Рішення

від 24.09.2013 по справі 918/1245/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  33013 , м. Рівне,  вул. Набережна, 26А РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           "24" вересня 2013 р.                                                                      Справа  № 918/1245/13 За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (далі – Товариство) до Корецького споживчого товариства про стягнення заборгованості в сумі 25 350 грн. 97 коп.                                                                                                        Суддя                     Політика Н.А. Представники сторін: від позивача-                         Карплюк С.В., за довіреністю №К-51 від 17.04.2013 року; від відповідача-                        не з'явився В судовому засіданні 24 вересня 2013 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 14 серпня 2013 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Корецького споживчого товариства про стягнення заборгованості в  сумі 25 350 грн. 97 коп.. Позивач посилається на те, що між Товариством та Корецьким споживчим товариством укладено договір поставки № 136/Р-12 від 05 листопада 2012 року (далі – Договір). Відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті товару не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 25 350 грн. 97 коп.. Позивач просив суд стягнути зі відповідача вищезазначену суму боргу. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1245/13, розгляд якої було призначено на 10 вересня 2013 року. 10 вересня 2013 року, на адресу суду надійшла заява ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" від 06 вересня 2013 року № К-148  про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останнє просило стягнути з відповідача 12 339 грн. 15 коп. основного боргу, 1334 грн. 56 коп. пені, 2711 грн. 47 коп. 30% річних, 3965 грн. 79 коп. збитків. Вказана заява прийнята судом до розгляду. Ухвалою суду від 10 вересня 2013 року розгляд справи відкладено на 24 вересня 2013 року у зв'язку з неявкою відповідача. 23 вересня 2013 року, на адресу суду надійшла заява ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" від 10 вересня 2013 року № К-156  про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останнє просило стягнути з відповідача 8011 грн. 82 коп., а саме 1334 грн. 56 коп. пені, 2711 грн. 47 коп. 30% річних, 3965 грн. 79 коп. збитків. Вказана заява прийнята судом до розгляду. Представник ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" в судовому засіданні 24 вересня 2013 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10 вересня 2013 року № К-156 та наполягав на їх задоволенні. У судові засідання 10 та 24 вересня 2013 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи 24 вересня 2013 року із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив. Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня               2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 14 серпня 2013 року та про відкладення розгляду справи від 10 вересня 2013 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а саме: 34700, Рівненська область, Корецький район, м.Корець, пл.Київська, 3. Факт отримання відповідачем вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с.30, 48). Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів. При поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви Товариством було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви із усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу 09 серпня 2013 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі. (а.с.5-6). За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у Корецького споживчого товариства було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву Товариства. Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд - ВСТАНОВИВ: 05 листопада 2011 року між ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" (далі – Постачальник) та Корецьким споживчим товариством (далі – Покупець) був укладений договір поставки № 136/Р-12, за умовами якого Постачальник зобов"язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар в асортименті та за ціною, діючою у Постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід"ємними частинами даного договору (а.с.11-12). Відповідно до пункту 1.2. цього договору Товар є алкогольні напої, слабоалкогольні напої, безалкогольні напої, тютюнові вироби та інша продукція, що є в наявності в Постачальника. Під партією товари Сторони розуміють товар, зазначений у видатковій накладній. Згідно пунктів 2.1.-2.2. Договору, ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначаються в видатковій накладній. Загальна ціна даного договору становить суму всіх видаткових накладних.           Пунктом 2.3. Договору передбачено, що Покупець зобов"язаний здійснити оплату за товар протягом 21 календарних днів із моменту отримання товару.           Розрахунок за поставлений Товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, який вказаний в даному договорі, або повідомлений Постачальником додатково. Відповідно до пункту 3.1. Договору, Товар поставляється партіями за поданим замовленням Покупця. Згідно пункту 9.1. даний Договір є укладеним та вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов"язань по цьому Договору. Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб. На виконання умов договору № 136/Р-12 від 05 листопада 2012 року позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності з 20 грудня 2012 року по 14 лютого 2013 року на загальну суму 23229 грн. 10 коп., що підтверджується видатковими накладними №№ МР 00088344 та МР 00088369 від 20 грудня 2012 року, №№ МР 00090452 та МР 00090461 від 27 грудня 2012 року, № МР 00011097 від 14 лютого 2013 року (а.с.14-18). Про належне виконання Товариством своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди. Однак всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті отриманих партій товару, згідно вищезазначених накладних виконав частково, а саме оплатив вартість товару лише на суму 5889 грн. 95 коп., що вбачається з банківських виписок (а.с.19-28). Після звернення Товариства до суду та порушення провадження у даній справі відповідач у рахунок погашення заборгованості за договором №136/Р-12 від 05 листопада 2012 року сплатив Товариству основний борг в сумі 17 339 грн. 15 коп., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку Товариства (а.с.50-54). Вказані проплати були враховані ТОВ "ТД "Міжрегіональні ресурси" при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10 вересня 2013 року № К-156 (а.с.49). Судом встановлено, що сума основного боргу відповідача за договором №136/Р-12 від 05 листопада 2012 року на момент вирішення вказаного спору повністю погашена. Згідно пункту 6.2. Договору у разі порушення Покупцем грошового зобов'язання, передбаченого п.2.3 цього договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. За прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем на підставі пункту 6.2. Договору на суму боргу в періоди з 21.01.2013 року по 23.07.2013 року, 28.01.2013 року по 23.07.2013 року, 08.03.2013 року по 23.07.2013 року  нараховано пеню в розмірі 1334 грн. 56 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним. (а.с.9) Відповідно до пункту 6.4. Договору у випадку прострочення оплати Товару більше тридцяти календарних днів Покупець відшкодовує Постачальнику нанесені цим збитки (втрачену вигоду), що становить 20 (двадцять) % від суми заборгованості. Також, на підставі пункту 6.4  Договору позивачем нараховано 20% збитків у розмірі 3965 грн. 79 коп. на підставі видатковими накладними №№ МР 00088344 та МР 00088369 від 20 грудня 2012 року, №№ МР 00090452 та МР 00090461 від 27 грудня 2012 року, № МР 00011097 від 14 лютого 2013 року. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним (а.с.9-10). Пунктом 11.5. Договору передбачено, що у разі прострочення виконання Покупцем грошових зобов'язань за даним договором Покупець сплачує Почстачальнику за неправомірне користування чужими коштами 30 (тридцять) % річних від суми заборгованості. Позивачем на підставі пункту 11.5 Договору та частини 2 статті 625 ЦК України на суму боргу за періоди періоди з 21.01.2013 року по 23.07.2013 року, 28.01.2013 року по 23.07.2013 року, 08.03.2013 року по 23.07.2013 року  нараховано 30% річних в розмірі 2711 грн. 47 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним (а.с.9). Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення   цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини. Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських   договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів  застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння  відмова  від  виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.           Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.           Позивачем  заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі – 1334 грн. 56 коп., що була розрахована позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, 2 711 грн. 47 коп. - 30% річних, нарахованих за періоди з 21.01.2013 року по 23.07.2013 року, 28.01.2013 року по 23.07.2013 року, 08.03.2013 року по 23.07.2013 року, а також 3965 грн. 79 коп. збитків (втрачену вигоду). Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності. Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення       грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.           Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.   Частиною 1 статті 226 ГК України передбачено, що  учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.   Врахувавши наведені правові норми та перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення 1334 грн. 56 коп. - пені, 2711 грн. 47 коп. - 30% річних, збитків (втрачену вигоду) 3965 грн. 79 коп. суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних. Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.           Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" до Корецького споживчого товариства про стягнення заборгованості в сумі 8011 грн. 82 коп., з яких 1334 грн. 56 коп. – пеня, 2711 грн. 47 коп. – 30% річних, 3965 грн. 79 коп. – збитки є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд -                                                                       ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Стягнути з Корецького споживчого товариства (34700, Рівненська область, Корецький район, м.Корець, пл.Київська, 3, код ЄДРПОУ 00912971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (43005, Волинська область, м.Луцьк, вул.8 Березня, 1, п/р 26009055458204 у ВГРУ "ПриватБанк" м.Луцька, МФО 303440, ідентифікаційний код 35184264) 8011 грн. 82 коп., а саме 1334 (одну тисячу триста тридцять чотири) гривні 56 коп. пені, 2711 (дві тисячі сімсот одинадцять) гривень 47 коп. 30% річних, 3965 (три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) гривень 79 коп.  збитків, а також 1 720 (одну тисячу сімсот п'ятдесят) гривень 50 копійок витрат по оплаті судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено та підписано 26.09.2013 р.           Суддя                                                                                                    Політика Н.А. Віддруковано 3 примірники: 1 - до справи; 2 – позивачу (43005, Волинська область, м.Луцьк, вул.8 Березня, 1); 3 - відповідачу (34700, Рівненська область, Корецький район, м.Корець, пл.Київська, 3).