Рішення

від 23.03.2009 по справі 19/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.09                                                                                 Справа № 19/20

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м.Луганськ

до Луганської міської організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури, м.Луганськ

про стягнення 16489 грн. 06 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Калашнікова Г.Л., довіреність № 98-д від 15.12.2008;

від відповідача –представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини  справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання теплової енергії № 817 від 06.02.1998 в сумі 11974 грн. 03 коп., інфляційних нарахувань у сумі 4189 грн. 91 коп., 3% річних у сумі 325 грн. 12 коп.

Між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (позивачем) та Радою Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури (відповідачем) 06.02.1998 був укладений договір на відпуск теплової енергії № 817, за умовами якого позивач – Постачальник, прийняв на себе зобов'язання постачати теплоносій для об'єктів Споживача, перелічених у додатку до договору загальною площею 52 м2 з тепловими утратами 3860 ккал/год, у тому числі на опалення, вентиляцію приміщень, установ, організацій та промислових підприємств площею 52 м2 з тепловим навантаженням 3860 ккал/год, а відповідач –Споживач, прийняти та оплатити надану теплову енергію.

Відповідно до п.15 п.п.а Споживач зобов'язаний здійснювати оплату рахунків за надану теплову енергію в 10-денний термін з дня його отримання.

Пунктом 19 договору передбачено, що всі розрахунки за договором здійснюються на підставі платіжних вимог, наданих Постачальником Споживачу для оплати шляхом безакцептного списання з розрахункового рахунку Споживача. Споживач несе матеріальну відповідальність перед Постачальником у випадку неоплати пред'явлених до банку рахунків на наступний день.

Також матеріальна відповідальність Споживача перед Постачальником передбачена п.22 п.п.а договору, а саме у випадку неоплати пред'явлених рахунків за теплову енергію в установлені строки.

Відповідачем умови договору виконувались не в повному обсязі.

За листом № 15/42-7/166 від 01.07.2008 позивачем було надіслано відповідачу претензію (а.с.22).

Згідно до розрахунку позивача в період з січня 1998 року по листопад 2008 року відповідно вказаного договору за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 11974 грн. 03 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже 3% річних від суми заборгованості складає 325 грн. 12 коп., а сума інфляційних витрат складає 4189 грн. 91 коп. (за період з грудня 2005 року по листопад 2008 року).

Тобто загальна сума заборгованості відповідача складає 16489 грн. 06 коп.: основного боргу –11974 грн. 03 коп.; 3% річних –325 грн. 12 коп.; інфляційних витрат –4189 грн. 91 коп.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив зобов'язання за договором, а саме не сплатив суму боргу у добровільному порядку, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.01.2009 було порушено провадження по справі та розгляд справи призначений на 05.02.2009.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку з неявкою відповідача по справі у судове засідання.

20.02.2009 у судовому засіданні, за клопотанням відповідача, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва до 16.03.2009 об 10 год. 00 хв., для підготовки відповідачем пояснень щодо поданої до нього позовної заяви.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АВ № 970651 правильна та повна назва відповідача „Луганська міська організація Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури”.

В судовому засіданні 23.03.2009 представник позивача надав уточнення до позовної заяви  № 15/42-7/656 від 20.03.2009, в якому просить вважати найменування відповідача, згідно довідки з ЄДРПОУ.

23.03.2009 відповідач не скористався наданими йому правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного  представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено  відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а не надання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позов не оспорив, доказів перерахування заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто –неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З вищенаведеного вбачається, що на виконання умов договору на відпуск теплової енергії № 817 від 06.02.1998 позивачем були надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та пари, які останній в свою чергу своєчасно та в повному обсязі не оплатив.

У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 11974 грн. 03 коп., що ним не спростовано та підтверджується матеріалами справи.

За листом № 15/42-7/166 від 01.07.2008 позивачем було надіслано відповідачу претензію (а.с.22).

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору   підтверджується матеріалами справи.   

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання  заборгованість відповідача за заявлений у позовній заяві період не змінилась та складає 11974 грн. 03 коп.

Враховуючи те, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004, дія його норм, щодо строку позовної давності, розповсюджується на період після 01.01.2001. Тобто до 01.01.2001 діють норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Стаття 75 Цивільного кодексу Української РСР передбачає, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Згідно ст.80 Цивільного кодексу Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.  

Тобто враховуючи вище викладене у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за період з січня 1998 року по грудень 2000 року включно у сумі 1668 грн. 36 коп. слід відмовити.

Виходячи зі ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Згідно ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач до винесення судом рішення заяви про застосування позовної давності не подав, на підставі чого позовна давність до заявлених вимог за період з січня 2001 року по січень 2004 року не застосовується.

Статтею 266 Цивільного кодексу України передбачено, що зі  спливом   позовної   давності   до   основної   вимоги вважається,  що  позовна  давність  спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки,  накладення стягнення  на  заставлене  майно тощо).

Виходячи з норми цієї статті відповідач не несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді встановленого індексу інфляції та 3% річних за період з січня 1998 року по грудень 2000 року.

Тобто згідно ст.625 Цивільного кодексу України до стягнення з позивача підлягає 3% річних у сумі 325 грн. 12 коп. (згідно з розрахунком позивача) та інфляційні нарахування у сумі 3510 грн. 98 коп. (за період з грудня 2005 року по листопад 2008 року), а у сумі 678 грн. 93 коп. інфляційних нарахувань слід відмовити за спливом позовної давності.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, підлягають до задоволення частково.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 23.03.2009 за згодою представника позивача були оголошені  вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 22, 33-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.257, 266-267, 525-526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.71, 75, 80 Цивільного кодексу РСР, господарський суд Луганської області     

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганської міської організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури, м.Луганськ, вул.Совєтская, б.73А, кв.181А, код 03922148 на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м.Луганськ, вул.К.Маркса, б.54, код 24047779 - заборгованість за договором на відпуск теплової енергії № 817 від 06.02.1998 у сумі 10305 грн. 67 коп., інфляційні нарахування у сумі 3510 грн. 98 коп., 3% річних у сумі 325 грн. 12 коп., державне мито у сумі 141 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 101 грн. 20 коп., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 30.03.2009.

Суддя                                                                                      Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                С.А.Кулешова