2012р. та №00287 від 23.11.2012р.

Розділом 3 договору передбачені вартість послуг та порядок розрахунків.

Вартість послуг виконавця по проведенню рекламної компанії визначається з кількості рекламоносіїв, включених в адресну програму, і вартості розміщення реклами на кожному окремому рекламоносії. Повна вартість адресної програми вказується в рахунках виконавця (п. 3.1 договору).

Всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях України, шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця. День виконання зобов'язань за платежами вважається днем зарахування суми платежу на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.2 договору).

Оплата послуг виконавця проводиться замовником шляхом внесення 100% передоплати за майбутню рекламну кампанію. Передоплата вноситься в повному обсязі не пізніше ніж за 20 (двадцять) банківських днів до початку рекламної кампанії, зазначеного в адресній програмі. У випадку, якщо адресна програма погоджена і підписана сторонами менш ніж за 20 днів до початку рекламної кампанії, замовник зобов'язується сплатити виставлений виконавцем рахунок впродовж 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку (п. 3.3 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012р., а в частині виконання взаємних зобов'язань - до остаточного виконання (п. 9.1 договору).

За таких обставин, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором розміщення зовнішньої реклами №000008 від 01.10.2012р., позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16800,00 гривень та пеню у розмірі 1253,12 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору розміщення зовнішньої реклами №000008 від 01.10.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір №000008 від 01.10.2012р. є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначеної норми укладений між позивачем та відповідачем договір №000008 від 01.10.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку зі здійснення платежів за надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, відповідачем не були виконані грошові зобов'язання за надані послуги в повному обсязі - жодних доказів іншого, всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано, внаслідок чого суд приходить до висновку, що стягувана заборгованість у розмірі 16800,00 гривень обґрунтовано заявлена позивачем для примусового стягнення з відповідача, тому позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1253,12 гривень.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.10 договору передбачено, що у випадку недотримання строків оплати згідно з п. 3.3 договору більш ніж на п'ять банківських днів, замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на даний період, за кожний день прострочки виконання зобов'язання, нарахованої на суму заборгованості.

Таким чином, суд, перевіривши відповідність наданого позивачем розрахунку, дійшов висновку про задоволення в повному обсязі вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1253,12 гривень.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного підприємства «Рекламне агентство «Діва» до приватного підприємства «Аванті» задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Аванті» (86107, м. Макіївка, м-н Калінінський, 6 кв. 52, код 31959595) на користь приватного підприємства «Рекламне агентство «Діва» (83114, м.Донецьк, вул. Рози Люксембург, 75а, код 31501349) заборгованість у розмірі 16800,00 гривень, пеню у розмірі 1253,12 гривень, судовий збір у розмірі 1720,50 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 26.09.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник