Рішення

від 03.04.2009 по справі 11/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/76

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                                         тел. 77-44-62

проспект Миру, 20                                                                                          

                                                                  Іменем  України

РІШЕННЯ

”02” квітня 2009 року                                                                       справа № 11/76

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Марс”

14014, м. Чернігів, вул. Толстого, 155

Відповідач: Приватне підприємство „Союз - Лідер”

14005, м. Чернігів, вул. Боженка, 100

Про стягнення 1 631 318,89 грн. заборгованості    

                                                                                                     Головуючий суддя Бобров Ю.М.

                                                                                                                      Суддя Блохіна Ж.В.

Суддя Сидоренко А.С.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Макаров Е.М. –директор, довіреність № 34 від 17.03.2009р.,

Ляховець В.М. –адвокат.

Від Відповідача: участі не взяв.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „Марс” м. Чернігів подано позов до Приватного підприємства „Союз - Лідер” м. Чернігів про стягнення 882 243,15 грн.          Розгляд справи відкладався.

          До прийняття рішення по справі, позивачем подано письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача: 1 580 655,51 грн. основного боргу; 37 523,95 грн. пені; 1 580,70 грн. штрафу; 6 868,24 грн. інфляції; 4 690,49 грн. 3% річних; 16 313,19 грн. держмита; 118,00 грн. витрат по забезпеченню судового процесу; 2 500,00 грн. послуг адвоката.

          В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, з урахуванням збільшення, та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві та у заяві про збільшення розміру позовних вимог.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору будівельного підряду, не повністю розрахувався за виконані позивачем роботи. Крім основного боргу, позивачем, відповідно до умов укладеного договору, нараховано відповідачу пеню, штраф, 3% річних та інфляцію.

          Відповідач відзиву на позов суду не подав, не повідомивши суд про своє ставлення до заявлених позивачем вимог.

          У заявленому письмовому клопотанні від 24.03.2009р. відповідач просить розглянути позовні вимоги ТОВ „Марс” без участі в судових засіданнях представника ПП „Союз-Лідер”.

          Суд вважає за можливе вирішити спір без відзиву відповідача на позов, за наявними у справі матеріалами.

          В процесі розгляду справи, позивачем подано письмову заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд в межах позовних вимог накласти арешт на грошові кошти та на належну відповідачу будівлю магазину, а також заборонити відповідачеві проводити будь-які дії, пов'язані з відчуженням майна.

          Розглянувши заяву та додані до неї докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд заяву відхилив.

                  Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи, між  ПП „Союз-Лідер” (Замовником) та ТОВ „Марс” (Підрядником) було укладено договір будівельного підряду № 2 від 04.01.2008р. (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого Підрядник зобов'язався виконати ремонтно-будівельні роботи, на об'єктах Замовника у м. Чернігові у встановлений строк, а Замовник зобов'язався надати будівельний майданчик, прийняти та оплатити виконані ремонтно-будівельні роботи.

          Відповідно до п.2.1.3 Договору вартість робіт визначається згідно виконавчого кошторису після завершення ремонтних робіт.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що строк виконання робіт узгоджується між сторонами, з правом дострокового виконання і складає в середньому на кожному об'єкті 60 календарних днів з дня перерахування авансу.

Відповідач сплачує аванс до 30%, конкретну суму, необхідну для початку робіт, яку сторони погоджують додатково в усній чи письмовій формі (п.4.3 Договору).

Згідно п.4.5 Договору остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться Замовником на протязі 3 банківських днів після підписання Акту приймання виконаних робіт за формою КБ–2в.

Розрахунки по даному Договору здійснюються шляхом переказу Замовником безготівкових коштів на рахунок Підрядника (п.4.6 Договору).

У п.8.1.5 Договору сторони домовилися, що у випадку порушення договірних строків Підрядник має право вимагати, а Замовник повинен оплатити неустойку, у тому числі:

- пеню у розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені;

- штраф у розмірі 0,1% від несплаченої частини Договору за порушення строків платежу більше, ніж на 10 календарних днів.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

          Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею).

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, передбачений умовами Договору аванс, відповідач сплатив 17.12.2008р. в сумі 160 000,00 грн.

Позивач встановлені умовами Договору зобов'язання по проведенню ремонтно-будівельних робіт виконав повністю, що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно цих Актів, позивачем у грудні 2008р. та січні 2009р. виконано роботи на загальну суму 1 289 227,10 грн.

Відповідач частково розрахувався за виконані роботи в сумі 446 000,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень.

Станом на 11.03.2009р. заборгованість відповідача складала 843 227,10 грн. (1 289 227,10 грн. –446 000,00 грн.).

Крім того, у лютому 2009 року позивачем виконано роботи на загальну суму 737 428,41 грн., що підтверджується копіями Актів приймання виконаних підрядних робіт за формою

КБ-2в.

          Отже, станом на 17.03.2009р. сума основного боргу відповідача складає 1 580 655,51 грн. (843 227,10 грн. + 737 428,41 грн.).

          Оскільки сума основного боргу за Договором не була своєчасно сплачена відповідачем,  відповідно наданих позивачем розрахунків відповідачу нараховано 37 523,95 грн. пені, 1 580,70 грн. штрафу, 6 868,24 грн. інфляції та 4 690,49 грн. 3% річних.

          Обов'язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Враховуючи те, що, відповідач доказів своєчасної повної оплати вартості виконаних робіт по Договору суду не надав, а надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з наступного.

          Звертаючись до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивачем було надано суду, зокрема, копії публікацій у засобах масової інформації про те, що у відповідача виникла значна заборгованість перед контрагентами, постачальниками та виробниками товарів, а також про  відчуження відповідачем належного йому майна та злиття відповідача з групою компаній „Євротек”. Проте, зазначені докази не можуть бути належними доказами, у розумінні ст.34 ГПК України, щодо обґрунтування неможливості виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

          Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин, зазначених у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, позивачем не надано.

          Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.          

          Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

         1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Приватного підприємства „Союз - Лідер” (14005, м. Чернігів, вул. Боженка, 100, р/р 26008007677 в Полікомбанку м. Чернігів, МФО 353100, код 31895563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Марс”  (14014, м. Чернігів, вул. Толстого, 155, р/р 26008000276 в ЗАТ „Полікомбанк”, м. Чернігів, МФО 353100, код 21391418): 1 580 655,51 грн. основного боргу; 37 523,95 грн. пені; 1 580,70 грн. штрафу; 6 868,24 грн. інфляції; 4 690,49 грн. три проценти річних;  16 313,19 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита; 118,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду у судах; 2 500,00 грн. на відшкодування послуг адвоката.          

         Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          В судовому засіданні 02.04.2009р., на підставі ст. 85 ГПК України,  за згодою представників позивача, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення підписано 03.04.2009 р.         

         Головуючий суддя                                                                     Ю.М. Бобров

Суддя                                                                                           Ж.В. Блохіна

Суддя                                                                                           А.С. Сидоренко

03.04.09