Рішення

від 17.09.2013 по справі 910/13388/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/13388/13 17.09.13

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Прялова Віктора

Анатолійовича, м. Вінниця

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП ІМПЕКС", м. Київ

Про стягнення 40 000 грн.

За зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП ІМПЕКС", м. Київ

До Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Прялова Віктора

Анатолійовича, м. Вінниця

Про стягнення з 153 247,27 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від СПД ф/о Прялов В.А. Тарабанько Д.М. - пред. по довір.

Від ТОВ "ВВП Імпекс" Шуліка Ю.В. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 40 000 грн. безпідставно набутих відповідачем грошових коштів, посилаючись на ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2013р. було порушено провадження у справі № 910/13388/13 та призначено судовий розгляд на 05.09.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 17.09.2013р.

05.09.2013р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП ІМПЕКС" до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява по справі №910/13388/13 про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Прялова Віктора Анатолійовича 153 247,27 грн. заборгованості та трьох відсотків річних через неналежне виконання зобов'язань останнього, що ґрунтуються на укладеній у спрощений спосіб угоді (усній угоді). Заявник просить суд стягнути з СПД ФО Прялова В.А. грошові кошти у розмірі - 153 247,27 грн., посилаючись на невиконання останнім умов усної угоди щодо поставки товару в частині проведення попередньої оплати.

06.09.2013р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову, посилаючись на відсутність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки, ним були отримані грошові кошти від позивача на підставі усної угоди щодо поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2013р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, відповідно до ст. 60 ГПК України.

В судовому засіданні позивач (відповідач за зустрічним позовом) надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти доводів, викладених у зустрічному позові, заперечив, посилаючись на відсутність усної угоди щодо поставки товару.

Представник позивача (відповідач за зустрічним позовом) первісний позов підтримав повністю, у задоволенні зустрічної позовної заяви просив суд відмовити.

Представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) проти задоволення первісного позову заперечував та просив задовольнити зустрічні позовні вимоги.

В судовому засіданні 17.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ВВП Імпекс" (відповідач, позивач за зустрічним позовом) надав СПД ф/о Прялов В.А.(позивач, відповідач за зустрічним позовом) Договір поставки № 14 від 17.03.2012р. та Рахунок-фактуру № СФ-0000026 від 17.03.2012р. на суму 186965,98грн.

Як встановлено судом та підтверджено сторонами вказаний договір не підписано з боку ФОП Прялова В.А., а тому сторони вважають його неукладеним і таким, що не підлягає виконанню разом з Рахунком-фактурою № СФ-0000026 від 17.03.2012р. на суму 186965,98грн.

.

Втім, 20.03.2012р. Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Пряловим Віктором Анатолійовичем були перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВП ІМПЕКС» грошові кошти у розмірі - 40 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1730 від 20.03.2012р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

В призначенні платежу платіжного доручення № 1730 від 20.03.2012р. вказано: «Оплата за меблі зг.р.-ф. № 14 від 17.03.12р. В т.ч. ПДВ 6666,67 грн.»

Як зазначає позивач (відповідач за зустрічним позовом) і це підтверджено в судовому засіданні сторонами, між сторонами не було укладено договорів, відповідач (позивач за зустрічним позовом) не поставляв позивачу меблі, які вказані в рахунку-фактурі № 14 від 17.03.2012р.

Позивач повідомив, що між ним та відповідачем велися переговори щодо укладення вказаного договору, проте, сторони не дійшли згоди щодо його умов, і позивач його не підписав.

11.06.2012р. позивач надав світлокопію листа на адресу відповідача вих. № 2 від 11.06.2012р., з вимогою повернути грошові кошти у розмірі - 40 000 грн., посилаючись на ст.ст. 1212-1213 ЦК України. Проте, позивачем не було надано доказів направлення вказаної вимоги відповідачу.

21.06.2013р. позивач направив відповідачу претензію вих. № 20/06-13 від 20.06.2013р., з вимогою протягом п'яти днів з дня отримання даної претензії перерахувати грошові кошти у розмірі - 40 000 грн. Факт направлення вказаної претензії відповідачу, підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 21.06.2013р.

Відповідач на вказану претензію не відреагував, грошові кошти не повернув, обґрунтовану відповідь позивачу не направив.

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти доводів позивача подав зустрічну позовну заяву щодо стягнення 153 247,27 грн. заборгованості та трьох відсотків річних, посилаючись на порушення позивачем (відповідач за зустрічним позовом) умов усної домовленості щодо поставки меблів.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що між ним та відповідачем за зустрічним позовом було досягнуто усної домовленості, відповідно до якої ТОВ «ВВП «ІМПЕКС» зобов'язалося передати ФОП Прялову В.А. меблі, а останній зобов'язався оплатити вказаний товар.

Грошові кошти у розмірі - 40 000 грн. були перераховані за наявності підстави, а саме, усної домовленості.

На думку позивача за зустрічним позовом, ФОП Прялов В.А. не належним чином виконав зобов'язання щодо оплати, сплативши лише частину вартості товару, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі - 146 965,98 грн.

Також, позивач за зустрічним позовом, нарахував та просив суд стягнути з ФОП Прялова В.А. три відсотка річних у розмірі - 6 281,29 грн.

В підтвердження викладеного, позивач за зустрічним позовом надав рахунок-факту № СФ-0000014 від 17.03.2012р., проте, доказів, які б підтверджували виставлення вказаного рахунку відповідачу за зустрічним позовом суду не представив.

19.07.2013р. ТОВ «ВВП ІМПЕКС» направило ФОП Прялову В.А. вимогу вих. № 120 щодо належного виконання зобов'язання, з вимогою виконати зобов'язання щодо оплати товару. Факт направлення вказаної вимоги, підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення.

Первісний позов було подано 15.07.2013р., а провадження у справі було порушено 17.07.2013р. Таким чином, позивач за зустрічним позовом направив вимогу лише після порушення провадження у справі та не вимагав оплату до цього протягом року.

02.08.2013р. ФОП Прялов В.А. надав позивачу за зустрічним позовом лист-відповідь вих. № 02/08, в якому заперечив проти доводів, викладених у вимозі, посилаючись на відсутність договірних зобов'язань, неотримання рахунку-фактури № СФ-0000014 від 17.03.2012р. та направлення претензії щодо повернення грошових коштів у розмірі - 40 000 грн.

Позивач за зустрічним позовом вказував на те, що товар знаходиться у нього і готовий для передачі відповідачу за зустрічним позовом, проте, документального підтвердження вкладеному не надав.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

В абзаці першому частини першої статті 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписом статті 638 ЦК України: договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору; пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина друга статті 642 ЦК України).

Відповідно до ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 173 ГК України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суду не представлено належних і допустимих доказів на підтвердження наявності пропозиції укладати договір у спрощеній формі шляхом надання рахунку-фактури№14 від 17.03.12р.

Надана ТОВ "ВВП Імпекс" світлокопія примірника рахунку-фактури№14 від 17.03.12р.на суму 186695,98 грн. не підтверджує його наявності на 17.03.12, не підтверджує його надсилання.

ТОВ "ВВП Імпекс" не вимагало у СПД ф/о Прялова В.А. доплати різниці у розмірі 146695,98 грн., не вимагало забрати частину визначеного в рахунку товару, не повернуло неповністю сплачені грошові кошти, не вказало про притримання цього товару і коштів.

Враховуючи, що вимоги щодо виконання зобов'язань, що мали ґрунтуватись на цьому правочині ТОВ "ВВП Імпекс" вперше виснуло лише після пред'явлення позову, вбачаються неспроможними заперечення ТОВ "ВВП Імпекс" щодо наявності двосторонньої угоди укладеної і виконуваної з дотримання вимог вказаних вище норм закону.

Наведене дає підстави для висновку про відсутність договірних відносин між сторонами у справі які б ґрунтувались на рахунку-фактурі №14 від 17.03.12р.на суму 186695,98 грн..

Водночас, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Відповідно до п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Згідно з п. 2.35 вказаної Інструкції кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Як встановлено судом та підтверджено сторонами, Договір поставки №14 від 17.03.12 неукладений і таким, що не підлягає виконанню разом з Рахунком-фактурою № СФ-0000026 від 17.03.2012р. на суму 186965,98грн., правовідносини, які ґрунтувались на рахунку-фактурі №14 від 17.03.12р.на суму 186695,98 грн. між сторонами не виникали, що вказує на набуття ТОВ "ВВП Імпекс" грошових коштів в розмірі 40000,00 грн., належних СПД ф/о Прялов В.А. без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Сторонами не заперечувалося проведення переговорів щодо укладення договору та його не підписання в подальшому.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) не підтвердив наявність домовленості між сторонами щодо поставки меблів.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) підтвердив підстави для застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки, грошові кошти були перераховані безпідставно і своєчасно не повернуті.

За таких обставин, первісний позов є доведеним обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог, то обставини викладені позивачем за зустрічним позовом документально не підтверджені та наявність договірних зобов'язань між сторонами не доведена, а тому, зустрічний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати понесені за первісним позовом та зустрічним позовом, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на ТОВ "ВВП Імпекс".

Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВП ІМПЕКС» (03040, м. Київ, вул. Бурмістенка, 9/10; 01032, м. Київ, вул. Либідська, 1а; 03038, м. Київ, вул. Федорова, 32, код ЄДРПОУ 37119532) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Прялова Віктора Анатолійовича (21009, м. Вінниця, вул. Ширшова, б. 3, кв. 49, ідентифікаційний номер 2840803679), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі - 40 000 (сорок тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 23 вересня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук