Постанова

від 19.03.2009 по справі 2-29/10085-2008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-29/10085-2008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

25 березня 2009 року  

Справа № 2-29/10085-2008

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фіторадгосп "Радуга" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 09.02.2009 у справі № 2-29/10085-2008

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Фіторадгосп "Радуга" (вул. Центральна, 1а, с. Лікарственне, Сімферопольський р-н, 97557)

до приватного підприємства "КТМ" (вул. Булганак, 9, місто Сімферополь, 95035)

за участю третьої особи: товариства з обмеженою відповідальністю "Аріель"  (вул. Шполянської, 9-18, місто Сімферополь, 95034); (вул. Донська, 6, місто Сімферополь, 95034)

про стягнення 1 845,90 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2009 у справі № 2-29/10085-2008 у позові відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що у водія приватного підприємства "КТМ" не виникло обов'язку з перевезення 38 тонн вантажу, оскільки відповідач виписав водію дорожній лист на перевезення 23,334 тонн. В обґрунтування цього висновку, суд навів наявність рахунку-фактури на оплату автопослуг з перевезення вантажу саме в кількості 23,334 тонн, який позивачем і був оплачений відповідним платіжним дорученням. Крім того, суд зазначив, що сторони підписали акт здачі-приймання робіт, в якому містяться відомості про надання послуг з перевезення 23,334 тонн вантажу.

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято при недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.

Так, позивач зазначає, що силами третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Аріель" було здійснено відвантаження товару перевізнику в кількості 38 тонн, що підтверджується накладною, тоді як при відвантаженні виявилася недостача в кількості 630 кг., про що був складений двосторонній акт.

Таким чином, позивач вважає, що перевізник повинен нести відповідальність згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору перевезення та статей 308, 314 Господарського кодексу України. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіторадгосп "Радуга" вказує, що відповідач взагалі не надав суду доказів відсутності своєї вини в недостачі прийнятого до перевезення вантажу.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Позивач надіслав клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання. Відповідач та третя особа про причини неявки не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Фіторадгосп "Радуга" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 05.09.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фіторадгосп "Радуга" і товариством з обмеженою відповідальністю "Аріель" укладений договір купівлі-продажу мінеральних добрив "Суперагро" в кількості 38 тонн на суму 111340,00 грн., з розрахунку ціни 2930,00 грн. на одиницю (за 1 тонну) (а. с. 8).

Відповідно до п. 3.1. договору купівлі-продажу доставка товару покупцеві здійснюється силами і засобами покупця. Завантаження - за рахунок продавця.

Пунктом 3.2. вказаного договору передбачено, що приймання товару, покупцем по кількості, асортименту, відповідності тари і упаковки здійснюється на складі продавця. Після підписання сторонами документів, підтверджуючих передачу товару, претензії  покупця   щодо   кількості,   якості  і   асортименту,  тари   і  упаковки  товару  не приймаються.

01.06.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фіторадгосп "Радуга" і приватним підприємством "КТМ" укладений договір на перевезення вантажів автотранспортом (а. с. 7).

Згідно з пунктом 1.1 цього договору перевезення вантажів автомобільним транспортом виконується перевізником-експедитором на підставі заявок, що надаються замовником у письмовій формі або по телефону.

Обставини справи також свідчать про те, що 29.09.2008 товариство з обмеженою відповідальністю "Аріель" здійснило відвантаження товару в кількості 38 тонн через водія приватного підприємства "КТМ" Ягьяєва Т.С., що підтверджується накладною № 410 від 24.09.2008 (а. с. 10).

Позивач посилається на те, що він по телефону оформив заявку на перевезення вказаної кількості мінеральних добрив з м. Сімферополя до с. Лікарське Сімферопольського району.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі і (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Судова колегія вважає, що саме на підставі цієї норми закону у перевізника –приватного підприємства "КТМ" виник обов'язок з доставки ввіреного їй вантажовідправником - товариством з обмеженою відповідальністю "Аріель" вантажу до пункту призначення, тобто до товариства з обмеженою відповідальністю "Фітосовхоз "Радуга".

Отримання відповідачем товару в кількості 38 тонн не заперечується та підтверджується належним доказом - накладною № 410 від 24.09.2008 (а. с. 10).

При цьому, колегія суддів вважає, що приватне підприємство "КТМ" є належним відповідачем у справі, оскільки водій – фізична особа Ягьяєва Т.С., отримавший вказаний вантаж, діяв від імені приватного підприємства "КТМ".

Згідно з статтею 308 Господарського кодексу України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Таким чином, оскільки відповідачем був отриманий вантаж у кількості 38 тонн, саме за цю кількість перевізник несе відповідальність.

Слід також зазначити, що у накладній № 410 від 24.09.2008 вантажоодержувачем визначений позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фіторадгосп "Радуга" (Радуга).

Частиною   1   статті   314   Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.   

Відповідно до частини 3 статті 314 вказаного Кодексу за збиток, заподіяний при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в  розмірі  вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.  

Отже, в силу вищенаведених норм закону та обставин справи, приватне підприємство "КТМ" набуло зобов'язання зі збереження вантажу та доставки його у тій же кількості, що і отримало, до пункту призначення.  

Висновок місцевого суду про те, що у водія не було достатніх документів (зокрема дорожнього листа) для прийняття вантажу в кількості 38 тонн, по суті є вірним, оскільки у матеріалах справи відсутній такий лист, проте, має місце фактичне прийняття відповідачем цієї кількості вантажу.

При розвантаженні товару, доставленого водієм приватного підприємства "КТМ", позивач виявив недостачу в кількості 630,00 кг.

В обґрунтування цього свідчить двосторонній акт ( а. с. 9).

За таких обставин відповідач на підставі статті 314 Господарського кодексу України повинен відшкодувати позивачу вартість вантажу, який втрачений або якого не вистачає.

Щодо наявності доказів узгодження сторонами іншої кількості вантажу, який належить перевезти відповідачу, апеляційна інстанція зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач виписав позивачу рахунок-фактуру № СФ - 000078 від 03.09.2008 на оплату автопослуг з перевезення вантажу в об'ємі 23,334 т. на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 1400,04 грн. (а. с. 38, 80).

Платіжним дорученням № 855 від 10.09.2008 позивач сплатив відповідачу вартість послуг з перевезення вантажу в сумі 1400,04 грн. на підставі вказаного рахунку (а. с. 39).

Прийняття позивачем вказаного рахунку-фактури, на думку колегії суддів, є виконанням умов п. 3.3 договору перевезення, відповідно до якого оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів після отримання рахунку.

Відповідно до пункту 104 Статуту автомобільного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.1969 № 401, до внесення провізної плати автотранспортні підприємства й організації вантажі до перевезення не приймають. Остаточний розрахунок  за  перевезення  вантажів провадиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації. Підставою для виписки  рахунку  за  виконані  перевезення є товарно-транспортні накладні або акти заміру (зважування) вантажу, а  за  користування  автомобілями, робота  яких  оплачується за почасовим тарифом, - дані путьових листів, завірених вантажовідправником (вантажоодержувачем).

За таких обставин, суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фіторадгосп "Радуга" виконало свій обов'язок з оплати послуг для того, що б відповідач прийняв вантаж до перевезення.

Прийняття перевізником вантажу у більший кількості, ніж оплачено замовником, є порушенням приватним підприємством "КТМ" вищенаведеного пункту 104 Статуту автомобільного транспорту України.

Виписаний дорожній лист від 24.09.2008 на перевезення вантажу позивача в об'ємі 23,334 тонни (а. с. 93) є одностороннім документом, який не може бути належним доказом у господарській справі, і, крім того, цей документ може вказувати лише на певні порушення з боку відповідача та не може звільняти перевізника від відповідальності, передбаченої статтею 314 Господарського кодексу України, за часткову втрату вантажу.

Підписання сторонами акту від 29.09.2008 № ОУ-000069 здачі-приймання робіт (надання послуг) (а. с. 46), на думку колегії суддів, свідчить лише про те, що замовник прийняв виконання відповідачем обов'язку з перевезення вантажу в кількості 23,334 тонни, що і не заперечує позивач, а також те, що сторони підтвердили факт оплати цих послуг. Такий документ не суперечить обставинам справи, оскільки інші розглянуті судом докази також вказують на виконання відповідачем обов'язку в цій частині.

Більш того, цей документ у будь-якому разі не звільняє відповідача від відповідальності за втрату вантажу.

Згідно з договором купівлі-продажу № 136 від 05.09.2008 (а. с. 8) вартість одиниці товару (за тонну) складає 2930 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми 1845,90 грн. (630 кг. недостачі * 2,93 грн./кг) є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

У задоволенні вимог позивача про стягнення судових витрат у вигляді правової допомоги належить відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Такі судові витрати сторони, які передбачені вищенаведеною статтею, підлягають відшкодуванню з винної сторони лише за умови надання послуг саме адвокатом.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Позивачем представлений у матеріали справи договір про надання юридичних послуг, який укладений позивачем з суб'єктом підприємницької діяльності Новиковою Н. В. (а. с. 41). Платіжні доручення, які підтверджують перерахування коштів за цим договором (а. с. 11, 42, 43) також вказують на те, що одержувач цих коштів є суб'єкт підприємницької діяльності. Таким чином, вбачається, що правові послуги були надані позивачу не адвокатом.

За таких обставин, витрати позивача у вигляді правової допомоги не підпадають під розуміння судових витрат, які можуть бути стягнути з винної сторони.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фіторадгосп "Радуга" задовольнити частково.

2.  Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2009 у справі № 2-29/10085-2008 скасувати.

3.   Прийняти нове рішення.

4.   Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з приватного підприємства "КТМ" (вул. Булганак, 9, м. Сімферополь, 95035, р/р 260039402144 в АБ «Діамант банк»м. Сімферополь, МФО 320854, ОКПО 32322476, ІНН 323224701274) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фіторадгосп "Радуга" (вул. Центральна, 1а, с. Лікарственне, Сімферопольський р-н, 97557, р/р 260099545 в КРД ОАО «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ОКПО 32417929, ІНН 324179201240, Св. 00723786) 1845,90 грн. суми недопоставленого товару, 71,15 грн. державного мита та 82,31 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

6. В інший частини позову відмовити.

7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                Ю.В. Борисова

                                                                                В.І. Гонтар