Постанова

від 29.11.2006 по справі 30/499-21/265

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/499-21/265

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 листопада 2006 р.                                                                                   № 30/499-21/265  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                   Невдашенко Л.П. –головуючого,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київголографія" на постанову  Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2006 року у справі № 30/499-21/265  Господарського суду м. Києва за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "Голографія", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київголографія", м. Київ, про заборону використання фірмового найменування і визнання недійсними установчих документів,

за участю представників сторін:

позивача – Яковенко С.М. (дов. б\н  від11.01.2006 р.);

відповідача – Павлюк Л.М. (дов. № 11 від 15.02.2006 р.);

                                    в с т а н о в и в:

У вересні 2003 року позивач ТОВ “Спеціалізоване підприємство “Голографія” пред"явив у господарському суді позов до відповідача  ТОВ “Київголографія” про заборону використання фірмового найменування і визнання недійсними установчих документів.

Вказував, що має пріоритет на використання свого фірмового найменування “Голографія”.

Посилаючись на те, що  використання відповідачем в своєму фірмовому найменуванні слова “голографія” призводить до можливості змішування споживачами назв двох товариства, що призводить до порушенням його законних прав, як власника фірмового найменування, позивач просив задовольнити його вимоги.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 1 березня 2006 року (колегія суддів у складі : Шевченко Е.О. - головуючий, Мандриченко О.В., Палій В.В.) у задоволенні  позову відмовлено.

Рішення мотивоване відсутністю обставин, що давали б підстави вважати найменування сторін тотожними та посиланнями на те, що використання відповідачем слова "голографія", що є частиною його комерційного (фірмового) найменування та частиною належного позивачеві комбінованого знаку для товарів і послуг відповідно до свідоцтва № 34452, не може бути визнане використанням комбінованого позначення, що охороняється законом у складі всіх елементів в цілому.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 липння 2006 року (колегія суддів у складі: Моторний ОА. - головуючий, Кошіль В.В., Алданова С.О.) рішення в частині відмови у задоволенні вимог позивача про заборону використання фірмового найменування скасоване. Постановлено в означеній частині нове рішення про задоволення вимог позивача шляхом зобов"язання ТОВ "Київголографія" змінити своє фірмове найменування та провести відповідну перереєстрацію установчих документів, припинити використання в своїй діяльності фірмового найменування, складовою частиною якого є слово “голографія” та не здійснювати таке використання в майбутньому.

В решті рішення залишено без змін.

Постанова в частині скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення мотивована посиланнями на ч. 2 ст. 159 ГК України та набуттям позивачем приоритетного права на використання в своїй назві слова "голографія", внаслідок його державної реєстрації у термін, що передував реєстрації відповідача, у зв"язку з чим позивач набув також і прав  забороняти іншим особам здійснювати використання цього слова у якості фірмового найменування чи його частини, оскільки таке використання відповідачем слова "голографія" у індивідуалізуючій частині своєї назви призводить до можливості змішування назв обох сторін.

В касаційній скарзі ТОВ “Київголографія” просить скасувати  постанову апеляційного господарського суду інстанції в частині скасування рішення місцевого господарського суду та постановлення нового рішення та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судоми ч.4 ст.5, ст. 16,20  Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" та на загальновживаний характер терміну “голографія”, якому, на думку касатора, правова охорона не може надаватись.

Заслухавши доповідача, представників, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду в частині скасування рішення місцевого господарського суду –до скасування, а рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі, з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду в частині, що скасована, не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та є наслідком неправильного застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом, позивача зареєстровано 2 лютого 2000 року Печерською райдержадміністрацією м. Києва, а відповідача –21 лютого 2002 року Дніпровською райдержадміністрацією м.Києва. 15 серпня 2003 року позивачеві видано Свідоцтво на знак для товарів і послуг № 34452 на комбінований знак, що складається з зображуваного елементу та словесного елементу: слова "голографая".

Ст. 2 Закону України “Про підприємництво” і п.2 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740 в найменуванні суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи заборонено використання найменувань тотожних найменуванню іншого суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи.

Згідно ст. 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого фірмового найменування, що може привести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта, який має пріоритет на їх використання.

Згідно п. 4 ст. 489 ЦК України особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або ) реалізовують та послуг, які ними надаються.

Отже, за змістом наведених норм правова охорона надається комерційним найменуванням у силу їхнього використання. Захист надається особі, яка першою почала фактичне використання найменування у господарському обороті, за виключенням п. 2 ст. 159 ЦК України, яким встановлено, що суб"єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до державного реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-якими іншими суб"єктами, тотожне комерційне найменування яких  включено до реєстру пізніше.

Приймаючи рішення у справі про відмову у задоволені позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що згідно частини 4 ст. 489 Цивільного кодексу України, особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, та послуги, які ними надаються.

До позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару та послуг або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

За таких умов та з огляду на приписи частини першої статті 41 ГПК України суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про необхідність призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності на розгляд якої поставлено питання щодо тотожності (однаковості) фірмових найменувань позивача та відповідача по справі.

Відповідно до результатів висновку № 6937 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, комерційні (фірмові) найменування позивача та відповідача не є тотожніми та не є однаковими.

Крім того, експертизою встановлено, що наявність у складі комерційних (фірмових) найменувань позивача та відповідача слова "голографія" не є оманливим або таким, що  може ввести в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, та послуги, які ними надаються.

Водночас висновок судового експерта відповідно до частини п'ятої статті 42 ГПК України для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Згідно з вимогами статті 43 ГПК України суд має дати оцінку як процесуальній складовій експертного висновку, так і обґрунтованості його змісту по суті, а також оцінити відповідність висновку іншим наявним в матеріалах справи доказам.

Згідно з п. 6 висновку № 6937 судової експертизи, який експерт зробив за власною ініціативою, використання ТОВ "Київголографія" у розрізняльній частині свого комерційного (фірмового) найменування слова "голографія" може призвести до змішування з діяльністю ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Голографія", при цьому експерт зазначає, що ТОВ "СП "Голографія" має пріоритет щодо використання слова "голографія" у складі свого комерційного найменування та має пріоритет на використання слова "голографія" на підставі свідотства № 34452.

Даний висновок експертизи місцевим судом правомірно залишено поза увагою, оскільки встановлення пріоритету використання будь-якого позначення віднесено до компетенції суду, яким встановлено, що позивач має пріоритет на використання комерційного (фірмового) найменування в цілому, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Голографія".

Посилання ТОВ "Київголографія" на неправомірне використання відповідачем у комерційному (фірмовому) найменуванні товарного знаку, право на який належить позивачеві, місцевим судом також правомірно залишено без задоволення, оскільки комбінований знак позивача за свідоцтвом № 34452 від 15 серпня 2003 року складається з зображувального елементу та словеснонго елементу –слова "голографія", а відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" правова охорона надається комбінованому позначенню в цілому, а не його окремим елементам.

Отже, висновки місцевого господарського суду про те, що відповідачем по справі використовується власний товарний знак, комерційне (фірмове) найменування, яке не є однаковим або тотожним з комерційним (фірмовим) найменуванням позивача та використання відповідачем власного комерційного (фірмового) найменування не може ввести в оману споживачів щодо товарів, які він виробляє та (або) реалізує, та послуг, які ним надаються слід вважати такими, що грунтуються на матеріалах справи, відповідають встановленим обставинам та наведеним нормам матеріального права, що правильно застосовані судом  до врегулювання спірних правовідносин.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд поклав в основу свого рішення висновок судової експертизи про можливість змішування найменувань сторін внаслідок використання відповідачем у своєму найменуванні слова "голографія", а також вводить споживачів в оману щодо особи, яка надає голографічні послуги чи виробляє голографічні захисні елементи.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов них з порушеннями вимог ст. 43 ГПК України без повного та всебічного з"ясування всіх суттєвих обставин справи щодо порушення прав позивача внаслідок використання в його найменуванні слова "голографія" та не грунтується на матеріалах справи, з яких вбачається, що  діяльність обох сторін у справі пов"язана з наданням голографічних послуг.

Таким чином, з висновками апеляційного господарського суду, на підставі яких було скасовано рішення місцевого господарського суду, погодитися не можна, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи, є наслідками неправильного застосування наведених норм матеріального права та порушення вимог процесуального законодавства і тому дана постанова підлягає до скасування, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, як таке, що постановлене з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, колегія суддів

                                           ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київголографія" задовольнити.

         Постанову   Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2006 року у справі № 30/499-21/265  скасувати.

Рішення Господарського суду м. Києва від 1 березня 2006 у справі № 30/499-21/265 залишити  в силі.

Головуючий:                                                             Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                        М.В. Михайлюк

                                                                                            Н.Г. Дунаєвська