Рішення

від 17.09.2013 по справі 927/847/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел./факс: 774-462

просп.Миру,20 тел.:698-166

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

17 вересня 2013 р. Справа № 927/847/13

За позовом: Приватного підприємства "Валдис",

вул. Крупської, 16, м. Новгород - Сіверський, Чернігівська область, 16000

до відповідача: Приватного підприємства "Юта - Плюс",

вул. Київська, 18, смт. Сосниця, Сосницький район, Чернігівська область, 16100

Предмет спору: про стягнення 139983,49 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Серкін К. Ю. - представник, дов. б/н від 25.06.13 р.

Від позивача: Шарий В.П. наказ № 30-к від 26.10.2010 р., директор

Від відповідача: Клочко С.В., свідоцтво № 797 від 22.09.1995 р., адвокат

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Приватним підприємства "Валдис" подано позов до Приватного підприємства "Юта - Плюс" про стягнення основної заборгованості за поставлені нафтопродукти в сумі 139983,49 грн.

Господарським судом Чернігівської області ухвалою від 10.07.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/847/13, розгляд справи призначено на 23.07.13 р.

Ухвалами суду від 23.07.13 р., 13.08.13 р. та 03.09.13 р. розгляд справи відкладався на 13.08.13 р., 03.09.13 р. та 17.09.13 р. відповідно.

Ухвалою суду від 03.09.13 р. за клопотанням представника позивача строк розгляду спору був продовжений на 15 днів.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві (без вихідних реквізитів) позивач посилається на те, що в порушення умов існуючої між сторонами домовленості відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару (нафтопродуктів), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 139983,49 грн.

До початку судового засідання 13.08.13 р. представником позивача на виконання ухвали суду від 23.07.2013 року подано письмову заяву б/н від 12.08.2013 року, яка містить додаткові пояснення по суті спору та клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

В зазначених поясненнях позивач повідомляє, зокрема, що не має можливості на виконання вимог ухвали суду від 23.07.13 р. надати суду копію договору поставки № 7 від 12.06.12 р. у зв'язку з загубленням останнього.

В судове засідання 17.09.13 р. з'явились уповноважені представники позивача та уповноважений представник відповідача.

Представники позивача в судових засіданнях 03.09.13 р. та 17.09.13 р. підтримали позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та підтвердили укладення між сторонами договору поставки № 7 від 12.06.12 р.

В судовому засіданні 17.09.13 р. представником позивача подано письмове клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

Також до початку судового засідання 13.08.13 р. представником відповідача через канцелярію суду подано відзив (без вихідних реквізитів) на позовну заяву, підписаний засновником ПП „Юта-Плюс" Стоколос Т.В., з доданими документами, який долучено судом до матеріалів справи.

У відзиві відповідач вважає позов необґрунтованим, безпідставним, а отже таким, що не підлягає задоволенню, зазначаючи, що ніяких домовленостей між ПП "Юта -Плюс" та ПП "Валдис" щодо поставки чи купівлі - продажу бензину та дизельного палива на суму 1721596,81 грн. не існувало, офіційних актів звірки розрахунків між підприємствами не існує, договір № 7 поставки нафтопродуктів від 12.06.2012 р. фактично сфальшований і бухгалтер Дзюбич І.М. не підписувала актів звірки та видаткових накладних. Видаткові накладні підписані керівником позивача як від імені постачальника, так і від імені одержувача в одній особі.

Відповідач зазначає, що починаючи з червня 2012 року керівництво ПП "Юта -Плюс" здійснювалося призначеним за попередньою домовленістю директором Бакутою В.В та засновником підприємства Стоколос Т.В. відповідно до статуту ПП "Юта-Плюс". Наказу про призначення директором ПП "Юта-Плюс" Шарого Владислава Петровича на підприємстві немає і такий ніколи не видавався.

Як вказано у відзиві, проведеною на підприємстві внутрішньою перевіркою виявлено, що у період червня 2012 - квітня 2013 років Шарий В.П., який очолював ПП "Валдис" і ймовірно був його директором, використовуючи отриману ним невідомим способом печатку ПП "Юта-Плюс" укладав сам з собою від імені двох підприємств: ПП "Валдис" та ПП "Юта-Плюс" господарські договори, які сам підписував від імені обох сторін, визначав права та обов'язки, відповідальність сторін з метою подальшого банкрутства ПП "Юта-Плюс", використовував їх на користь заснованого ним же підприємства ПП "Валдис" та на шкоду інтересам ПП "Юта-Плюс". З цього приводу ПП "Юта-Плюс" звертається до правоохоронних органів з вимогою внесення повідомлення до єдиного реєстру досудових розслідувань про факт шахрайства, самоправства та присвоєння службових повноважень громадянином Шарим В.П.

Відповідач стверджує, що ніяких домовленостей між засновником ПП «Юта-Плюс» Стоколос Т.В. та громадянином Шарим В.П., який діяв як керівник ПП «Валдис», щодо поставки чи купівлі-продажу бензину та дизельного палива на суму 1 721 596,81 грн. не існувало, як і не було жодної домовленості про призначення цієї особи на посаду керівника ПП«Юта-Плюс».

Щодо підписання актів звірки заборгованості між позивачем та відповідачем від 01.01.2013 р. та 01.02.2013 р., на рівні головних бухгалтерів ПП «Валдис» та ПП «Юта-Плюс», то, на думку відповідача, офіційних актів звірки розрахунків між підприємствами не існує, оскільки ніяких офіційних чи неофіційних договірних відносин між підприємствами не було, договори №1 про надання послуг автотранспорту від 08.04.2013 р. та №7 поставки нафтопродуктів від 12.06.2012 р. фактично сфальшовані.

У відзиві відповідач викладає пояснення бухгалтера Дзюбич І.М, яка, зі слів відповідача, повідомила, що актів звірки чи видаткових накладних не підписувала, так як не мала права та відповідних повноважень представляти підприємство у офіційних відносинах з іншими підприємствами, в т.ч. й з ПП «Валдис».

Також відповідач зазначає, що одна із двох оригінальних печаток ПП «Юта-Плюс» перебувала у користуванні бухгалтера Дзюбич І.М.. У видаткових накладних не зазначено посадових осіб ПП «Юта-Плюс» від імені яких здійснювалися підписи як уповноваженими на це особами. Осіб, підписи яких на них стоять, серед працівників ПП «Юта-Плюс» немає, і вони ймовірно сфальшовані позивачем від імені якого діяв Шарий В.П.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає надані позивачем докази та зазначені у позовній заяві обставини такими, що не відповідають дійсності, а той факт, що керівник ПП «Валдис» Шарий В.П. виступав у господарських правовідносинах» одночасно як замовник (постачальник, продавець), так і виконавець (покупець), таким, що свідчить про неналежне виконання ним же взятих на себе зобов'язань.

Представник відповідача в судових засіданнях 03.09.13 р. та 17.09.13 р. підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Документи, витребувані ухвалами суду від 23.07.13 р, 13.08.13 р. та 03.09.13 р. відповідачем надані не в повному обсязі.

Крім того, ухвалою суду від 03.09.13 р. було викликано в судове засідання для дачі пояснень посадових осіб ПП "Юта-Плюс" - директора Бакуту В.В. та головного бухгалтера Дзюбич І.М., обов'язок щодо забезпечення їх явки в судове засідання судом покладено на відповідача. Отримання відповідачем ухвали суду від 03.09.13 р. підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400023494940, згідно якого поштове відправлення вручено 10.09.13 р. Дзюбич І.

Зазначені посадові особи відповідача в судове засідання 17.09.13 р. не з'явились. Про поважні причини неявки директора Бакути В.В. та головного бухгалтера Дзюбич І.М. "Юта-Плюс" суд не повідомлено.

Згідно п. 3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11 р. № 18 та п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.10 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Подані представниками позивача письмові клопотання від 23.07.13 р. та представником відповідача від 13.08.09. р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судовому засіданні повідомили суд, що права та обов"язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

12 червня 2012 року між Приватним підприємством „Валдис" (Постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством „Юта-Плюс" (Покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 7 (далі - Договір), копія якого надана відповідачем та знаходиться в матеріалах справи.

Від імені ПП «Валдис» Договір підписаний директором Шарим Вячеславом Петровичем, який діяв на підставі Статуту, від імені ПП «Юта - Плюс» - його директором Шарим Владиславом Петровичем, який, як зазначено у Договорі, діяв на підставі Статуту.

Умовами п.1.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки нафтопродукти, зокрема: бензини марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДТ (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний Товар на умовах, викладених у Договорі.

Згідно п.п. 1.2, 2.2-2.4 Договору асортимент, кількість та ціна Товару наводиться у заявках, рахунках та видаткових накладних. Поставка Товару здійснюється партіями, обсяг та ціна кожної партії Товару узгоджуються сторонами та зазначаються Постачальником у рахунку - фактурі, Покупцем - у заявці. Якість Товару повинна відповідати ГОСТам, ТУ, ДСТУ і підтверджуватися сертифікатом відповідності виробника та/або паспортом якості.

Розділом 3 Договору визначені умови поставки і приймання Товару, зокрема, згідно пункту 3.1 Постачальник здійснює поставку Товару партіями, узгодженими між сторонами за кількістю, ціною та асортиментом. Найменування та кількість Товару зазначаються Сторонами у заявці, яка є підставою для оформлення Постачальником рахунку - фактури.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 Договору на основі поданої Покупцем заявки Постачальником оформлюється і направляється Покупцю рахунок - фактура, в якій визначається поточна ціна Товару. Поставка здійснюється Постачальником протягом 3 робочих днів з моменту отримання ним заявки від Покупця.

Місцем передачі Товару є нафтосховище, зазначене Постачальником в товаротранспортній накладній (п.3.4 Договору).

Відповідно до 3.9 Договору Покупець проводить приймання Товару по кількості та якості згідно з Умовами „Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" № 281/171/578/155 від 20.05.08 р.

У відповідності до п.3.10 Договору Зобов'язання Постачальника щодо поставки Товару вважаються виконаними, а всі ризики щодо його втрати (порчі) переходять від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами накладних документів на Товар (видаткових накладних та/або актів приймання - передачі, товаротранспортних накладних).

Згідно п.3.11 Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця у разі: здійснення поставки залізничним транспортом - з моменту підписання Акту приймання передачі Товару сторонами з моменту переадресації Товару до станції призначення;здійснення поставки автомобільними транспортними засобами Покупця - з моменту отримання Товару на нафтосховищі Покупця після підписання товарно - транспортної накладної; здійснення поставки автомобільним транспортними засобами Покупця - з моменту отримання Товару на нафтосховищі Постачальника після підписання товарно - транспортної накладної.

За умовами п.3.12 Договору у випадку відсутності в Покупця претензій щодо якості та кількості придбаного Товару він зобов'язаний підписати видаткові накладні у дводенний термін з моменту отримання товару й передати Постачальнику або направити факсимільним зв'язком підписані примірники о одночасною відправкою оригіналу рекомендованим листом. Якщо Покупець не надав Постачальнику протягом дводенного строку підписані видаткові накладні або забезпечення щодо ї підписання, то товар вважається прийнятим у власність Покупця без заперечень щодо якості та кількості, а видаткові накладні вважаються узгодженими Сторонами і підписаними Покупцем.

Умови поставки Товару викладаються Сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс" (редакція 2000 року) (п.3.13 Договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

На виконання умов вищевказаного Договору ПП «Валдис» було здійснено поставку Покупцю товару (нафтопродуктів) на суму 1721596,81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: № 254 від 12.06.12 р., № 255 від 13.06.12 р., № 268 від 21.06.13 р., № 306 від 09.07.13 р., № 322 від 20.07.12 р., № 335 від 27.07.12 р., № 347 від 31.07.12 р., № 361 від 01.08.13 р., № 373 від 06.08.13 р., № 378 від 08.08.12 р., № 380 від 09.08.12 р., № 394 від 17.08.12 р., № 411 від 27.08.12 р., № 429 від 04.09.12 р., № 449 від 14.09.12 р., № 465 від 20.09.12 р., № 480 від 24.09.12 р., № 490 від 28.09.12 р., № 523 від 11.10.12 р., № 544 від 20.10.12 р., № 561 від 24.10.12 р., № 641 від 12.11.12 р., № 687 від 26.11.12 р, № 749 від 17.12.12 р., № 13 від 10.01.13 р., № 77 від 07.02.13 р., № 148 від 08.03.13р.

Згідно наявних матеріалів справи отримання відповідачем товару (нафтопродуктів) підтверджується підписами осіб без зазначення посади та прізвища, засвідчених печаткою ПП «Юта - Плюс» на вищевказаних накладних.

Оскільки, за твердженням позивача, відповідач порушив взяті на себе за договором поставки зобов'язання та не здійснив повної та своєчасної оплати поставленого товару (нафтопродуктів) згідно умов договору поставки, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 139983,49 грн. заборгованості за поставлений товар (нафтопродукти).

При цьому, позивач стверджує, що ним на виконання умов Договору поставки здійснено поставку товару (нафтопродуктів) на загальну суму 1721596,81 грн., а відповідачем на підставі виставлених відповідачем рахунків (Т.1, а.с. 79-105) згідно видаткових накладних сплачено 1503271,82 грн. за нафтопродукти. З урахуванням здійсненого відповідачем повернення товару згідно видаткової накладної № ЮС-08/04/1 від 09.04.13 р. на суму 78341,50 грн. залишок боргу становить 139983,49 грн.

Крім того, на підтвердження повноважень Шарого В.П. на отримання нафтопродуктів позивачем надані копії довіреностей ПП «Юта - Плюс», виданих на ім'я директора Шарого Владислава Петровича № 2 від 07.02.13 р, № 16 від 17.12.12 р, № 1 від 01.01.13 р., № 13 від 20.09.12 р, № 14 від 26.11.12 р., № 11 від 01.08.12 р., № 12 від 14.09.12 р., № 9 від 09.07.12 р., № 10 від 20.07.12 р., № 6 від 12.06.12 р., № 7 від 02.06.12 р., які підписані бухгалтером ПП «Юта-Плюс» та скріплені печаткою підприємства, а також містять штамп підприємства на лицьовому боці.

Згідно п.п. 3, 4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (далі - Інструкція № 99), бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

На підтвердження відсутності виданих в період спірних правовідносин довіреностей, відповідно до вимог ухвали суду 03.09.13 р., копії Журналу реєстрації довіреностей, ведення якого передбачено Інструкцією № 99, відповідачем не надано.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000 р. № 053-29151 довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання по передачі товару ПП «Юта - Плюс» на підставі укладеного між сторонами Договору поставки № 7, факт передачі позивачем товару по Договору належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розділом 4 Договору визначена ціна Товару та порядок розрахунків, зокрема, згідно п..4.1 оплата здійснюється Покупцем у розмірі повної вартості Товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника. Покупець повинен сплатити передплату за поставлений Товар, зазначений у рахунку - фактурі (п.4.2 Договору). Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі цього Договору. При здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору та номер та дату накладної (товарно - транспортної накладної), за якою партія Товару поставляється, або номер і дату рахунку - фактури, виписаного Постачальником на оплату поставленої партії Товару (п. 4.3 Договору).

Відповідно до матеріалів справи відповідач в обумовлений Договором строк розрахунок за отриманий товар здійснив частково в сумі 1503271,82 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками за період з 18.06.12 р. по 04.04.12 р. (Т.2, а.с. 9-181), у зв'язку з чим, з урахуванням здійсненого відповідачем повернення товару згідно наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної № ЮС-08/04/1 від 09.04.13 р. на суму 78341,50 грн., станом на 25.06.13 р. утворилась заборгованість за Договором в сумі 139983,49 грн., яку позивач просить стягнути в позовній заяві.

Також на підтвердження суми заборгованості позивачем надані підписані головними бухгалтерами ПП «Валдис» та ПП «Юта-Плюс» копії актів звірки заборгованості між сторонами від 01.01.13 р. та від 01.02.13 р.

Посилання відповідача на неукладеність між сторонами Договору поставки № 7 від 12.06.12 р. з підстав відсутності домовленостей між засновником ПП «Юта-Плюс» Стоколос Т.В. та керівником ПП «Вадлис» Шарим В.П. щодо поставки нафтопродуктів не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначені відомості щодо юридичної особи, які містяться в Єдиному державному реєстрі, серед яких, зокрема, відомості про органи управління юридичної особи, а також прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Згідно ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 19.07.13 р. щодо відповідача, керівником ПП "Юта-Плюс" з 27.09.11 р. значиться Бакута В.В.

При цьому позивачем не надано суду належних та допустимих доказів призначення на посаду директора ПП "Юта-Плюс" Шарого В.П.

Наданий представником позивача в судовому засіданні 17.09.13 р. лист Управління Пенсійного фонду України в Новгород - Сіверському районі Чернігівської області б/н від 09.09.13 р. щодо сплати за Шарого В.П. страхових внесків за 2012-2013 роки страхувальником ПП "Юта-Плюс" не приймається судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження повноважень Шарого В.П., оскільки виходячи з його змісту суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку щодо сплати Шарим В.П. внесків саме під час перебування на посаді директора ПП "Юта-Плюс".

Згідно ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п.3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину .

Незважаючи на відсутні належні та допустимі докази призначення Шарого В.П. на посаду директора ПП "Юта-Плюс", враховуючи, що відповідач здійснив фактичні дії на виконання договору поставки №7 від 12.06.12 р., а саме на підставі виставлених позивачем рахунків перерахував на рахунок ПП «Валдис» 1503271,82 грн. за товар (нафтопродукти), на підтвердження чого позивачем надано банківські виписки з рахунку позивача за період з 18.06.12 р. по 04.04.12 р. (Т.2, а.с. 9-181), з посиланням на відповідні номери рахунків при здійсненні оплати, суд доходить висновку, що договір поставки №7 від 12.06.12 р. є укладеним між Приватним підприємством «Валдис» та Приватним підприємством «Юта -Плюс».

Згідно п.6.1 Статуту ПП «Юта-Плюс», затвердженого протоколом № 21 від 19.05.10 р., засновник, яким відповідно до п.1.2 Статуту є одноособово Стоколос Тетяна Володимирівна, здійснює контроль за діяльністю Підприємства на основі бухгалтерських балансів та звітних даних первинного, податкового та бухгалтерського обліку Підприємства на предмет доцільності та законності використання коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 527 Цивільного кодексу України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідач, не скориставшись передбаченим п.6.1 Статуту та ч. 2 ст. 527 Цивільного кодексу України правом, залишив без уваги факт здійснення ПП «Юта-Плюс» безготівкового переказу грошових коштів за період з червня 2012 р. по квітень 2013р. в сумі 1503271,82 грн. за поставлений товар (нафтопродукти). При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення часткової оплати поставлених позивачем нафтопродуктів за відсутності схвалення зазначених дій з боку ПП «Юта-Плюс», а також заявлення вимог про повернення грошових коштів за неправомірно здійсненими платежами.

Згідно п.п.1.7, 1.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (далі - Інструкція № 22) кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку на бланках розрахункових документів, види яких передбачені договором банківського рахунку чи іншим договором, у якому обумовлено право банку здійснювати договірне списання коштів, а також у вигляді електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Банк для здійснення розрахункових операцій може формувати електронні розрахункові документи.

Відповідно до п.1.19 Інструкції № 22 банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (обов'язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник , який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

Згідно приписів п.п.2.1, 2.3, 2.4 Інструкції № 22 розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку .

Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 8 до цієї Інструкції, яким визначені Указівки щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях, їх реєстрів і заяви про відкриття аккредитива, зокрема: в реквізиті «платник» зазначаються найменування платника, що відповідає найменуванню платника, яке заявлене в банку платника в картці із зразками підписів та відбитка печатки, або його скорочене найменування, яке відповідає зареєстрованому в установчих документах; в реквізиті «Місце печатки» ставиться відбиток печатки, зразок якої заявлений банку платника в картці із зразками підписів і відбитка печатки; в реквізиті «Підписи платника» ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб (відповідальної особи), які вповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці із зразками підписів і відбитка печатки.

У відповідності до вимог «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492 (далі - Інструкція), зокрема, п. 1.5. умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Згідно розділу 3 Інструкції банк відкриває поточний рахунок юридичній особі на підставі пакету документів, одним з яких є картка із зразками підписів і відбитка печатки (додаток 2).

У відповідності до вимог п.п. 18.1-18.3 Інструкції усі юридичні особи незалежно від форм власності та їх відокремлені підрозділи подають картку із зразками підписів і відбитка печатки [додаток 2 (далі - картка)] у двох примірниках. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів. Право першого підпису належить першому керівнику юридичної особи, якій відкривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам. Право другого підпису належить головному бухгалтеру або особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, чи іншим уповноваженим на це особам. Особи, які мають право першого та другого підпису, зазначаються в картці під час її складання.

За умовами п. 18.11. Інструкції справжність підписів представників юридичної особи в картці засвідчуються нотаріально або підписом першого керівника або його заступника та відбитком печатки організації, якій клієнт адміністративно підпорядкований. У населених пунктах, де немає нотаріусів, справжність підписів представників юридичної особи в картці засвідчується уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Згідно п. 18.13. Інструкції у разі заміни або доповнення хоча б одного з підписів подається нова картка із зразками підписів усіх осіб, які мають право першого або другого підпису, засвідчена в установленому порядку.

Враховуючи вищевикладені нормативні документи, дотримання яких є обов'язковим банківськими установами та юридичними особами під час здійснення безготівкових розрахунків в національній валюті, наявність підтвердженого матеріалами справи безготівкового перерахування ПП «Юта-Плюс» грошових коштів в сумі 1503271,82 грн. за поставлені нафтопродукти за відсутності будь - яких спростувань щодо їх відповідності діючим нормам законодавства з боку платника та обслуговуючого банка, заперечення відповідача щодо правомірності здійснення переказу грошових коштів ПП «Юта-Плюс» на рахунок ПП "Валдис" судом до уваги не приймаються.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, або ж належних та допустимих доказів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що однією із підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір, доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки № 7 від 12.06.12 р., на якому ґрунтуються позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, суду не надано, тому суд приходить до висновку, що у сторін виникли взаємні зобов'язання, пов'язані із виконання Договору поставки нафтопродуктів.

При цьому під час розгляду справи відповідачем не заявлені вимоги щодо визнання зазначеного Договору недійсним, відсутні заперечення з боку відповідача щодо дійсності Договору за час спірних правовідносин, а також не надані належні та допустимі докази щодо спростування заявлених позивачем позовних вимог та підстав їх виникнення.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 7 від 12.06.12 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 139983,49 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Суд наголошує, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалі зація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладе них на них процесуальних обов"язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Таким чином, з точки зору сторони відповідача під змагальністю вбачається надання суду у письмовій чи іншій матеріальній формі процесуально обґрунтованих відповідей/заперечень проти всіх фактів, доказів та правового обґрунтування позовних вимог, та обстоювання у процесуальному порядку своїх або представлюваних прав та законних інтересів. Для суду змагальність сторін є тією підставою, реалізація якої при всебічному, повному та об"єктивному з"ясуванні судом усіх обставин судової справи дає змогу ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

При цьому суд звертає увагу на той факт, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які відповідач посилається як на підставу заперечень, зокрема, доказів звернення до правоохоронних органів з вимогою внесення повідомлення до єдиного реєстру досудових розслідувань про факт шахрайства, самоправства та присвоєння службових повноважень громадянином Шарим В.П. та результатів розгляду вищезазначеного звернення правоохоронними органами, документів, що підтверджують повноваження керівника (протокол, наказ) в період спірних правовідносин, копії витягу з журналу реєстрації довіреностей за період з червня 2012 р. по лютий 2013 року включно, доказів проведення внутрішньої перевірки на підприємстві відповідача та її результатів, а також заперечень щодо здійснення оплати поставлених нафтопродуктів в сумі 1503271,82 грн.

Крім того, ухвалою суду від 03.09.13 р. було викликано в судове засідання для дачі пояснень посадових осіб ПП "Юта-Плюс" - директора Бакуту В.В. та головного бухгалтера Дзюбич І.М.. Обов'язок щодо забезпечення їх явки в судове засідання судом покладено на відповідача, оскільки зазначені особи є посадовими особами ПП «Юта-Плюс».

Проте, зважаючи на те, що відповідач не сприяв виконанню зазначеної ухвали суду в частині забезпечення явки посадових особи ПП «Юта-Плюс», суд позбавлений можливості опитати зазначених осіб з метою з'ясування обставин справи, а саме щодо відносин, які виникли на підставі Договору, та підтвердження або спростування заперечень відповідача.

На думку суду, пасивна поведінка відповідача, що полягає у невиконанні вимог ухвал суду від 13.08.13 р. та 03.09.13 р., а також ненаданні належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, спрямована на перешкоджання об'єктивному та всебічному вирішенню даного спору судом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що відповідач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх спростувань та заперечень, господарський суд при винесенні рішення не приймає до уваги заперечення відповідача у зв'язку з недоведеністю.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 204, 239, 241, 525, 527, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 655, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 180, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Юта-Плюс" (вул. Київська, 18, смт. Сосниця, Сосницький район, Чернігівська область, 16100, код 32584321) на користь Приватного підприємства «Валдис» (вул. Крупської, 16, м. Новгород - Сіверський, Чернігівська область, 16000, код 35289311) 139983,49 грн. боргу та 2799,68 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 вересня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон