Рішення

від 23.09.2013 по справі 916/2069/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

             ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "23" вересня 2013 р.Справа  № 916/2069/13 За позовом:  Приватного підприємства "Виробнича фірма "АГРОТЕХ"   До відповідача:  Приватного підприємства "БІАНОР"   про стягнення 23136,92 грн.                                                                                                                        Суддя Д'яченко Т.Г. Представники: Від позивача: не з'явився Від відповідача: не з'явився Суть спору: Позивач – Приватне підприємство "Виробнича фірма "АГРОТЕХ"   звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "БІАНОР" в якій просить суд стягнути з відповідача 20500 грн. основного боргу та 2636,92 грн. пені, а також відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати. Приватним підприємством "БІАНОР"   відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надсилання ухвал суду на  адресу реєстрації З огляду на вищевикладене, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України. Розглянувши матеріали справи, суд встановив. 21 червня 2012 року між Приватним підприємством "Виробнича фірма "АГРОТЕХ"   (Продавець) та Приватним підприємством "БІАНОР" (Покупець) було укладено Договір №58 (далі за текстом – Договір), згідно якого Продаіець зобов'язався передати у власність Покупця товар (машину сепараційну МС-20/10), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар. У відповідності до положень п. п. 3.1, 4.2 Договору Покупець прийняв на себе зобов'язання здійснити передплату за товару розмірі 40000 грн., решта суми 20500 грн. підлягали перерахуванню Покупцем у строк до 20.09.2012р. Поставка товару підлягала здійсненню автомобільним транспортом на умовах СРТ за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, відвантаження товару підлягало проведенню на протязі 10 календарних днів з моменту надходження передплати за товар. Як вбачається з письмових пояснень представника позивача та вбачається з поданих доказів, після отримання передплати у розмірі 40000 грн., на виконання умов Договору № 58 від 21 червня 2012 року, 09.07.2012р. (видаткова накладна №76) Приватним підприємством "Виробнича фірма "АГРОТЕХ" поставлено Приватному підприємству "БІАНОР" товар (машину сепараційну МС-20/10) вартістю 60500 грн., що підтверджується копіями названої видаткової накладної та копією довіреності на отримання матеріальних цінностей від 06.07.2012р., що залучені до матеріалів справи (а.с. 11-12). Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, решта вартості отриманого товару у сумі 20500 грн. Приватним підприємством "БІАНОР" не сплачено, вмотивованої відповіді на претензію позивача від 05.11.2012р. (а.с. 8), отриману ПП "БІАНОР" 23.11.2012р., відповідач не надав.   Відповідно до п. 5.5 Договору при порушенні строків оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. У зв'язку з простроченням сплати вартості частини отриманого товару, позивачем здійснено розрахунок пені. Так,  відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується основна заборгованість у розмірі 20500 грн. та пеня у розмірі 2636,92 грн., розрахована позивачем за період з 20.09.2012р. по 30.07.2013р. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача 20500 грн. основного боргу та 2636,92грн. пені. Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків. Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України    передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України). Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Виробнича фірма "АГРОТЕХ" про стягнення з Приватного підприємства "Біанор" основної заборгованості в розмірі 20500 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.                               Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які    боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу. Відповідно до п. 5.5 Договору при порушенні строків оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені за період з 20.09.2012р. по 30.07.2013р., вважає його таким, що підлягає перерахуванню, з огляду на наступне. Як вбачається з положень п. 5.5 Договору, вони не містять конкретного строку, протягом якого повинна нараховуватись пеня за договором, натомість містять положення про розмір та порядок нарахування пені. Згідно вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем проведено розрахунок пені за період більший, ніж це передбачено Договором та Законом, у зв'язку з чим розрахунок пені підлягає приведенню у відповідність вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.  Згідно проведеного судом розрахунку пені за прострочення сплати заборгованості у розмірі 20500грн. за період з 20.09.2012р. по 20.03.2013р., розмір пені, яка підлягає стягненню,  складає 1522,51 грн. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 20500 грн. основного боргу та 1522,51 грн. пені. На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 1634,47грн.   Керуючись ст.ст.  44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2.  Стягнути з Приватного підприємства "БІАНОР" (67620, Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Вінявського, 3-б; код 37913692) на користь Приватного підприємства "Виробнича фірма "АГРОТЕХ" (м. Луганськ, вул. Алексєєва, 16/38, код 32538804; р/р 260040134087) 20500 (двадцять тисяч п'ятсот) грн. основного боргу, 1522 (одна тисяча п'ятсот двадцять дві) грн. 51 коп. пені та 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 47коп. витрат по сплаті судового збору. 3. В решті позовних вимог – відмовити. Повний текст рішення складено  24 вересня 2013 року. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.         Суддя                                                                                                              Д'яченко Т.Г.