Рішення

від 23.09.2013 по справі 910/17447/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17447/13 23.09.13

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до публічного акціонерного товариства "Київська фабрика технічних паперів"

про стягнення 356 003,91 грн.

від прокуратури:

від позивача: Петришина А.М. - представник за довіреністю № 3 від 28.01.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до публічного акціонерного товариства "Київська фабрика технічних паперів" про стягнення 356 003,91 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.07.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - позивач, енергопостачальна організація за договором) та публічним акціонерним товариством "Київська фабрика технічних паперів" (далі - відповідач, покупець за договором) укладено договір № 440318 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з 01.12.2012 року по 01.05.2013 року в розмірі 337 075,08 грн. за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з публічного акціонерного товариства "Київська фабрика технічних паперів" заборгованості за договором № 440318 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 року в розмірі 337 075,08 грн., пені в сумі 15 584,67 грн., 3 % річних в розмірі 3 016,39 грн. та 327,77 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.09.2013 року порушено провадження у справі № 910/17447/13, розгляд справи призначено на 23.09.2013 року.

В судове засідання 23.09.2012 року з'явився представник позивача та надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства "Київська фабрика технічних паперів" заборгованість за договором № 440318 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 року в розмірі 237 075,08 грн., пені в сумі 22 220,43 грн., 3 % річних в розмірі 5 914,49 грн., а також 7 120,08 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.07.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - позивач, енергопостачальна організація за договором) та публічним акціонерним товариством "Київська фабрика технічних паперів" (далі - відповідач, покупець за договором) укладено договір № 440318 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води (далі - товар) у період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року у кількості 7 949,378 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 4,1 Гкал/год, в т.ч. на потреби опалення - 2,0 Гкал/год, гарячого водопостачання 0,3 Гкал/год та вентиляції 1,8 Гкал/год.

Згідно п. 1.2. договору, споживач зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

У відповідності до п. 6.5. договору, покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 1:5 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.

Покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця (п.6.6. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення та гаряче водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим станом на 01.09.2013 року у відповідача перед позивачем за період з 01.12.2012 року по 01.09.2013 року виникла заборгованість в розмірі 237 075,08 грн.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 440318 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 року в розмірі 237 075,08 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 22 220,43 грн. нараховану за період 01.03.2013 року по 30.08.2013 року та 5 914,49 грн. 3 % річних нарахованих за період 01.01.2013 року по 01.09.2013 року.

Відповідно до п. 9.2 договору, в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню з кожний прострочений день у розмірі облікової ставки НБУ.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 440318 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 року в розмірі 237 075,08 грн., суд приходить до висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 22 220,43 грн. та 3 % річних в розмірі 5 914,49 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 року № 5515-VI, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

У відповідності до платіжного доручення № 167139 від 05.06.2013 року позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 7 120,08 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні 23.09.2013 року зменшено позовні вимоги до 265 210,00 грн., відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 1 815,88 грн. (7 120,08 - 5 304,20) судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 167139 від 05.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю .

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київська фабрика технічних паперів" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 2/1, ідентифікаційний код 00278787) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, офіс 20, ідентифікаційний код 37739041) заборгованість за отримані послуги в розмірі 237 075 (двісті тридцять сім тисяч сімдесят п'ять) грн. 08 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 22 220 (двадцять дві тисячі двісті двадцять) грн. 43 коп. та 5 914 (п'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 49 коп. 3 % річних, а також 5 304 (п'ять тисяч триста чотири) грн. 20 коп. судового збору.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, офіс 20, ідентифікаційний код 37739041) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 1 815 (одна тисяча вісімсот пятнадцять) грн. 88 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 167139 від 05.06.2013 року, яке знаходиться в матеріалах справи № 910/17447/13.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 26.09.2013 року

Суддя С.М. Мудрий