Рішення

від 17.09.2013 по справі 922/3281/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р.Справа № 922/3281/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Альтера", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоінвест", м. Харків про стягнення 136 481,36 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Альтера", м. Донецьк (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоінвест", м. Харків (відповідача) основний борг в розмірі 115 000,00 грн., пеню в розмірі 8 317,80 грн., штраф в розмірі 11 500,00 грн., 3% річних в розмірі 1 663,56 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №В-6 від 04.07.2012 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 729,63 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. У наданих до суду письмових поясненнях (вх.№34104 від 17.09.2013 р.) підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить позов задовольнити та заявив клопотання про розгляд справи по суті за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання, призначені на 20.08.2013 р., 29.08.2013 р. та 17.09.2013 р., свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не подав.

Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами, суд вважає за можливе задовольнити його як таке, що не суперечить інтересам сторін та вимогам чинного законодавства.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

04.07.2012 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №В-6 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві алкогольні напої (далі - товар) партіями згідно із заявками останнього, а відповідач зобов'язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість на умовах даного договору.

В п.1.2. договору передбачено, що найменування, асортимент, ціна, кількість товару кожної партії вказується в видатковій та товарній накладних.

Згідно з п.3.1. договору товар поставляється на умовах DDР згідно з правилами "ІНКОТЕРМС 2000". Місто поставки узгоджується сторонами у заявці на поставку партії товару і вказується в товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п.4.1. договору ціна на товар являється вільною. У випадку якщо супровідні документи на товар: видаткова накладна або рахунок постачальника містять іншу ціну, які є відмінною від ціни, вказаної в діючому прайс-листі, то діє ціна, вказана у прайс-листі.

В п.6.1. договору визначено, що він набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 р., а по грошовим зобов'язанням - до їх повного виконання.

Позивач стверджує, що виконав свої договірні зобов'язання належним чином та просить суд стягнути з відповідача 115 000,00 грн. основного боргу, пеню в розмірі 8 317,80 грн., штраф в розмірі 11 500,00 грн. та 3% річних в розмірі 1 663,56 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №В-6 від 04.07.2012 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, поставив відповідачеві товар загальною вартістю 243 867,88 грн., а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними №1ТДЦ001379 від 07.07.2012 р. та №1ТДЦ001717 від 24.08.2012 р. (а.с.13-16).

31.08.2012 р. та 26.01.2013 р. відповідач повернув позивачеві частину товару на загальну суму 27 900,84 грн., що не заперечується позивачем та підтверджується накладними на повернення №АИ-0000038 від 31.08.2012 р., №АИ-0000001 від 26.01.2013 р. (а.с.59-60).

Згідно з п.4.2. договору відповідач мав право здійснювати оплату товару як на рахунок постачальника, так і на рахунок виробника товару - ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Альтера".

В п. 4.3. договору сторони домовились про те, що відповідач оплачує партію товару з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару.

Проте, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором, оплативши отриманий товар частково на загальну суму 100 967,04 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.30, 32) та листом від 10.09.2012 р. №09/01-12 (а.с.33).

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором поставки №В-6 від 04.07.2012 р. в розмірі 115 000,00грн., яка є предметом даного спору.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і на те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 115 000,00 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог суд зазначає наступне.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 1 663,56 грн., суд встановив, що дане нарахування (а.с.11) здійснено за період з 27.09.2012р. по 21.03.2013 р., тоді як за умовами договору відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару з 07.08.2012 р. за видатковою накладною №1ТДЦ001379 від 07.07.2012 р. та з 24.09.2012 р. за видатковою накладною №1ТДЦ001717 від 24.08.2012 р.

Таким чином, судом встановлено, що вірним періодом нарахування 3% річних є період з 07.08.2012 р. по 21.03.2013 р. За результатами проведеного судом розрахунку сума 3% річних за вказаний період становить 2 132,39 грн., в той час як позивач у позовній заяві у поданій до суду заяві (вх.№34104 від 17.09.2013 р., а.с.71) просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 663,56 грн.

Враховуючи необхідність дотримання меж позовних вимог, суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 663,56 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в розмірі 8 317,80 грн. і штраф у розмірі 11 500,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.5.1. договору передбачено, що за прострочку оплати більше 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми вартості простроченої заборгованості.

Перевіривши правильність нарахування штрафу в розмірі 11 500,00 грн., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання п.5.4. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, суд встановив, що нарахування пені в розмірі 8 317,80 грн. здійснено за період з 27.09.2012 р. по 21.03.2013 р., тоді як за умовами договору вірними періодами, протягом яких позивач має право нараховувати пеню, є періоди часу з 07.08.2012 р. по 07.02.2013 р. (за видатковою накладною №1ТДЦ001379 від 07.07.2012 р.) та з 24.09.2012 р. по 24.03.2013 р. (за видатковою накладною №1ТДЦ001717 від 24.08.2012 р.).

За результатами проведеного судом розрахунку, суд визначив, що за видатковою накладною №1ТДЦ001379 від 07.07.2012 р. сума пені дорівнює 8 677,03грн., а за видатковою накладною №1ТДЦ001717 від 24.08.2012 р. - 8 541,45 грн., всього: 17 218,48 грн. Але, зважаючи на те, що позивач у позовній заяві, у судовому засіданні та у наданій до суду заяві (вх.№34104 від 17.09.2013 р., а.с.71) просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8 317,80 грн., суд дотримуючись меж позовних вимог, визнав позовні вимоги позивача в цій частині правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкоінвест" (61060, м. Харків, проїзд Комунальний, 3 код ЄДРПОУ 37876567, п/р 26006003633801 в АТ "Астра Банк" м. Харків, МФО 380548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Альтера" (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 80-В, код ЄДРПОУ 36167449, п/р 26004001000642 в ТОВ КБ "Український фінансовий світ", МФО 377777) основний борг у розмірі 115 000,00 грн., пеню в розмірі 8 317,80 грн., штраф у розмірі 11 500,00 грн., 3% річних у розмірі 1 663,56 грн. та судовий збір у розмірі 2 729,63 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.09.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.