cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2013 р. Справа № 914/3070/13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві-Оптікс», м. Київ
до відповідача: Приватного посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська
про стягнення 25 784, 69 грн.
Суддя Н. Мороз
При секретарі Н. Кривка
Представники:
Від позивача: Сентябрьова Г. В.
Від відповідача: н/з
Суть спору:
Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю «Ві-Оптікс», м. Київ до відповідача Приватного посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська про стягнення 25 784, 69 грн.
Ухвалою господарського суду від 09.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.08.2013 року.
27.08.2013р. представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, однак зазначеним правом представник приватного посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» не скористався, з матеріалами справи №914/3070/13 не ознайомився.
Для об"єктивного та всестороннього вирішення спору, 29.08.2013р., розгляд справи відкладався на 24.09.2013р. на 10год. 20хв. з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.
В судове засідання 24.09.2013р. представник позивача з"явився, дав пояснення по суті спору, позов просить задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Після судового засідання, о 10год. 54 хв., подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме акту звірки взаєморозрахунків станом на 23.09.2013р. та копію довідки про включення приватного посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Однак, дане клопотання судом до уваги не приймається з огляду на те, що останнє подано після закінчення судового засідання. Крім того, зазначене клопотання представником відповідача не підписано, а відтак, не може вважатись належним та допустимим доказом по справі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.
31.12.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ві-Оптікс" (позивач, за договором - постачальник) та приватним посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки № ВО-31/12/10/01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у зумовлені договором строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і розрахуватись з постачальником на умовах даного договору.
Згідно п. 4.2.5 договору, строк поставки товару становить 3 дні з моменту оформлення видаткової накладної.
Пунктом 11.1 договору поставки № ВО-31/12/10/01 передбачено, що цей договір вступає в дію з дати його укладення і діє до 31.12.2011р. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих самих умовах.
На виконання взятих на себе зобов'язань, товариство з обмеженою відповідальністю «Ві-Оптікс» поставило приватному посередницькому малому підприємству фірмі «Едельвейс» товар на загальну суму 186 995, 99 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 11.01.2011р. по 15.01.2013р., підписаними та скріпленими печатками обох сторін (в матеріалах справи).
Покупець має сплатити за поставлений товар на умовах відстрочки платежу на протязі 30 календарних днів з дати поставки. Покупець зобов'язаний розрахуватись за поставлену партію товару негайно після спливу зазначеного строку (п. 8.1).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару, проте факт проведення відповідачем оплати вартості поставленого позивачем товару у повному обсязі підтверджений не був, оскільки приватним посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» оплачено лише частину заборгованості у розмірі 163 071, 20 грн.
Відтак, сума основної заборгованості покупця перед постачальником становить 23 924, 79 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 12.07.2013р. та довідкою позивача про стан заборгованості відповідача від 22.08.2013р. Доказів зворотнього суду не надано.
Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Згідно п. 9.2 договору, в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період вчинення правопорушення у сфері господарювання, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
На підставі наведеного пункту позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню, що згідно поданого розрахунку становить 1 525, 29 грн.
Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму 310, 69 грн. та інфляційні втрати у розмірі 23, 92 грн.
У відповідності до приписів ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 38 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 625, 629 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 38, 43, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5 (код ЄДРПОУ 13808034) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ві-Оптікс», м. Київ, вул. Кіквідзе, 26 (код ЄДРПОУ 36757562) - 23 924, 79 грн. - боргу, 1 525, 29 грн. - пені, 310, 69 грн. - 3% річних, 23, 92 грн. - інфляційних втрат, 1 720, 50 грн. - судового збору.
3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.
Рішення складено 27.09.2013р.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 24.09.2013 |
Оприлюднено | 30.09.2013 |
Номер документу | 33757658 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Мороз Н.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні