Постанова

від 27.09.2013 по справі 805/12215/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2013 р. Справа №805/12215/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Чегринець А.М.,

з участю представника позивача Романової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрековугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрековугілля» (далі - ТОВ «Укрековугілля») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Укрековугілля» в частині повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Екоресурси-Плюс» за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, за результатами якої складено акт від 12 липня 2013 року №125/1500/32546031, яким встановлені порушення вимог законодавства.

На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 серпня 2013 року №0000651500, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 174148,80 грн., з них за основним платежем - 139319,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34829,76 грн.

Податкове повідомлення-рішення позивач вважав неправомірними, оскільки воно ґрунтується на висновках акту перевірки про нікчемність господарських операції по угоді, що укладена між ТОВ «Укрековугілля» та ТОВ «Екоресурси-Плюс», які вважав необґрунтованими, оскільки документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності.

Позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (Олександрійське відділення) від 01 серпня 2013 року №0000651500.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року провадження у справі зупинено. Ухвалою того ж суду від 20 вересня 2013 року - провадження поновлено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, які викладені в позові. Також пояснив, що поставлений у серпні 2010 року від ТОВ «Екоресурси-Плюс» на підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року №090901 та специфікацій до нього товар, а саме готова піщано-щебенева суміш та плита дорожня, не відносився до основних засобів виробництва, не завозився на склад підприємства, а відразу же використовувався у виробництві ТОВ «Укрековугілля» на виробничому об'єкті, а тому, відповідно, на такий товар позивачем не заводилися інвентарні картки обліку основних-засобів поставленого товару. Даний вид товару відображений в оборотно-сальдовій відомості на рахунку 201. ТОВ «Укрековугілля» подавало до Олександрійського відділення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби податкову декларацію за серпень 2010 року з додатком № 5. Реєстр податкових накладних не подавався у зв'язку з тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, якою затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, набрала чинності з 13 січня 2011 року, тобто після подачі податкової декларації. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Своє відношення до позову суду не висловив.

Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що ТОВ «Укрековугілля» протягом спірного періоду як платник податків перебував на обліку в Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої є Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області. Є платником, зокрема, податку на додану вартість.

В період з 01 липня 2013 року по 05 липня 2013 року Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби (Олександрійське відділення) проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Укрековугілля» (податковий номер 32546031) в частині повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Екоресурси-Плюс» (податковий номер 33671210) за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, за результатами якої складено акт від 12 липня 2013 року №125/1500/32546031, яким встановлені порушення вимог законодавства, а саме:

1) п. 1, п. 5 ст.203, п. 1, п. 2 ст. 215, п.1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю;

2) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 139319,04 грн.

Зазначено, що відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України за наслідком перевірки нараховані штрафні санкції в розмірі 25% (у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання), які складають 34829,76 грн.

Так, актом перевірки встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (вх. №9003681837 від 13 вересня 2010 року) ТОВ «Укрековугілля» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 195115 грн., з них на суму 139319,04 грн. по господарським операціям з ТОВ «Екоресурси-Плюс».

Податковий орган прийшов до висновку, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з вказаним контрагентом за серпень 2010 року на суму 139319,04 грн., оскільки, на думку відповідача, господарські операції по вказаному договору протягом серпня 2010 року не мали реального характеру і не здійснювалися, тобто, господарські операції по договору є нікчемними.

До вказаного висновку контролюючий орган прийшов виходячи з акту про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Екоресурси-Плюс» від 05 листопада 2012 року №1717/15-2/33671210 з питань підтвердження реальності здійснення господарських операцій за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, що складений Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Донецька, в якому містилися ознаки нікчемності господарських операцій, і яким встановлено, що щодо ТОВ «Екоресурси-Плюс» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, останню податкову звітність товариство подало з податку на додану вартість за грудень 2010 року, основні засоби у товариства відсутні, чисельність працюючих відповідно до звіту форми 1 ДФ за ІІ квартал 2010 року становила 1 особа, яка враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фактично не могла здійснювати такий обсяг роботи.

На акт перевірки позивачем подані заперечення (від 22 липня 2013 року №123), на які 29 липня 2013 року надано відповідь №204/05-07-15-01/32546031 про обґрунтованість висновків акту перевірки.

На підставі вказаного акту органом державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01 серпня 2013 року № 0000651500, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 6 ст. 198 вказаного Кодексу підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 174148,80 грн., з них за основним платежем - 139319,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34829,76 грн.

Судом також встановлено, що 01 серпня 2009 року між ТОВ «Укрековугілля» як покупцем та ТОВ «Екоресурси-Плюс» як продавцем укладено договір купівлі-продажу №090901, згідно з пп. 1.1 п. 1, пп. 3.1 п. 3 якого та додаткової угоди до нього від 02 вересня 2009 року №1 покупець зобов'язався придбати у продавця товар згідно з рахунками чи специфікаціями; постачання товару здійснюється продавцем на умовах EXW-м.Маріуполь. Згідно з умовами договору асортимент, кількість та ціна товару визначаються у специфікаціях або у рахунках, у вартість товару входить ціна за його поставку. Строк дії договору - з часу його підписання до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до пп. 3.5 п. 3 договору по факту постачання товару продавець надає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, накладну (або акт приймання-передачі товару).

Згідно з пп. 4.1 п. 4 договору покупець оплачує товар шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 100 банківських днів з дня постачання товару. Датою постачання товару є дата виписки видаткової накладної.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі ЄДР) станом на 12 червня 2013 року ТОВ «Екоресурси-Плюс» було юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 20 липня 2005 року за № 12661020000009913, ідентифікаційний код - 33671210, місцезнаходження - 83005, м. Донецьк, вул. Сонячногірська, буд. 14.

Згідно з вказаним Витягом 30 листопада 2011 року до ЄДР за №12661430010009913 внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за адресою.

Разом з тим, вказаний запис на час господарських відносин ТОВ «Екоресурси-Плюс» з ТОВ «Укрековугілля», які були предметом перевірки (період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року), в даному реєстрі був відсутній.

На виконання вказаного договору (від 01 серпня 2009 року № 090901) ТОВ «Екоресурси-Плюс» у серпні 2010 року поставило на адресу ТОВ «Укрековугілля» плиту дорожню 2м*6м та готову піщано-щебеневу суміш.

Так, згідно зі специфікацією (до договору) від 03 серпня 2010 року №26 - поставлено товару на суму 345000 грн., в тому числі ПДВ - 57500 грн.; згідно зі специфікацією від 30 серпня 2010 року №27 - на суму 267000 грн., в тому числі ПДВ - 44500 грн.; згідно зі специфікацією від 31 серпня 2010 року №28 - на суму 223914,24 грн. в тому числі ПДВ - 37319,04 грн. Загальна сума податку на додану вартість становила 139319,04 грн.

Товар був прийнятий, використаний та списувався згідно з актами.

По кожній господарській операції позивачем надані відповідні первинні документи.

Розрахунки за поставлений товар не проводилися.

Відповідно до довідки ТОВ «Екоресурси-Плюс» від 01 вересня 2010 року №145, складеної у зв'язку з проведенням інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості, надісланої на адресу позивача, по договору від 01 серпня 2009 року № 090901 станом на 01 вересня 2010 року рахувалася заборгованість на користь позивача в сумі 139319,04 грн.

На час перевірки - станом на 01 липня 2013 року на 631 рахунку ТОВ «Укрековугілля» у розрізі з контрагентом ТОВ «Екоресурси-Плюс» відображена кредиторська заборгованість у розмірі 139319,04 грн.

В оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Екоресурси-Плюс» за період з 01 липня 2013 року по 12 серпня 2013 року відображено кредит на начало та на кінець періоду в сумі 139319,04 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В період спірних правовідносин (серпень 2010 року) питання платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону в редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню на час податкового періоду серпня 2010 року та на час подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість (вх. №9003681837 від 13 вересня 2010 року), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалася дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про податок на додану вартість» обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, Законом покладений на платника податку - покупця.

Пунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону було встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наведені норми натепер також кореспондуються з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскаржене податкове повідомлення-рішення форми «Р» прийнято за порушення платником податків п. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січні 2011 року, тобто після виникнення спірних правовідносин.

Податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Екоресурси-Плюс» по договору купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року 090901 за серпень 2010 року на суму 139319,04 грн., оскільки, на думку відповідача, господарські операції по вказаному договору протягом серпня 2010 року не мали реального характеру і не здійснювалися, тобто, господарські операції по договору є нікчемними.

Між тим, роблячи такий висновок органом державної податкової служби не враховані положення ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, зокрема, актами перевірки податкового органу. Тому, які б факти чи висновки в цих актах не були відображені, вони є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Крім того, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Інший підхід надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 гл. 16 Цивільного кодексу України).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, що також встановлено ст. 228 Цивільного кодексу України.

Органом державної податкової служби доказів тому, що угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави, не надано.

Посилання відповідача на ч.ч. 1 й 5 ст. 203, ч.ч. 1 й 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки вказані норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договору, що укладений з ТОВ «Екоресурси-Плюс», позивачем надані первинні документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Відповідно до них підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні положення.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за договором купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року 090901, що укладений між позивачем як покупцем та ТОВ «Екоресурси-Плюс» як продавцем, є наступні докази: специфікація від 03 серпня 2010 року №26, згідно з якою поставлено товару на суму 345000 грн., в тому числі ПДВ - 57500 грн.; специфікація від 30 серпня 2010 року №27, згідно з якою поставлено товару на суму 267000 грн., в тому числі ПДВ - 44500 грн.; специфікація від 31 серпня 2010 року №28, згідно з якою поставлено товару на суму 223914,24 грн. в тому числі ПДВ - 37319,04 грн. (загальна сума податку на додану вартість становила 139319,04 грн.); відповідні рахунки-фактури; видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару; довідка ТОВ «Екоресурси-Плюс» від 01 вересня 2010 року №145 про те, що по договору від 01 серпня 2009 року № 090901 станом на 01 вересня 2010 року рахувалася заборгованість на користь позивача в сумі 139319,04 грн.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Екоресурси-Плюс» за період з 01 липня 2013 року по 12 серпня 2013 року, в якій відображено кредит на начало та на кінець періоду в сумі 139319,04 грн.

Всі зазначені документи у відповідності до вимог законодавства підписані та скріплені печатками сторін та мають відповідні реквізити.

Податкові накладні по вказаним господарським операціям позивач не відображав в Реєстрах податкових накладних відповідного податкового періоду, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, якою затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, набрала чинності з 13 січня 2011 року, тобто після подачі податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (вх. №9003681837 від 13 вересня 2010 року).

Отже, реальність господарських операцій по укладеному договору підтверджена відповідними первинними документами. Всі первинні документи відповідали вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Відповідно до довідки ТОВ «Екоресурси-Плюс» від 01 вересня 2010 року №145, складеної у зв'язку з проведенням інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості, надісланої на адресу позивача, по договору від 01 серпня 2009 року № 090901 станом на 01 вересня 2010 року рахувалася заборгованість на користь позивача в сумі 139319,04 грн. (з податку на додану вартість).

Вказана кредиторська заборгованість на час перевірки - станом на 01 липня 2013 року була відображена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Екоресурси-Плюс».

Факт внесення 30 листопада 2011 року, тобто більш ніж через рік після спірного періоду, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи ТОВ «Екоресурси-Плюс» за адресою, не може свідчити про відсутність господарських операцій по договору.

Отже, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Екоресурси-Плюс» по договору купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року 090901 за серпень 2010 року на суму 139319,04 грн.

Вказане призвело до неправомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладення штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання.

Крім того, суб'єктом владних повноважень податкове повідомлення-рішення винесено за порушення платником податків норм Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, і не підлягав застосуванню до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, про які йдеться в даній справі.

З огляду на наведене податкове повідомлення-рішення не можна вважати таким, що відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 160, 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрековугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (Олександрійське відділення) від 01 серпня 2013 року №0000651500.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрековугілля» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1741 (одна тисяча сімсот сорок одна) грн. 50 (п'ятдесят) коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень, за місцезнаходженням якого розглядалася справа, і який не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову складено в повному обсязі 27 вересня 2013 року.

Суддя Логойда Т. В.