Рішення

від 18.09.2013 по справі 910/12680/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12680/13 18.09.13

За позовомПриватного підприємства «Компанія «Світ юридичних послуг» доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» простягнення 4 877,29 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Краснов І.В. від відповідача:Подолін І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Компанія «Світ юридичних послуг» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» (надалі - ОСББ «Добробут») про стягнення 4 730,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про надання юридичних послуг №4.А від 01.06.2011 р. позивач надав юридичні послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 4 500,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 187,20 грн., інфляційних у розмірі 4,50 грн. та 3% річних у розмірі 38,47 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.08.2013 р.

В судовому засіданні 05.08.2013 р. оголошувалась перерва до 18.09.2013 р.

18.09.2013 р. від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 4 500,00 грн., інфляційні у розмірі 4,50 грн., 3% річних у розмірі 66,27 грн. та пеню у розмірі 306,52 грн., а всього - 4 877,29 грн. Суд відзначає, що вказана заява по суті є заявою про збільшення позовних вимог та приймається судом до розгляду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суд надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги в частині сплати основного боргу визнав.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 р. між Підприємством (юридична фірма) та ОСББ «Добробут» (замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг №4.А (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а юридична фірма бере на себе зобов'язання за завданням замовника надавати юридичні послуги з питань, що виникають у процесі підприємницької діяльності замовника, а замовник зобов'язується оплатити юридичній фірмі зазначені послуги.

Згідно з п. 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.10.2012 р. вартість абонентського обслуговування юридичною фірмою замовника становить 3 000,00 грн. за один місяць. Вказана ціна є договірною та звичайною на ринку аналогічних (однорідних) товарів (послуг) та сплачується юридичній фірмі незалежно від чи вичерпаний норматив послуг на місяць.

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що оплата послуг юридичної фірми а саме абонентського обслуговування (згідно з п. 5.1 Договору) здійснюється замовником щомісячно до 15 числа поточного місяця за попередній місяць на підставі даного договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору юридична фірма кожного місяця за попередній місяць складає акт приймання-передачі наданих послуг у двох екземплярах, які передає (надсилає) замовника на підписання.

Згідно з п. 6.4 Договору у випадку неотримання юридичною фірмою від замовника, в термін визначений п. 6.3 договору, підписаного екземпляру акта або письмових зауважень до нього - вважається, що замовник узгодив такий акт у повному обсязі, тобто прийняв надані юридичні послуги за відповідний місяць без обумовлень та зауважень, в обсязі та вартості, які вказані в акті.

Пунктами 11.1 та 11.3 Договору сторони погодили, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань. У випадку відсутності письмових повідомлень про бажання розірвати даний договір від однієї сторони іншій не менше ніж за один місяць до дати закінчення терміну даного договору - дія договору на тих же умовах вважається продовженою на той же строк.

Оскільки матеріали справи не містять доказів розірвання Договору, суд вважає термін дії Договору таким, що був продовжений на тих же умовах вважається продовженою на той же строк.

На виконання умов Договору у лютому та березні 2013 року позивачем було надано, а відповідачем прийнято юридичні послуги на загальну суму 4 500,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 4 500,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги згідно умов Договору на суму 4 500,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.03.2013 р. та від 19.03.2013 р.

Вказані акти не містять підпису та печатки відповідача, проте приймаються судом як належний доказ надання позивачем послуг з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до п. 6.3 Договору замовник після отримання від юридичної фірми двох екземплярів акта в трьох денний термін або підписує їх та один екземпляр передає юридичній фірмі або в письмові формі викладає свої зауваження, які передає юридичній фірмі.

05.04.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №0204/1 від 02.04.2013 р. про належне виконання зобов'язання та сплату коштів за надані послуги у розмірі 4 500,00 грн. разом з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.03.2013 р. та від 19.03.2013 р., підписаними зі сторони замовника.

Згідно з п. 6.4 Договору у випадку неотримання юридичною фірмою від замовника, в термін визначений п. 6.3 договору, підписаного екземпляру акта або письмових зауважень до нього - вважається, що замовник узгодив такий акт у повному обсязі, тобто прийняв надані юридичні послуги за відповідний місяць без обумовлень та зауважень, в обсязі та вартості, які вказані в акті.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів направлення на адресу позивача письмових зауважень на акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.03.2013 р. та від 19.03.2013 р. протягом 3 днів з моменту отримання таких актів.

Таким чином, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.03.2013 р. та від 19.03.2013 р. вважаються підписаними, а юридичні послуги - прийнятими відповідачем на підставі приписів п. 6.4 Договору.

По-друге, представником відповідача в судовому засіданні 18.09.2013 р. було визнано позовні вимоги в частині заявлених до стягнення грошових коштів у розмірі 4 500,00 грн. (суми основної заборгованості), що підтверджує факт надання позивачем відповідачу юридичних послуг на таку суму у лютому та березні 2013 року.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.4 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане до 15 числа поточного місяця за попередній місяць на підставі даного договору.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 4 500,00 грн., а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.2.1 Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 4 500,00 грн. за надані на підставі Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ОСББ «Добробут» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з ОСББ «Добробут» заборгованості у розмірі 4 500,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4,50 грн., 3% річних у розмірі 66,27 грн. та пені у розмірі 306,52 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 16.03.2013 р. по 16.09.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг юридичної фірми замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення, починаючи з першого дня прострочення до дати фактичного погашення заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р.

№ 62-97р.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень та серпень 2013 року, які мають від'ємне значення, а з урахуванням викладеного розмір інфляційних втрат за вказаний період має від'ємне значення, відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити повністю.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 66,27 грн. та пені у розмірі 306,52 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСББ «Добробут» на користь Підприємства заборгованості у розмірі 4 500,00 грн., пені у розмірі 306,52 грн. та 3% річних у розмірі 66,27 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (інфляційні у розмірі 4,50 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Компанія «Світ юридичних послуг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 56; ідентифікаційний код 26195685) на користь Приватного підприємства «Компанія «Світ юридичних послуг» (02081, м. київ, вул. Олени Пчілки, 2-Б, к. 501; ідентифікаційний код 35851158) заборгованість у розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 306 (триста шість) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 1 718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 91 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий