Постанова

від 02.04.2009 по справі 33/400-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/400-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 квітня 2009 р.                                                                                    № 33/400-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого      Кочерової Н.О.

суддівМамонтової О.М.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційне поданнязаступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради

на рішеннявід 14.11.2007 рокугосподарського суду Дніпропетровської області

у справі№ 33/400-07

за позовомтовариства  з обмеженою відповідальністю "Агропроммонтаж-2"

дотовариства  з обмеженою відповідальністю "Стальмонтаж-Плюс"

провизнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

та прокурора: Рудак О.В. посвідчення № 72

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроммонтаж-2" звернулося до господарського суду з позовом до товариства  з обмеженою відповідальністю "Стальмонтаж-Плюс" про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він побудував, ввів в експлуатацію та використовує в своїй господарській діяльності будівлі та споруди. Однак, відповідач не визнає права власності позивача на це майно та відмовляється надати йому фінансову позику для підприємницької діяльності під заставу цих будівель і споруд, посилаючись на відсутність у позивача належним чином оформлених правовстановлюючих документів.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2007 року (суддя І.А.Рудовська) позов задоволено.

Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Агропроммонтаж-2" право власності на будівлі та споруди, що введені належним чином в експлуатацію та знаходяться за адресою: вул.Павлова, 19-А, згідно даних технічного паспорту.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Стальмонтаж-Плюс" 203 грн. судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

В касаційному поданні заступник прокурора Дніпропетровської області, що звернувся до суду в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, просить рішення місцевого господарського суду скасувати, а в задоволенні позову відмовити, посилаючись, при цьому, на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України  вважає, що  касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір у даній справі, господарський суд застосував до спірних правовідносин положення ст.331 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та іншим правових актів.

При цьому, господарський суд не врахував, що будівництво вважається правомірним, якщо воно здійснене на спеціально відведеній для цього ділянці та в разі одержання у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволів на забудову об'єктів містобудування та виконання будівельних робіт відповідно до ст.ст.24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" та ст.18 Закону України "Про основи містобудування".

В разі, якщо особа одержала рішення сільської, селищної чи міської ради або державної адміністрації про надання земельної ділянки в оренду чи приватизацію землі або продаж земельної ділянки і приступила до спорудження житлового будинку чи іншої нерухомості згідно із затвердженим проектом, таке будівництво має кваліфікуватися як самочинне, оскільки у забудовника не виникло право на земельну ділянку для цієї мети.

Відповідно до положень ст.95 Земельного кодексу України та ст.25 Закону України "Про оренду землі" орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Як зазначено в касаційному поданні та вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 925 від 23.09.1993 року, на яке посилається суд в своєму рішенні, земельна ділянка площею 2099 м.кв. надана  товариству  з обмеженою відповідальністю "Агропроммонтаж-2" в тимчасове користування без права капітального будівництва на ній.

Однак, господарський суд не з'ясував правового статусу земельної ділянки, на якій позивачем побудовано будівлі та споруди, в результаті чого допустив неправильне застосування норм матеріального права, а відтак, прийняв рішення, обгрунтувавши їх правовими нормами, що не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Той факт, що побудовані об'єкти нерухомості знаходяться на балансі позивача не свідчить про законність такого володіння, оскільки баланс підприємства є лише формою бухгалтерського обліку, визначенням складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво визначений ст.376 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Виключення з цієї норми визначено ч.3 зазначеної статті ЦК України, якою встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За цих обставин суду належало з'ясувати, чи вирішував компетентний орган за зверненням позивача питання про надання останньому земельної ділянки, розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній.

Згідно п.2 ч.1 ст.80, ч.1 ст.83 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Проте, в порушення вказаних норм та вимог ст.24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не залучив до участі у справі Дніпропетровську міську раду, на території і в розпорядженні якої саме і знаходиться земельна ділянка, на якій було здійснено будівництво нерухомого майна та прийняв рішення, яке безпосередньо впливає на права цієї ради, що відповідно до п.3 ч.2 ст.11010 Господарського процесуального кодексу України в будь-якому випадку є підставою для скасування такого рішення.

Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, залучити до участі у справі осіб, права та обов'язки яких стосуються даного спору, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2007 року у справі № 33/400-07 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                          Н. Кочерова

Судді                                                                                                        О. Мамонтова

                                                                                                        М. Черкащенко