Рішення

від 25.09.2013 по справі 905/5510/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.09.2013 Справа № 905/5510/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління, м.Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта ім. М.А. Радіонова», м. Донецьк

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

про стягнення заборгованості у розмірі 6946,75 гривень, пені у розмірі 268,35 гривень та штрафу у розмірі 694,67 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Ковез В.Г.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Неведомий Д.О.

Державне підприємство «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта ім. М.А. Радіонова» про стягнення заборгованості у розмірі 6946,75 гривень, пені у розмірі 268,35 гривень та штрафу у розмірі 694,67 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4105/2009 від 30.12.2012р. за період січень - березень 2013р., внаслідок чого виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені та штрафу.

Ухвалою від 30.07.2013р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Позивач надав пояснення, де посилався на порушення відповідачем умов п. 5.11 договору щодо необхідності щоквартального проведення звірки взаєморозрахунків та оформлення відповідних актів.

Третьою особою були надані пояснення, з яких вбачається, що вона підтримує позицію позивача та наголошував на тому, що відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку щодо перерахування орендної плати.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник третьої особи в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представники позивача та третьої особи були ознайомлений з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників позивача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ

30.12.2009р. третьою особою (орендодавцем) та акціонерним товариством закритого типу «Полімер», правонаступником якого є відповідач (орендарем), укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4105/2009, згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - відкриту вантажну платформу станції Моспіне (далі - майно) площею 565,00 кв.м., яка розміщена за адресою: м. Моспіне, вул. Вокзальна, 1-а, та знаходиться на балансі позивача - Донецького БМЕУ ДП «Донецька залізниця» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.09.2009р. і становить 94559,00 гривень.

Майно передається в оренду з метою розміщення складу вугільної продукції (п. 1.2 договору).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна (п.2.1 договору).

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 30.12.2009р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишаться держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.3 договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - листопад 2009 р. - 964,60 гривень. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2009р. - визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2009р. (п. 3.1 договору).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6 договору).

Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.11 договору).

Договір укладено строком на один рік, що діє з 30.12.2009р. до 29.12.2010р. (п. 10.1 договору).

Оскільки п. 10.4 договору передбачено, що у разу відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що кореспондується з приписами ст. 674 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про продовження строку дії договору №4105/2009 на той самий термін, а саме до 29.12.2011р.

Договором №5 від 30.01.2012р. про внесення змін до договору №4105/2009 від 30.12.2009р. сторони доповнили п. 10.1 договору текстом наступного змісту: «Враховуючи листа міністерства інфраструктури України від 27.12.2011р. №6135/16/14-11 строк дії договору оренди було продовжено до 29.12.2012р.».

Договором №2 від 20.12.2010р. про внесення змін до договору №4105/2009 від 30.12.2009р. сторони змінили найменування орендаря на товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта ім. М.А. Радіонова».

Позивачем були виставлені на направлені відповідачу рахунки-фактури №422 від 31.01.2013р., 28.02.2013р. та 29.03.2013р. на загальну суму 6946,75 гривень.

За таких обставин позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 6946,75 гривень за січень - березень 2013р., пеню у розмірі 268,35 гривень, штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 694,67 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання прострочених грошових зобов'язань та до повернення майна.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначеного його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендної плати згідно визначених умов договору.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, відповідачем не були виконані в повному обсязі грошові зобов'язання за договором за січень - березень 2013р., не погашено заборгованість з орендної плати у розмірі 6946,75 гривень, жодних доказів на спростування чого відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, внаслідок чого суд приходить до висновку, що стягувана заборгованість обґрунтовано заявлена позивачем до примусового стягнення з відповідача, тому позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 268,35 гривень.

Надаючи належну юридичну оцінку доводам позивача в цій частині суд виходить з наступного.

За змістом статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 3.7 зазначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 268,35 гривень підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 694,67 гривень, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 3.8. договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

З огляду на вищевикладене та висновки суду про наявність у відповідача заборгованості за січень - березень 2013р., позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта ім. М.А. Радіонова» задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта ім. М.А. Радіонова» (83498, м. Донецьк, с. Новодворське, п/в Бірюки, вул. Сонячна, 1а, код 13476610) на користь державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код 01074957) в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління (83018, м. Донецьк, вул. Артемівська, 47, код 26019959) заборгованість з орендної плати у розмірі 6946,75 гривень, пеню у розмірі 268,35 гривень, штраф у розмірі 694,67 гривень, судовий збір у розмірі 1720,50 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 27.09.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник