Рішення

від 02.04.2009 по справі 09/514

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09/514

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "02" квітня 2009 р.                                                                           Справа №  09/514

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі Мирошниченко Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім Український Медіа Холдінг", м. Київ  до  товариства з обмеженою відповідальністю  "Торгпреса", м. Черкаси про стягнення 4357,30  грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов, у якому позивач просить  стягнути з відповідача 4797,61 грн., у тому числі: 3053,25 грн. заборгованості за поставлену продукцію згідно договору поставки від 01.01.2007 № 01/07-45, 704,75 грн. договірної пені, 129,74 грн. три відсотки річних, 909,87 грн. збитків від інфляції.

В уточненнях позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 4357,30 грн., у тому числі: 3053,25 грн. заборгованості за поставлену продукцію згідно договору поставки від 01.01.2007 № 01/07-45, 264,44 грн. договірної пені, 129,74 грн. три відсотки річних, 909,87 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 січня 2007 року між сторонами був укладений договір поставки №01/07-45, на виконання якого позивач здійснював поставку відповідачу періодичних друкованих видань, за які відповідач не розрахувався у повному обсязі, тому з нього підлягає стягненню заборгованість за договором, договірна неустойка, 3% річних та інфляційні.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, ухвала суду від 12.02.2009 року, направлена за юридичною адресою відповідача, повернулась з відміткою пошти: «повертається по закінченню терміну зберігання». Суд вважає це належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом процесуальних дій щодо повідомлення про дату та час судового засідання, оскільки до повноважень господарського суду не віднесено установлення фактичного проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення процесуальних дій.

Представник позивача після відкладення розгляду справи у судове засідання не викликався.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

          01 січня 2007 року сторони уклали договір поставки № 01/07-45 (далі –Договір), відповідно до якого Постачальник (позивач у справі) здійснює поставку партій періодичних друкованих засобів масової інформації (далі по тексту договору –видання), а Покупець (відповідач у справі) приймає та оплачує їх на умовах Договору (п.1.1. Договору).

          У пункті 1.2. Договору встановлено, що характеристика видань, у тому числі їх найменування, періодичність та дні виходу, базис поставки, ціна, параметри штрих-коду, строки замовлення, поставки та оплати, параметри ремісії, а також інші дані про умови поставок окремих видань, визначені Сторонами, вказуються у відповідних  специфікаціях, які підписуються Сторонами, додаються до Договору і є його невід'ємними частинами.

          Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата вартості поставлених видань (суму поставки) здійснюється Покупцем в безготівковій формі, відповідно до цін та строків, вказаних у Специфікаціях.

          Відповідно до п. 7.2. Покупець за прострочку оплати поставлених видань сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1%  від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.  При цьому Постачальник має право призупинити відвантаження до моменту остаточного розрахунку за раніше поставлену продукцію.

          Згідно п. 7.3. Договору окрім сплати пені винна Сторона компенсує потерпілій Стороні за її вимогою всі збитки (у тому числі неотриманий дохід), понесені в результаті невиконання або неналежного виконання умов Договору.

          Згідно п. 7.4 Договору за невиконання чи неналежне виконання інших зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

          Відповідно до Додатків до Договору (Специфікацій видань) Покупець зобов'язаний сплатити за отриману продукцію до 20 числа наступного за звітним.

          На виконання умов Договору позивач протягом червня –липня 2007 року поставив відповідачу видання, на загальну суму 3053,25 грн., що підтверджується видатковими накладними.

          В порушення умов Договору та Додатків до нього (Специфікацій видань) відповідач зобов'язання щодо оплати за отриману продукцію не виконав, тому позивач припинив подальші поставки продукції.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором поставки видавничої продукції.

Загальні засади видавничої справи, порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб'єктів видавничої справи визначаються Законом України «Про видавничу справу»від 05 червня 1997 року №318/97-ВР.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про видавничу справу»відносини у сфері видавничої справи регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України,  цим Законом, законами України "Про інформацію", "Про авторське право і суміжні права", "Про державну таємницю", іншими нормативно-правовими актами.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 264 ГК України основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.  Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Враховуючи обставини справи, приписи ГК України, зокрема, ст.264-271 ГК України суд вважає, що до  правовідносин між позивачем та відповідачем, не врегульованих цим Кодексом, підлягають застосуванню відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Позивач (постачальник за договором) свої зобов'язання виконав, відповідач (покупець  за договором) товар прийняв, але зобов'язання з оплати за отриману продукцію не виконав, вартість поставленої у період з червня –липня 2007 року продукції на загальну суму 3053,25 грн. відповідач не оплатив.

Згідно зі статтями  193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530  ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України  встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З огляду на викладені обставини та норми законодавства, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 3053,25 грн.  боргу по Договору.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

           Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року  №543/96-ВР встановлено, що  платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.          

Позивачем, у заяві про уточнення позовних вимог, нарахована неустойка (пеня) за період 20 серпня 2007 року по 20 лютого 2008 року, що становить 264,44 грн. Однак, позивачем невірно визначений період прострочки, оскільки першим днем прострочення оплати за поставлену продукцію є 21 серпня 2007 року, відповідно  пеня нараховується з 21 серпня 2007 року по 21 лютого 2008 року, що не впливає на суму пені, визначену позивачем, оскільки ним враховані обмеження згідно наведеного законодавства.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за період вересень 2007 року –грудень 2008 року. За його розрахунком сума боргу з врахуванням індексу інфляції за вересень 2007 року –грудень 2008 року збільшується на 909,87 грн. За розрахунком суду сума боргу з врахуванням індексу інфляції за вересень 2007 року –січень 2009 року (день подання позову –09.02.2009) збільшується на 1163,29 грн.

Таким чином, позивач у розрахунку допустив помилки та нарахував індекс інфляції менший, в сумі 909,87 грн., яка і підлягає стягненню, оскільки за вказаних обставин суд не вправі виходити за межі позовних вимог.  

Розрахунок трьох процентів річних позивачем зроблений за період з  вересня 2007 року по грудень 2008 року, без зазначення конкретних дат початку та закінчення строку нарахування річних, що за його розрахунком становить  129,74 грн. грн. При розрахунку позивач не вірно визначив період прострочки, так як першим днем прострочення оплати за поставлену продукцію є 21 серпня 2007 року, а останнім –день подання позову, а саме 09 лютого 2009 року. Отже, за період з 21.08.2007 року по 09.02.2009 року, прострочення становить 539 діб, відповідно сума трьох процентів річних з простроченої суми боргу становить 135,26 грн.

Отже, позивач при розрахунку трьох процентів річних допустив помилки та нарахував три процента річних менші, в сумі 129,74 грн., яка і підлягає стягненню, оскільки за вказаних обставин суд не вправі виходити за межі позовних вимог.  

          З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 3053,25 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 264,44 грн. договірної пені, 122,46 грн. три відсотки річних, 909,87 грн. інфляційних, а всього 4357,30 грн.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені  останнім при поданні позову, а саме 102,00 грн. в рахунок оплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 220,00 грн.  

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпреса», м. Черкаси, вул. Айвазовського, 28, ідентифікаційний код 30238676 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім Український Медіа Холдінг», м. Київ, проспект Оболонський, 16, ідентифікаційний код 30375222 -   3053,25 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 264,44 грн. договірної пені, 122,46 грн. три відсотки річних, 909,87 грн. інфляційних, та 220,00 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

          Суддя                                                                                Н.М.Курченко   

Повний текст рішення підписаний  06 квітня 2009 року.