Ухвала

від 19.09.2013 по справі 2а-13561/12/0170/13

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 19 вересня 2013 року                                         м. Київ                    К/800/21753/13 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою приватного підприємства “Робуста-СБ” на постанову окружного адміністративного суду  Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі № 2а-13561/12/0170/13 за позовом управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим до приватного підприємства “Робуста-СБ” про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а : У листопаді 2012 року управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося в суд з позовом до приватного підприємства “Робуста-СБ”, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків  у сумі 11663,35 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за приватним підприємством “Робуста-СБ” утворилась прострочена заборгованість зі страхових внесків на загальнообов'язкове  державне страхування з серпня по грудень 2010 року в сумі 11664,35 грн., що підтверджується вимогою про сплату боргу від 07.02.2011 №Ю-708 у сумі 11663,35 грн., Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з приватного підприємства “РОБУСТА-СБ” на користь управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим 11663,35 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Не погоджуючись з ухваленими  по справі рішеннями приватне підприємство “РОБУСТА-СБ” звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватне підприємство “РОБУСТА-СБ”    є юридичною особою, зареєстрованою в управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року становить 11663,35 грн. В порядку статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу від 07.02.2011 №Ю-708 у сумі 11663,35 грн., яка направлена на адресу відповідача та повернуто з відміткою “за закінченням терміну зберігання”. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно з частиною 6 статті 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VІ, тобто до 01.01.2011 року, таким чином регулюються нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин тобто Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003    №1058-IV. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Порядок, строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб і суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, набутий страховий стаж (далі - звіт) до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду) та його форму передбачені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 року за № 1136/17152. Відповідно до п. 2.2 цього Порядку, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Частиною 6 статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний    базовий звітний період, не пізніше    ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду. Згідно з частиною 6 статті 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Вимога про сплату боргу від 07.02.2011 №Ю-708 у сумі 11663,35 грн. у встановленому порядку погоджена із відповідачем, останнім не оскаржувалася і в добровільному порядку не сплачена. Виходячи з вищенаведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд  касаційної  інстанції  відхиляє  касаційну  скаргу  і залишає рішення без змін,  якщо відсутні підстави  для  скасування судового рішення. Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, - у х в а л и л а : Касаційну скаргу приватного підприємства "Робуста-СБ" відхилити. Постанову окружного адміністративного суду  Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: