Рішення

від 23.09.2013 по справі 905/5866/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.2013 Справа № 905/5866/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю "Донеквіпсервіс", м.Донецьк

до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод", м.Красногорівка Донецької області

про стягнення 24 970,93грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Лук"яненко О.С. - представник по довіреності №07 від 12.08.2013р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донеквіпсервіс", м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод", м.Красногорівка Донецької області суми основного боргу у розмірі 45 096,88грн., 3% річних у розмірі 1 508,58грн., пені у розмірі 7 460,12грн. (Усього 54 065,58грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №86/12 від 08.02.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію специфікації №1 від 08.02.2012р., копію видаткової накладної №12 від 03.02.2012р., копію довіреності №164 від 02.02.2012р., копію податкової накладної №4 від 03.02.2012р., копію рахунку-фактури №13 від 31.01.2012р., банківську виписку.

У процесі слухання справи позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог, остаточними вимогами позивача є стягнення з Публічного акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод" суми основного боргу у розмірі 15 999,99грн., 3% річних у розмірі 1 501,45грн., пені у розмірі 7 469,49грн. (Усього 24 970,93грн.), про що було викладено позивачем у заяві вих.№23/09-13 від 23.09.2013р. на підставі ст.22 ГПК України, яка надійшла через канцелярію суду 23.09.2013р. Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання ухвал суду.

У судовому засіданні 23.09.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

08 лютого 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донеквіпсервіс", м.Донецьк (далі по тексту-Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Красногорівський вогнетривкий завод", м.Красногорівка Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №86/12, згідно умов якого Постачальник зобов"язався поставити покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, номенклатура, обсяги, строк поставки та ціни якого вказані у специфікаціях, доданих до цього договору, які є його невід»ємною частиною.

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація №1 від 08.02.2012р.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару із зазначенням його найменування, кількісних та якісних показників, ціни, умов поставки, оплати. Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками підприємств.

Умови оплати згідно специфікації наступні: передоплата у розмірі 20 000грн., 20 000грн. - по факту постачання товару на склад покупця, залишок суми-рівними частками протягом п»яти місяців по 40 000грн. кожного місяця.

Пунктом 9.1 договору встановлений строк його дії з 01 січня 2012р. і діє до 31.12.2013р.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №86/12 від 08.02.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

У відповідності до вищевказаної специфікації, на виконання умов Договору за видатковою накладною №12 від 03.02.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 240 000грн.

Поставлений згідно означеної накладної товар на підставі довіреності №164 від 02.02.2012р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останнього на вказаній накладній.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне її отримання. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Таким чином, кінцева оплата за поставлений товар мала була відбутися до 04.07.2012р.

Як вбачається з банківських виписок наданих позивачем у матеріали справи за період з 03.02.2012р. по 24.07.2013р. покупець 22 траншами частково розрахувався за поставлений товар на суму 194 903,13грн. та у період з 16.08.2013р. по 05.09.2013р. здійснив транші на суму 29 096,88грн.

У зв»язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, отже остаточними вимогами позивача є стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 15 999,99грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.4.3 договору, отриманий товар не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 15 999,99грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за період з 04.07.2012р.-15.08.2013р. проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п. 4.3 договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 1 501,45грн. 3% річних в повному обсязі.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 04.07.2012р.-15.08.2013р. у розмірі 7 469,49грн.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов'язку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.6 Договору сторони встановили, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної обліком ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день затримки його оплати.

Проте, за приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем на підставі п.8.6 договору за період з 04.07.2012р.-15.08.2013р. (408 календарних днів) нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за порушення строків оплати товару в сумі 7 469,49грн.

Судом проаналізовано наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій та встановлено його виконання за підсумком, що збільшується, внаслідок чого порушені приписи ч.6 ст.232 ГК України.

У відповідності до ч.3 ст. 549 пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За приписами ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Визначений законодавцем принцип розрахунку штрафної санкції за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені, який передбачає її обчислення за кожний день прострочення, уточнюється послідующими приписами ст. 232 ГК України. Частина 6 ст.232 ГК України, за методом правового регулювання носить диспозитивний характер, а саме, встановлює необхідність припинення нарахування штрафних санкцій (у тому числі пені) за прострочення виконання зобов'язання, але надає учасникам господарських відносин можливість відступити від встановлених законом обмежень допускаючи штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до п.2 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відтак, правовою підставою для застосування іншого строку нарахування пені, ніж передбачено законом, є відповідні умови, узгоджені сторонами у договорі.

Проте виходячи зі змісту п.8.6 спірного договору та беручи до уваги те, що сторонами у договорі чітко не було визначено по який час має здійснюватись нарахування штрафних санкцій (неустойки), суд дійшов висновку про правомірність застосування до спірних правовідносин в частині нарахованої пені приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо правомірності стягнення пені, нарахованої протягом шести місяців від дня, коли грошове зобов'язання мало бути виконано Покупцем, тому задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій в обґрунтованій частині, а саме -про стягнення з відповідача пені за період з 04.07.2012р. по 04.01.2013р. в сумі 3 419,43грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.193, ч.6 ст.232 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донеквіпсервіс", м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод", м.Красногорівка Донецької області про стягнення 24 970,93грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод", м.Красногорівка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донеквіпсервіс", м.Донецьк суму основного боргу у розмірі 15 999,99грн., 3% річних у розмірі 1 501,45грн., пеню у розмірі 3 419,43грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 441,45грн.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна