Постанова

від 02.04.2009 по справі 13/4651

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/4651

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 квітня 2009 р.                                                                                    № 13/4651  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючогосуддів:Кочерової Н.О.Мамонтової О.М.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну скаргуКам'янець-Подільської спілки підприємців приватного вантажно-пасажирського транспорту

на постановувід 29.12.2008 рокуЖитомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 13/4651 господарського суду Хмельницької області

за позовомКам'янець-Подільського коледжу будівництва, архітектури та дизайну

до

за участюКам'янець-Подільської спілки підприємців приватного вантажно-пасажирського транспортупрокуратури Житомирської області

проприпинення дії договору оренди та виселення з приміщення

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

та прокурора: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В липні 2008 року Кам'янець-Подільський коледж будівництва, архітектури та дизайну  звернувся до господарського суду з позовною заявою до Кам'янець-Подільської спілки підприємців приватного вантажно-пасажирського транспорту про припинення дії договору оренди нерухомого майна № 7 від 01.05.2002 року та зобов'язання відповідача звільнити приміщення гуртожитку № 1, заг. площею 13,7 м2, розташованого у м.Кам'янець-Подільський, пр-т Грушевського, 36.

В обґрунтування позову зазначав, що 01.05.2002 року сторони уклали договір оренди № 7. Відповідач у порушення умов договору після закінчення строку його дії, не повернув орендовані приміщення. Відтак, позивач просив припинити дію вказаного договору та повернути орендовані приміщення.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.10.2008 року (суддя: Матущак О.І.) позов задоволено. Розірвано договір оренди № 7, укладений сторонами 01.05.2002 року. Виселено відповідача з приміщення гуртожитку № 1 площею 13,7 м2, який знаходиться у м.Кам'янець-Подільський, пр-т Грушевського, 36. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Задовольняючи позов, господарський суд виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2008 року (судді: Ляхевич А.А., Вечірко І.О., Зарудняна Л.О.) зазначене рішення скасовано в частині розірвання договору оренди № 7, укладеного 01.05.2002 року між Кам'янець-Подільським коледжем будівництва, архітектури та дизайну та Кам'янець-Подільською спілкою підприємців приватного вантажно-пасажирського транспорту. Абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. В позові про припинення дії договору № 7 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.05.2002 року відмовити. В решті рішення залишено без змін."

Частково скасовуючи рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що дія договору оренди № 7 від 01.05.2002 року припинилась, зважаючи на заперечення позивача щодо продовження дії договору, після 01.05.2008 року. Відтак, відсутні правові підстави для задоволення позову у частині припинення дії договору оренди.

Апеляційний господарський суд встановивши факт закінчення дії договору оренди № 7 від 01.05.2002 року та факт неповернення відповідачем приміщень, визнав обгрунтованою вимогу про виселення відповідача з приміщень позивача.

У касаційній скарзі Кам'янець-Подільська спілка підприємців приватного вантажно-пасажирського транспорту просить рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Господарський суд встановив, що 01.05.2002 року Кам'янець-Подільський будівельний технікум (орендодавець) та відповідач (орендар) уклали договір №7 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення гуртожитку № 1 площею 13,7 м2, що розміщене у м.Кам'янець-Подільський, пр-т Грушевського, 36 на 1 поверсі будинку, що знаходиться на балансі орендодавця. Майно передається в оренду для розміщення громадської організації.

Відповідно до п.10.1. Договору, цей договір укладено на 2 роки та діє з 01.05.2002 року до 01.05.2004 року.

Пунктом 10.6. Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно п.10.8. Договору його чинність припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який цей договір укладено, за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.  

Орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання даного договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані (п.5.7. Договору).

Доказами наявними у матеріалах справи підтверджується, що дія Договору продовжувалась спочатку до 01.05.2006 р., а потім до 01.05.2008 р.

14.04.2008 року позивач листом №81 повідомив відповідача про неможливість продовження дії Договору. Відповідач отримав даний лист, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення листа за №112558.

20.05.2008 року позивач повторно надіслав відповідачу лист № 103, в якому повідомив про неможливість продовження дії Договору, проте, у зв'язку з відсутністю одержувача, рекомендований лист № 1205079 повернуто відправнику по закінченню терміну зберігання.

Суд апеляційної інстанції встановив, що строк дії Договору закінчився 01.05.2008 року і сторони не дійшли згоди щодо подальшого використання приміщень (пролонгацію Договору), оскільки позивач неодноразово повідомляв відповідача про припинення дії Договору та звільнення приміщень. Відтак, керуючись ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.785 ЦК України господарський суд задовольнив позовні вимоги щодо виселення відповідача із орендованого приміщення.

Крім того, апеляційний суд з'ясував, що згідно листа Української державної будівельної корпорації № 10/01-265 на балансі Кам'янець-Подільського будівельного технікуму знаходилися 2 гуртожитки: по пр-ту Грушевського, 36, побудований у 1969 році, заг. площею 3704, м2 на 632 місця та по вул.Драгоманова, 19 - побудований у 1966 році, заг. площею 2746 м2 на 400 місць.  

Згідно наказу Української державної будівельної корпорації "Укрбуд" № 50 від 30.11.2007 року "Про перейменування Кам'янець-Подільского будівельного технікуму", останній перейменовано у державний вищий навчальний заклад "Кам'янець-Подільський коледж будівництва, архітектури та дизайну".

У п.1.1. Статуту Державного вищого навчального закладу "Кам'янець-Подільський коледж будівництва, архітектури та дизайну" зі змінами, затвердженими президентом Української державної будівельної корпорації "УКРБУД" та зареєстрованими 24.12.2008 року вказано, що Державний вищий навчальний заклад "Кам'янець-Подільський коледж будівництва, архітектури та дизайну" є правонаступником Кам'янець-Подільського будівельного технікуму.

Останній же був правонаступником Київського будівельного технікуму, створеного у 1944 році наказом Наркомату Житлово-цивільного будівництва від 01.06.1944 року № 301 та Постановою ЦК КП (б) У № 140 від 27.02.1944 року та переведеного з м. Києва до м. Кам'янця-Подільського Постановою РМ УРСР від 17.09.1957 року № 1064 (п.1.1. Статуту позивача у редакції від 28.01.2008 року).

Відтак, апеляційний господарський суд відхилив доводи відповідача та прийшов до висновку, що зазначені документи підтверджують право позивача на звернення до суду з позовом у даній справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції правомірно частково скасував рішення суду у даній справі, адже вимога позивача про припинення дії договору оренди не є способом захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, передбаченим ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення право-відношення; відшкодування  збитків  та  інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проте, у даному випадку, вимога про припинення дії договору не призводить до поновлення порушених прав і є встановленням факту, що має юридичне значення.

Той факт, що дія договору оренди № 7 від 01.05.2002 року припинена у зв'язку з закінчення строку, на який він був укладений, встановлено господарським судом під час розгляду даної справи, при розгляді спору про право цивільне і його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимоги про виселення, проте, не може бути предметом самостійних позовних вимог.

Водночас, апеляційний господарський суд правомірно зазначив про помилковість застосування судом першої інстанції ст.188 Господарського кодексу України та необгрунтованість висновку щодо розірвання договору оренди (при тому, що позивач заявив вимогу про припинення договору).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині припинення дії договору оренди № 7 від 01.05.2002 року.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Посилання скаржника на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом при винесенні постанови норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Крім того, відповідно до ст.1117 ГПК України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської спілки підприємців приватного вантажно-пасажирського транспорту залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2008 року у справі № 13/4651 залишити без змін.

Головуючий Н.Кочерова

Судді          О.Мамонтова

М.Черкащенко