Рішення

від 24.09.2013 по справі 917/1588/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 Справа №917/1588/13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Гадяцький елеватор", вул.Леніна, 75, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клок Агро", пров.Дзержинського, 20-А, кв.4, м. Зіньків, Полтавська область, 38100

про стягнення 26167,41 грн.

Суддя Плотницька Н.Б.

Представники сторін:

від позивача: Іванова Л.І., дов. б/н від 10.01.13,

від відповідача: Кирпиченко С.Л., дов. б/н від 29.05.13.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором зберігання №З-17 від 03.07.2012 в розмірі 26 167,41 грн., з яких: 17 061,14 грн. - сума основного боргу, 8 697,65 грн. - неустойка, 357,44 грн. - 3% річних та 51,18 грн. - інфляційні втрати.

12.08.2013 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи, що момент виконання ним зобов'язання не настав, оскільки Позивачем не було виставлено рахунок на оплату за актом виконаних робіт №320 від 30.10.2012 на суму 15 292,72 грн. Сам акт №320 Відповідач визнає та обов'язок оплати за ним не заперечує. Що стосується акту №337 від 01.11.2012 на суму 1 768,41 грн., Відповідач зазначає, що даний акт ним не визнається на підставі ненадання зазначених у акті послуг.

Ухвалою суду від 05.09.2013 сторони було зобов'язано провести звірку взаєморозрахунків, відповідний акт надати суду. Сторони вимог ухвали суду не виконали, акту звірки суду не надали. Крім того, судом у позивача витребовувались додаткові докази, які Позивач також не надав.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

03.07.2012 між Товариством з додатковою відповідальністю "Гадяцький елеватор" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клок Агро" (далі - Відповідач) було укладено договір зберігання №З-17 (далі - Договір), відповідно до якого Відповідач передає, а Позивач приймає за плату на складське зберігання сільськогосподарську продукцію та надає інші платні послуги з подальшим поверненням продукції Відповідачу (п.1.1 Договору).

Крім того, сторони в Договорі домовились, що оплата за виконані роботи по прийманню, сушінню та очищенню, послуги зі зберігання і переоформлення здійснюється Відповідачем щомісячно на підставі актів виконаних робіт (послуг), а за навантажувально-розвантажувальні роботи - передоплата згідно з виставленим рахунком. Оплата робіт і послуг здійснюється на протязі 5 банківських днів з моменту отримання Відповідачем актів виконаних робіт (послуг) (п. 4.3 Договору).

Представник Відповідача в судовому засіданні визнав, що акт виконаних робіт (надання послуг) №320 на суму 15292,72 грн. дійсно було підписано між сторонами 30.10.2012. Що стосується акту №337 від 01.11.2012 на суму 1 768,41 грн., представник Відповідач зазначив, що даний акт ним не визнається на підставі ненадання зазначених у акті послуг. Ці обставини встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 18.04.2013 у справі №917/385/13-г.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарскього суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним той факт, що навантажувально-розвантажувальні роботи з відвантаження сої на автотранспорт Позивачем на користь Відповідача не проводились, а тому оплаті з боку останнього не підлягають.

Уважно вивчивши всі докази у справі, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідач в порушення п. 4.3 Договору не здійснив оплату за надані послуги згідно підписаного сторонами акту №320 від 30.10.2012. Посилання Відповідача на те, що Позивачем не було виставлено рахунків на оплату, судом до уваги не приймаються, оскільки умови Договору не прив'язують момент настання обов'язку з оплати зазначених в даному акті послуг до виставлення Позивачем рахунку на оплату.

Посилання Відповідача на положення п. 4.3 Договору щодо розрахунку за відсутності грошових коштів шляхом реалізації частини продукції на суму заборгованості також не буруться судом до уваги за недоведеністю. Сторонами не надано суду належних та допустимих доказів відповідно до статтей 33 та 34 ГПК України щодо реалізації згаданого права, зазначеного у п. 4.3 Договору.

Відтак суд вважає доведеними та обґрунтованими вимоги Позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 15 292,72 грн.

Крім суми основного боргу Позивач нарахував Відповідачу штрафні санкції відповідно до п. 10.2 Договору, яким встановлено, що у випадках прострочення оплати послуг, виконаних робіт Відповідач сплачує Позивачу неустойку у розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої за рахунком суми за кожен день прострочення до дати повного виконання зобов'язання. Щодо цього суд зазначає наступне.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статті 546 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, зазначена у Договорі неустойка за своєю правовою природою є пенею.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком, зробленим судом з урахуванням вимог законодавства з урахуванням зміни облікової ставки НБУ протягом часу, за який нараховується пеня, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1 579,33 грн.

Крім того, відповідно до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Посилаючись на положення статті 625 ЦК України, Позивачем нараховано Відповідачу втрати від інфляції та 3% річних. За розрахунком суду з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 45,87 грн. та 3%річних в сумі 320,52 грн.

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статей 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що статтею 49 ГПК України встановлено правила розподілу судових витрат за результатами вирішення спору, відповідно до яких у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 133,42 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клок Агро" (пров.Дзержинського, 20-А, кв.4, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, код 36249751) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Гадяцький елеватор" (вул.Леніна, 75, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код 00955650) основний борг в сумі 15292,72 грн., пеню в сумі 7799,29 грн., інляційні втрати в сумі 45,87 грн., 3% річних в сумі 320,52 грн., судовий збір в сумі 1542,38 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 27.09.2013.

Суддя Плотницька Н.Б.