Рішення

від 19.09.2013 по справі 910/13923/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13923/13 19.09.13

За позовом Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави

в особі:

1. Київської міської ради

2. Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор-Т»

2. Приватного підприємства «Хантер Фуд»

Про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Давиденко О.В. посвідчення № 004647

Від позивача-1: Захарченко К.П. представник за довіреністю № 225-КР-781 від 27.06.13.

Від позивача-2: Мельник Ю.Є. представник за довіреністю № 106-1788 від 10.07.13.

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач-1), Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор-Т» (далі - відповідач-1), Приватного підприємства «Хантер Фуд» (далі - відповідач-2) про зобов'язання відповідачів звільнити та передати за актом прийому-передачі Подільській районній в місті Києві державній адміністрації групу підвальних приміщень № 75 загальною площею 123,5 кв.м, що знаходяться в будинку по вул. Вишгородській,3 літ А в Подільському районі міста Києва, вартістю станом на 24.12.09. 917 515,00 грн.

Спір між сторонами виник в зв'язку з тим, що на думку прокуратури, відповідачі користуються зазначеною вище групою підвальних приміщень без будь-яких належних правових підстав, після закінчення строку Договору № 6074/09 від 24.12.09. оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.13. порушено провадження у справі № 910/13923/13, розгляд справи призначено на 03.09.13.

03.09.13. представником позивача-1 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення у справі, відповідно до яких Київська міська рада підтримує позовні вимоги прокуратури.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача-2 та відповідачів, невиконання ними вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 19.09.13.

18.09.13. представником позивача-2 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення у справі, відповідно до яких Подільська районна в місті Києві державна адміністрація підтримує позовні вимоги прокуратури.

В судовому засіданні 19.09.13. представником прокуратури підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представниками позивачів в судовому засіданні 19.09.13. підтримано позовні вимоги прокуратури.

Представники відповідачів в судове засідання 19.09.13. повторно не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, письмового відзиву на позов не надали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд відзначає, що повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду) відповідачам наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/13923/13.

В судовому засіданні 19.09.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, заступник прокурора Подільського району м. Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про зобов'язання вчинити дії.

24.12.09. між Комунальним підприємством «Оренда» (далі - Орендодавець) (правонаступником є Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва») та відповідачем-1 (далі - Орендар) укладено Договір № 6074 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.3) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в орендне користування групу підвальних приміщень № 75 загальною площею 123,5 кв.м та частину групи підвальних приміщень № 70 площею 55,2 кв.м по вул. Вишгородській 33 літ. А, вартість якого визначена експертним шляхом і становить 917 515,00 грн. (далі - Приміщення), для розміщення пункту надання побутових послуг населенню.

Приміщення передається Орендарю згідно з актом приймання-передачі (п. 1.2 Договору).

На виконання умов Договору між Орендарем та Орендодавцем 24.12.09. підписано акт прийому приміщення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура вказує на те, що незважаючи на закінчення строку дії Договору оренди, відповідач-1 не звільнив нежилі приміщення та не передав їх за актом приймання-передачі. Крім того, прокуратура зазначає, що фактично спірні приміщення використовуються для ведення власної господарської діяльності відповідачем-2.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідачі своїм правом на подачу письмового відзиву не скористались, жодних доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надали.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 6.2, відповідно до якого Договір діє з 24.12.09. по 23.12.12.

Приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 6.5 Договору його дія припиняється в разі, зокрема, закінчення терміну, на який він був укладений.

У разі припинення чи розірвання Договору, закінчення строку його дії, відмови Орендодавця від Договору, Орендар зобов'язаний негайно повернути орендоване Приміщення Орендодавцю по акту у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору (5.12 Договору).

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

З вказаних правових норм вбачається, що після закінчення строку дії Договору оренди, в разі заперечень Орендодавця щодо подальшого користування Орендарем орендованими приміщеннями протягом місяця після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а Орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його Орендарю.

Відповідно до ст. ст. 764, 785 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, пунктом 6.3 Договору сторонами погоджено, що укладання нового Договору оренди на Приміщення можливе лише в разі надання нових розпорядчих документів (розпорядження Подільської райдержадміністрації м. Києва).

Вказане рішення щодо спірного Приміщення відсутнє.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» листом (заявою) № 62 від 16.01.13. (отримана відповідачем-1 28.01.13., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення) звертався до відповідача-1 з повідомленням про те, що строк дії Договору оренди закінчився, внаслідок чого Орендар може укласти новий договір, або повинен звільнити орендоване приміщення та передати його по акту приймання-передачі.

Таким чином, судом встановлено, що строк дії Договору закінчився 23.12.12. та відповідач-1 належним чином та у встановлений для цього строк повідомлений, про закінчення терміну дії Договору.

Акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна з оренди Орендарем матеріали справи не містять, вказаного відповідачем-1 не спростовано.

За таких обставин, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Т» безпідставно користується спірною групою підвальних приміщень № 75 загальною площею 123,5 кв.м, що знаходяться в будинку по вул. Вишгородській,3 літ А в Подільському районі міста Києва, вартістю станом на 24.12.09. 917 515,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи актів від 01.01.13., 05.02.13., 11.02.13., матеріалів перевірки в порядку прокурорського нагляду, спірною групою підвальних приміщень № 75 загальною площею 123,5 кв.м, що знаходяться в будинку по вул. Вишгородській,3 літ А в Подільському районі міста Києва, без належних на те правових підстав фактично користуються Приватне підприємство «Хантер Фуд».

Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених в позовній заяві, як і не надано доказів повернення спірного об'єкта оренди.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідачі в установленому порядку обставини, які повідомлені прокуратурою, не спростували, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Т» (04111, м. Київ, вул. Щербакова,63; ідентифікаційний код 30469509) звільнити та передати за актом прийому-передачі Подільській районній в місті Києві державній адміністрації (04070, м. Київ, Контрактова площа,2; ідентифікаційний код 26077514) групу підвальних приміщень № 75 загальною площею 123,5 кв.м, що знаходяться в будинку по вул. Вишгородській,3 літ А в Подільському районі міста Києва, вартістю 917 515 (дев'ятсот сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. станом на 24.12.09.

3. Зобов'язати Приватне підприємство «Хантер Фуд» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, б. 33А; ідентифікаційний код 30218541) звільнити та передати за актом прийому-передачі Подільській районній в місті Києві державній адміністрації (04070, м. Київ, Контрактова площа,2; ідентифікаційний код 26077514) групу підвальних приміщень № 75 загальною площею 123,5 кв.м, що знаходяться в будинку по вул. Вишгородській,3 літ А в Подільському районі міста Києва, вартістю 917 515 (дев'ятсот сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. станом на 24.12.09.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор-Т» (04111, м. Київ, вул. Щербакова,63; ідентифікаційний код 30469509) в доход Державного бюджету України 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Хантер Фуд» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, б. 33А; ідентифікаційний код 30218541) в доход Державного бюджету України 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.09.13.

Суддя Т.М. Ващенко