ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2434/13-а
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шешеня О.М.
при секретарі Неміш Т.В.
за участю:
позивача: Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви, представники - Пайда О.М., Човганин М.І.;
відповідача: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, представник - Цап М.П.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за уточненою позовною заявою Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування постанови.
В судовому засіданні представники позивача надали заяву про уточнення позовних вимог, а саме: просили вважати у мотивувальній та резолютивній частинах позовної заяви правильною дату винесення оскаржуваної постанови № 16-3 - 25 червня 2013 року, а не 25 липня 2013 року.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Відповідачем 12.06.2013 року було складено Акт про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій. На підставі Акту від 12.06.2013 року відповідачем було прийнято Припис від 12.06.2013 року № 321-П про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, у відповідності до якого зазначено, що позивачем шляхом відмови у наданні інформації та документів, необхідних для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю було допущено порушення пунктів 1, 7 частини 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон України № 3038-VI) та пунктів 1, 8 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553). Даним Приписом від 12.06.2013 року № 321-П позивача було зобов'язано надати інформацію щодо всіх учасників та документи, що засвідчують їх право на виконання окремих видів робіт. Незважаючи на перебування ректора позивача - архімандрита ОСОБА_6 (ОСОБА_6) у відпустці до 25.06.2013 року, про що було повідомлено відповідача з проханням перенесення розгляду справи та відстрочення виконання вимог Припису від 12.06.2013 року № 321-П, відповідачем було винесено Постанову № 16-3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування. Разом з тим, позивач не є власником земельної ділянки та не проводить жодного будівництва культової споруди (дерев'яної церкви) та реконструкції нежитлових приміщень. А тому, як вказують представники позивача Протокол від 12.06.2013 року є безпідставним, а Постанова № 16-3 від 12.06.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, письмових заперечень на позовну заяву суду не надав. Представник відповідача в судовому засіданні наголошував на тому, що оскаржувана постанова № 16-3 від 25 червня 2013 року прийнята в межах та відповідно до чинного законодавства України, зокрема у відповідності до норм Закону України № 3038-VI, Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 10 листопада 1994 року № 239/94-ВР (далі - Закон України № 239/94-ВР) та Порядку № 553. Таким чином, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.06.2013 року відповідачем було проведено позапланову перевірку, у відповідності до якої було складено Акт від 12.06.2013 року про те, що позивачем не допущено посадових осіб інспекції на будівництво культової споруди (дерев'яної церкви) та реконструкцію нежитлових приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 4 (внутрішній двір), а саме: не надані документи, які б надавали можливість прове6сти перевірку відповідності виконання будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт (а.с. 6-7), чим порушив пункти 1, 7 частини 4 статті 41 Закону України № 3038-VI та підпунктів 1, 8 пункту 11 Порядку № 553.
На підставі Акту від 12.06.2013 року відповідачем прийнято Протокол про порушення у сфері містобудівельної діяльності шляхом відмови у наданні інформації та документів, необхідних для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю при проведенні позапланової перевірки, у зв'язку з чим відповідальність за виявлені правопорушення передбачена п. 2 ч. 5 ст. 2 Закону України № 239/94-ВР (а.с. 8-10). У відповідності до даного Акту від 12.06.2013 року вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 25.06.2013 року о 12:00 год. (а.с. 9).
Також, відповідачем було винесено Припис № 312-П від 12.06.2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (а.с. 11-12). У відповідності до Припису № 312-П від 12.06.2013 року відповідач вимагає позивача надати інформацію, щодо всіх учасників будівництва та документи, що засвідчують їхнє право на виконання окремих видів робіт пов'язаних із створенням відповідного об'єкту архітектури (договори підряду, ідентифікаційні коди та копії документів, що засвідчують осіб, задіяних у будівництві об'єкта що перевіряється, тощо) та з'явитися до відповідача для розгляду справи про порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності та надання вищевитребовуваних матеріалів (а.с. 12).
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню.
Згідно до п. 7 ч. 4 ст. 41 Закону України № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта, або місцезнаходження суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.
У відповідності до підпункту 8 пункту 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право отримувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 06.04.1195 року за № 244 (далі - Постанова № 244) підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис. Припис складається у двох примірниках. Перший примірник припису вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування. Другий примірник залишається в матеріалах справи.
Відповідно до п. 6 Постанови № 244 питання про накладення штрафу розглядається в 15-денний строк з дня одержання протоколу про правопорушення. У разі потреби справа може розглядатися за участю представників суб'єкта містобудування, експертів, інших причетних до неї осіб.
Разом з тим, позивач надав відповідачеві заяву від 25.06.2013 року про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення та відстрочення виконання вимог Припису № 312-П від 12.06.2013 року (а.с. 13). Зокрема, в даній заяві позивач вказує на те, що оскільки, Акт від 12.06.2013 року, Припис № 312-П від 12.06.2013 року та Протокол від 12.06.2013 року адресовані і складені стосовно ректора позивача ОСОБА_6, однак дані документи не могли бути йому вручені, у зв'язку з тим, що він знаходиться у відпустці до 08.07.2013 року, а тому просить перенести розгляд справи про адміністративне правопорушення з 25.06.2013 року не іншу дату, але не раніше 10.07.2013 року.
Суд не може взяти до уваги твердження представника відповідача про те, що цей документ підписаний нелегітимною особою, стосується адміністративного правопорушення і не має відношення до справи, оскільки він видрукований на бланку позивача, зі змісту документа вбачається, що стосується акту перевірки відповідача і підписаний завідувачем юридичним управлінням позивача.
Однак, відповідачем 25.06.2013 року на підставі Акту від 12.06.2013 року, Припису № 312-П від 12.06.2013 року та Протоколу від 12.06.2013 року було прийнято Постанову № 16-3 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності за вчинення позивачем правопорушення передбаченого п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накласти штраф у сумі 11470,00 грн. (а.с. 14).
Судом також встановлено, що згідно Протоколу про правопорушення в сфері містобудівної діяльності від 12 червня 2013 року (а.с. 9) позивачем порушено вимоги пунктів пункти 1, 7 частини 4 статті 41 Закону України № 3038-VI, відповідальність за виявлені правопорушення передбачена п. 2 ч. 5 ст. 2 Закону України № 239/94-ВР, а згідно Постанови № 16-3 від 25.06.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 15) застосована санкція передбачена п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України № 239/94-ВР.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України № 239/94-ВР правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Згідно до п. 2 ч. 5 ст. 2 Закону України № 239/94-ВР суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: суб'єкти містобудування, які виготовляють будівельні матеріали, вироби та конструкції, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, як виробництво або виготовлення будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, які не відповідають вимогам державних норм, стандартів або технічним умовам - у розмірі ста двадцяти шести мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України № 239/94-ВР суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.
Таким чином, з аналізу п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України № 239/94-ВР випливає, що відповідальність у вигляді штрафу за недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій покладається виключно на суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.
Як вбачається з матеріалів справи та було підтверджено в судовому засіданні позивач не є власником нежилих приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 4, стосовно яких проводилася відповідачем перевірка, а є орендарем даних нежилих приміщень, у відповідності до Договору оренди від 01.02.2013 року (а.с. 51-52).
Відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що позивач є замовниками будівництва об'єктів за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 4, або ним виконуються функції замовника і підрядника одночасно.
Отже, відповідачем при прийнятті оскаржуваної Постанови № 16-3 від 25.06.2013 року не було вжито всіх достатніх та необхідних заходів для встановлення факту допущення саме позивачем правопорушення передбаченого п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідачем не було доведено в судовому засіданні того, що саме позивач проводить будівництво культової споруди (дерев'яної церкви) та реконструкцію нежитлового приміщення за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 4, а тому здійснив порушення положень пунктів 1, 7 частини 4 статті 41 Закону України № 3038-VI та підпунктів 1, 8 пункту 11 Порядку № 553.
На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області Цех Володимира Петровича щодо винесення ним Постанови за № 16-3 від 25.06.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
3. Скасувати Постанову за № 16-3 від 25.06.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
4. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви (м. Ужгород, вул. Гойди, 4, 88000, код ЄДРПОУ 26586500) витрати зі сплати судового збору в сумі 34,41 (тридцять чотири гривні сорок одну копійку) грн.
5. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя О.М. Шешеня
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 25 вересня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 вересня 2013 року.
Суд | Закарпатський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.09.2013 |
Оприлюднено | 01.10.2013 |
Номер документу | 33744819 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Закарпатський окружний адміністративний суд
Шешеня О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні