Рішення

від 09.09.2013 по справі 905/5586/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.2013 Справа № 905/5586/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шабановій Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Колективного підприємства «Атлантіс», м. Костянтинівка Донецької області

до відповідача:Єнакієвської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№52), м. Єнакієве, смт.Оленівка Донецької області

про стягнення 117 585,74грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Верба С.В. - представник по довіреності від 13.06.13

від відповідача - Гордієнко Б.В. - представник по довіреності вих.№12/1299 від 25.03.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Колективне підприємство «Атлантіс», м. Костянтинівка Донецької області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Єнакієвської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№52), м. Єнакієве Донецької області основного боргу у розмірі 117 585,74грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів №175 від 12.08.2011р., №226 від 21.09.2011р., в частині розрахунків за поставлені продукти харчування, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаних договорів, копії специфікацій до договору, копії податкових накладних №7 від 21.09.2011р., №9 від 12.08.2011р., копії накладних №49 від 21.09.2011р., №37 від 12.08.2011р., копії рахунків №21/09 від 21.09.2011р., №12/08 від 12.08.2011р., копію листа від 04.06.2013р., акт звірки розрахунків станом на 04.06.2013р., копії банківських виписок.

19 серпня 2013р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання б/н від 19.08.13 разом з додатковими доказами, які розглянуті судом та приєднанні до матеріалів справи.

Відповідач у запереченні на позовну заяву №12/3434 від 14.08.13 заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що Єнакієвська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№52) є бюджетною організацією, однак заборгованість перед позивачем не була закладена до бюджету відповідача на 2013 рік. У зв'язку із чим, у відповідача не було можливості погасити борг за рахунок інших коштів бюджету, які виділені на утримання спецконтингенту. Також, відповідач звертає увагу суду, що позивачем не були дотриманні вимоги досудового врегулювання спору, а саме не була пред'явлена письмова претензія на його адресу.

Разом з цим, у листі вих.№12/3828 від 15.08.2013р. відповідач повідомив, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтні 2011 року №1062 «Про утворення територіальних органів Державної пенітенціарної служби» та наказу Державної пенітенціарної служби України від 01.11.2011 року № 479 «Про утворення комісій з перетворення територіальних органів Держаного департаменту України з питань виконання покарань» Єнакієвська виправна колонія управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№52) змінила назву на Єнакієвську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№52). У зв»язку з чим наказом Державної пенітенціарної служби України від 20.07.12р. № 69 призначено о/с майора внутрішньої служби Шевчука Дмитра Анатолійовича, начальником Єнакіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№52).

Позивач звернувся до суду з заявою від 09.09.2013р., в якій просить суд, у зв»язку зі зміною назви відповідача, вважати належним відповідачем по справі - Єнакієвську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№52).

У судовому засіданні 09.09.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на вирішенні спору.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

12.08.2011р. та 21.09.2011р. між Колективним підприємством «Атлантіс», м.Костянтинівка Донецької області (далі по тексту-Постачальник) та Єнакієвською виправною колонією Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№52), м. Єнакієве Донецької області (далі по тексту-Покупець), були укладені договори №175, №226, згідно умов якого Постачальник зобов"язався поставити, а покупець зобов»язався прийняти і зробити розрахунки за продукти харчування згідно специфікації, яка є невід»ємною частиною даного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою вищевказані договори, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договорами поставки та підпадають під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У виконання умов Договорів сторонами були підписані специфікації.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку продукції із зазначенням її найменування, кількісних та якісних показників, ціни. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п.2.1 договорів, розрахунки за продукцію проводяться за узгодженням сторін. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 5.1 договорів встановлений строк його дії з моменту підписання і діє до 31.12.2011р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

Згідно правовстановлюючих документів відповідача, Єнакіївська виправна колонія Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№52), м. Єнакієве Донецької області, змінило своє найменування на Єнакієвську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№52), м. Єнакієве, смт.Оленівка Донецької області.

Таким чином, Єнакієвська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№52), м. Єнакієве, смт.Оленівка Донецької області є належним відповідачем по справі.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

У відповідності до вищевказаних специфікацій, на виконання умов Договору, за накладними №49 від 21.09.2011р., №37 від 12.08.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 166 545,74грн.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Частково відповідач оплатив одержану продукцію на суму 48 960грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками по рахунку постачальника.

Станом на 04.06.2013р. відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 117 585,74грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 117 585,74грн., правовідносини сторін виникли на підставі договорів №175 від 12.08.2011р., №226 від 21.09.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів позивач за накладними передав відповідачу продукцію, а останній прийняв її, у зв'язку з чим набув обов'язок її оплатити.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з п. 2.1 договорів, розрахунки за продукцію проводяться за узгодженням сторін. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Суд застосовує до спірних правовідносин ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки вищезазначена умова договору встановлює лише порядок оплати, при цьому момент з якого обчислюється відрахування цього строку сторонами не визначений, у зв'язку з чим визначити конкретний строк оплати без окремої домовленості сторін з цього питання фактично неможливо.

За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги оплатити вартості переданої продукції та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу її оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, визначаються моментом пред'явлення вимоги.

Позивач 04.06.2013р. звернувся до відповідача з претензією б/н від 04.06.2013р., в якій вимагав сплатити суму боргу у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензій. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зазначена претензія була отримана відповідачем 04.06.2013р., про що свідчить відмітка про її вручення вхід.№1345 підприємства.

На вказану претензію відповідач у листі вих.№12/2435 від 11.06.2013р. підтвердив наявність спірного боргу, проте повідомив про неможливість його погашення.

Отже, доводи відповідача щодо неотримання ним вимоги не приймаються судом до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи.

Таким чином, зобов'язання сплатити кошти виникло у відповідача після спливу визначеного ст. 530 ЦК України семиденного строку, тобто 12.06.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 117 585,74грн. суду не представлені.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі продукції відповідачу та його несплати, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 117 585,74грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.526, ч.2 ст.530 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Колективного підприємства «Атлантіс», м. Костянтинівка Донецької області до Єнакієвської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№52), м. Єнакієве, смт.Оленівка Донецької області про стягнення 117 585,74грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Єнакієвської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№52), м. Єнакієве, смт.Оленівка Донецької області на користь Колективного підприємства «Атлантіс», м. Костянтинівка Донецької області основний борг у розмірі 117 585,74грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 351,71грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна