Рішення

від 23.09.2013 по справі 910/13707/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13707/13 23.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Старко Київ» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Онком Україна» простягнення 839 213,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Чумачов О.М., Зайцев М.М. від відповідача:Єременко С.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старко Київ» (надалі - ТОВ «Старко Київ») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онком Україна» (надалі - ТОВ «Онком Україна») про стягнення 839 213,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів поставки №СК-ОУ-01/2013 від 01.01.2013 р. та №СК-ОУ-02/2013 від 11.03.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 767 788,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 71 425,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.09.2013 р.

15.08.2013 р. від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах ціни позову.

Судом в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено з огляду на те, що заявником не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими положення ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість застосування заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. розгляд справи відкладено до 23.09.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, надали документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 р. між ТОВ «Старко Київ» (постачальник) та ТОВ «Онком Україна» (покупець) було укладено договір поставки №СК-ОУ-01/2013 (надалі - «Договір 1»).

Відповідно до п. 1.1 Договору 1 постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар по ціні, в кількості і в асортименті, що вказані в рахунках.

Згідно з п. 3.4 Договору 1 покупець зобов'язується провести оплату за товар в наступному порядку: протягом 3 банківських днів з дня, наступного за днем виставлення постачальником рахунку шляхом 100% передоплати вартості товару, яка зазначена в рахунку. Суми платежів вказані з урахуванням податку на додану вартість в національній валюті (гривня).

Крім того, 11.03.2013 р. між ТОВ «Старко Київ» (постачальник) та ТОВ «Онком Україна» (покупець) було укладено договір поставки на умовах відстрочки платежу №СК-ОУ-02/2013 (надалі - «Договір 2»).

Відповідно до п. 1.1 Договору 2 в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар.

Пунктом 3.2.1 Договору 2 визначено, що покупець зобов'язаний провести оплату за товар по рахунку №217 від 11.03.2013 р. в наступному порядку: 10% - до 31.03.2013 р., 30% - до 30.04.2013 р., 30% - до 31.05.2013 р., 30% - до 30.06.2013 р.

На виконання умов Договорів позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на суму 412 648,00 грн. за Договором 1 (видаткові накладні за період з 29.01.2013 р. по 19.06.2013 р.) та на суму 636 000,00 грн. за Договором 2 (видаткова накладна №137 від 12.03.2013 р.)

Відповідачем частково оплачена поставлена за Договорами продукція на суму 280 860,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 767 788,00 грн.

Договори є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні за період з 29.01.2013 р. по 19.06.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару на суму 412 648,00 грн. за Договором 1 та на суму 636 000,00 грн. за Договором 2.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.4 Договору 1 покупець зобов'язується провести оплату за товар в наступному порядку: протягом 3 банківських днів з дня, наступного за днем виставлення постачальником рахунку шляхом 100% передоплати вартості товару, яка зазначена в рахунку. Суми платежів вказані з урахуванням податку на додану вартість в національній валюті (гривня).

Пунктом 3.2.1 Договору 2 визначено, що покупець зобов'язаний провести оплату за товар по рахунку №217 від 11.03.2013 р. в наступному порядку: 10% - до 31.03.2013 р., 30% - до 30.04.2013 р., 30% - до 31.05.2013 р., 30% - до 30.06.2013 р.

Отже, з урахуванням викладених положень Цивільного кодексу України та Договорів, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар за Договором 1 шляхом 100% передоплати вартості товару, а за Договором 2 - до 31.03.2013 р., 30.04.2013 р., 31.05.2013 р. та 30.06.2013 р. відповідно.

Відповідачем частково оплачена поставлена за Договорами продукція на суму 280 860,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 767 788,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість визнана.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Онком Україна» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Старко Київ» про стягнення з ТОВ «Онком Україна» заборгованості у розмірі 767 788,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 71 425,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 29.01.2013 р. по 15.07.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору 1 визначено, що покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Аналогічні положення містить п. 7.2.1 Договору 2.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 71 425,00 грн., розрахованої як 0,1% від суми, що підлягає до оплати за кожний день прострочення, проте суд відзначає наступне.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, правомірною є вимога про стягнення пені, нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені у розмірі 30 297,78 грн. В іншій частині (41 127,22 грн.) пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Онком Україна» на користь ТОВ «Старко Київ» заборгованості у розмірі 767 788,00 грн. та пені у розмірі 30 297,78 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 41 127,22 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Старко Київ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Онком Україна» (03028, м. Київ, вул. Велика Китаївська, 83, кв. 25; ідентифікаційний код 37249794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старко Київ» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.м.т. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, оф. 104; ідентифікаційний код 37757186) заборгованість у розмірі 767 788 (сімсот шістдесят сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 30 297 (тридцять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 15 961 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 72 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий