Постанова

від 17.09.2013 по справі 826/10804/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 17 вересня 2013 року                                          № 826/10804/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю "Старкагро" про стягнення 7219,79 грн. Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкагро" податкового боргу з податку на додану вартість за жовтень 2011 року – лютий 2013 року в розмірі 6944,07 грн. та з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 275,72 грн., а всього – 7219,79 грн. Позов обґрунтований наявністю у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість та з податку на прибуток, який виник у зв'язку з несплатою ним самостійно узгодженого податкового зобов'язання з вказаних податків та несплатою грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях. Представник позивача позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача  проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем під час розрахунку суми податкового боргу не було враховано всіх сплачених відповідачем сум грошового зобов'язання, в підтвердження чого представник надав відповідні платіжні доручення. Тому, за твердженням представника, сума податкового боргу є значно меншою. На підставі письмових заяв про продовження розгляду справи в письмовому провадженні, поданих представниками сторін у судовому засіданні, 12 вересня 2013 року, судом відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено здійснювати судовий розгляд справи без участі представників сторін за наявними в матеріалах судової справи доказами та про продовження розгляду справи в письмовому провадженні. Заслухавши у відкритому судовому засіданні, 12 вересня 2013 року, пояснення представників сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю "Старкарго" зареєстроване як юридична особа 30.04.2002, присвоєно ідентифікаційний код 31954293, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11. Як платника податків відповідача узято на облік в органах державної податкової служби з 21.05.2002 за №07145, що підтверджується довідкою Форми №4-ОПП від 24.01.2006 №263/14/29-07145 про взяття на облік платника податків. Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби податкові декларації з податку на додану вартість: за травень 2012 року №9035015182 на суму 2858,00 грн.; за червень 2012 року №9041311177 на суму 2226,00 грн.; за липень 2012 року №9049618726 на суму 134,00 грн.; за серпень 2012 року №9056157847 на суму 212,00 грн.; за вересень 2012 року №64695 на суму 44,00 грн.; за жовтень 2012 року №9071243285 на суму 597,00 грн.; за листопад 2012 року №9080021722 на суму 1114,00 грн.; за грудень 2012 року №9084777983 на суму 3607,00 грн.; за січень 2013 року на суму 563,00 грн.; за лютий 2013 року на суму 1081,00 грн., з податку на прибуток підприємства: за три квартали 2012 року №9066074962 на суму 310,00 грн.; за 2012 рік №9087301764 на суму 100,00 грн. Наведені обставини представником відповідача не заперечувались. аведенівааНКрім того, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби неодноразово проводились перевірки відповідача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства, про що складені акти: від 20.03.2012 №411-15/31954293; від 01.08.2012 №2871-15/31954293; від 08.10.2012 №4015-15/31954293, за наслідками яких винесені податкові повідомлення-рішення, відповідно: від 28.05.2012 №0021431520, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 124,33 грн. за штрафними санкціями, та від 28.05.2012 №0021451520, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 536,41 грн. за штрафними санкціями; від 23.08.2012 №0032441520, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 781,01 грн. та від 23.08.2012, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 12,58 грн.; від 30.10.2012 №0039771520, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 51,94 грн. за штрафними санкціями, та від 30.10.2012 №0039051520, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 487,62 грн. за штрафними санкціями. Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання. У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого грошового зобов'язання йому вручена податкова вимога від 06.07.2011 №1597 на суму 2883,18 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання. Згідно з даними облікових карток по ТОВ  "Старкарго" з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств станом на час розгляду адміністративної справи заборгованість відповідача перед бюджетом з податку на додану вартість становить – 7276,10 грн., з податку на прибуток – 275,72 грн. Вирішуючи спір, суд виходить з такого. Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України (в чинній редакції на час виникнення між сторонами спірних відносин), податкова декларація, розрахунок – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абзац перший пункту 58.1). Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (абзац перший пункту 58.3). Як уже зазначалось, відповідачем самостійно було узгоджено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2012 року – лютий 2013 року та податку на прибуток підприємства за 2012 рік шляхом подання до контролюючого органу відповідних податкових декларацій. Крім того, частину грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 року – липень 2012 року було нараховано контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, які отримані відповідачем. Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, йому вручена податкова вимога від 06.07.2011 №1597. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Як убачається з наявних у матеріалах справи облікових карток відповідача з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, з часу надіслання йому податкової вимоги сума податкового боргу збільшувалась, відповідно стягненню підлягає вся сума податкового боргу відповідача. Представником відповідача надано платіжні доручення, згідно з якими у період з лютого 2010 року по травень 2013 року відповідачем сплачено податку на додану вартість на загальну суму 149047,12 грн. При цьому представник пояснив, що позивачем не враховано всіх платежів, що призвело до безпідставного збільшення податкового боргу. Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо неврахування позивачем всіх сплачених ним протягом 2010-2013 років сум податку на додану вартість, оскільки  як убачається зі  зворотного боку облікових карток відповідача з податку на додану вартість за 2010-2013 роки, сплачені на підставі наданих суду відповідачем платіжних доручень суми зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, що відповідає порядку зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу, визначеного пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (чинного на час звернення позивача з даним позовом до суду) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Враховуючи викладене, зважаючи на обґрунтованість доводів позивача щодо наявності у відповідача станом на час розгляду справи податкового боргу з податку на додану вартість за жовтень 2011 року   – лютий 2013 року в розмірі 6944,07 грн., з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 275,72 грн., а всього – 7219,79 грн., та підтвердження вказаної обставини наявними у матеріалах справи належними доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак адміністративний позов підлягає задоволенню повністю. Згідно з частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, – ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкарго" (ідентифікаційний код 31954293) на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 7219,79 грн. (сім тисяч двісті дев'ятнадцять грн. 79 коп.). Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                                    В.А. Донець