Рішення

від 23.09.2013 по справі 910/14885/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14885/13 23.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долівас Уорлд"

про стягнення 19 127,29 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача Тринєєв Д.Д - пред. за довір.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАБЕН Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долівас Уорлд" про стягнення 19 127,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору транспортно-експедиційного обслуговування №К132/2012-01 від 17.12.12р., відповідачем не сплачена позивачу в повному обсязі вартість наданих послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 15 676,35 грн. Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3 135,27 грн. - штрафу та 312,67 грн. - пені, нарахованих позивачем за невиконання грошового зобов'язання по оплаті послуг по перевезенню вантажів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.13р. порушено провадження у справі №910/14885/13 та призначено розгляд справи на 16.09.13р.

У судове засідання 16.09.13р. з'явився представник позивача. Через канцелярію суду представником позивача подано письмові пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.13р. відкладено розгляд справи на 23.09.2013р.

У судове засідання 23.09.13р. представник позивача з'явився, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи міститься лист суду, яким на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка збігається з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялася ухвала суду про порушення провадження у справі від 05.08.13р., яка повернулася на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 05.08.13 року та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 16.09.2013 р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

23.09.2013р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 23.09.2013р. відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

17.12.2012р. між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено Договір транспортно-експедиційного обслуговування №К132/2012-01 від 17.12.12р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, позивач (виконавець) зобов'язався за плату, на користь та за рахунок відповідача (замовника) надавати та організовувати транспортно-експедиційні послуги та надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів по території України, а відповідач (замовник) зобов'язався здійснити оплату за вказані послуги.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що обсяг та кількість перевезень, терміни їх виконання, маршрути, вартість послуг визначаються за угодою сторін в додаткових угодах або заявках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.4.2. Договору, рахунки на оплату виписуються виконавцем за місяць у той кількості, скільки було виконано замовлень, але не менше 2 разів на місяць. Сторони підписують Акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного договору по факту надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до п.4.4. Договору, оплата послуг здійснюється замовником безготівково на поточний рахунок виконавця. Оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з дня отримання рахунку. Документи на оплату передаються та вручаються під підпис, або поштовим відправленням з описом та повідомленням про вручення. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем було надано послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними №0606811, №0606818 та №0606819, копії яких долучено до матеріалів справи.

Вказані послуги з перевезення було виконано позивачем в повному обсязі та без будь-яких зауважень з боку відповідача, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №103231 на суму 15 676,35 грн. з ПДВ.

У зв'язку з наданням позивачем послуг по перевезенню вантажу згідно умов Договору, останнім було виставлено рахунок-фактури №103231 від 31.03.2013р. на суму 15 676,35 грн. з ПДВ, що вбачається з Листа-вимоги №КІ33 від 30.05.13р. та підтверджується описом вкладення у цінний лист від 31.05.13р.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем оплата за надані позивачем послуги перевезення за Договором здійснена не була, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 15 676,35 грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір укладений сторонами суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою Договір транспортно-експедиційного обслуговування №К132/2012-01 від 17.12.12р. є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.4. Договору, оплата послуг здійснюється замовником безготівково на поточний рахунок виконавця. Оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з дня отримання рахунку.

Позивачем на підтвердження направлення відповідачу рахунку до матеріалів справи долучено фіскальний чек від 31.05.13р. та опис вкладення у цінний лист від 31.05.13р., яким на адресу відповідача, серед іншого, було направлено рахунок-фактура №103231.

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, встановлених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" № 1149 від 12.12.2007р., рахунок-фактура №103231 від 31.03.13р. було отримано відповідачем не пізніше 03.06.13р.

Факт отримання рахунку-фактури №103231 від 31.03.13р. відповідачем не заперечувався.

З огляду на те, що відповідачем рахунок-фактура №103231 від 31.03.13р. було отримано не пізніше 03.06.13р., відповідач з врахуванням п. 4.4. Договору, повинен був оплатити надані позивачем послуги в термін до 13.06.13р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були проведені розрахунки з позивачем.

Отже, враховуючи те, що позивачем були надані послуги згідно умов Договору на суму 15 676,35 грн., відповідачем доказів оплати суду не надано, то на час розгляду спору сума боргу відповідача склала 15 676,35 грн.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги підтверджується вищезазначеними товарно-транспортними накладними, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги перевезення у розмірі 15 676,35 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 3 135,27 грн. - суми штрафу, розрахованого позивачем на підставі п.5.3.6. Договору, з суми боргу 15 676,35 грн. та 312,67 грн. - пені, розрахованої позивачем з суми боргу 15 676,35 грн. за період з 12.06.13р. по 02.08.13р.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.3.6. Договору, за прострочення термінів оплати послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а у випадку прострочення більше 30 календарних днів, додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

За перерахунком суду розмір пені з суми боргу 15 676,35 грн. за період з 13.06.13р. по 02.08.13р., оскільки прострочення відповідача мало місце з 13.06.13р., становить 306,66 грн.

Оскільки, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 312,67 грн. пені, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 312,67 грн. пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 306,66 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 135,27 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Сторонами в пункті 5.3.6. Договору визначено, що у випадку прострочення більше 30 календарних днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Відповідно до п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" № 02-5/293 від 29.04.1994р., якщо платник необґрунтовано відмовився від оплати продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи договором зобов'язаний сплатити за це штраф (пункт 66 Положення про поставки продукції та пункт 57 Положення про поставки товарів), то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати штрафу за ухилення від оплати.

За перерахунком суду розмір штрафу 20% з суми боргу 15 676,35 грн. становить 3135,27 грн.

Як зазначено в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"№ 01-06/908/2012 від 13.07.2012 р. у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору.

За таких підстав, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долівас Уорлд" (03083, м.Київ, проспект Науки, буд.54Б, офіс 12, код ЄДРПОУ 38218484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН Україна" (02090, м.Київ, вул.Сосюри, буд.6, код ЄДРПОУ 32306522) 15 676 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 35 коп. - суми основного боргу, 3 135 (три тисячі сто тридцять п'ять) грн. 27 коп. - суми штрафу, 306 (триста шість) грн. 66 коп. - пені та 1719 (тисяча сімсот дев'ятнадцять) грн. 96 коп. - суми судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.09.2013 р.

Суддя Капцова Т.П.