Постанова

від 21.12.2006 по справі 20-2/224-8/050

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-2/224-8/050

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 грудня 2006 р.                                                                                   № 20-2/224-8/050  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого,

Рибака В.В.,Гончарука П.А.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиПП “Фірма “Орлея”

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року  

у справі господарського судум. Севастополя

за позовомТОВ “Мегаполіс”

доВАТ “Завод “Южреммаш”

проза позовомдо про

за позовомдо провизнання договору купівлі-продажу дійснимПП “Фірма “Орлея”ВАТ “Завод “Южреммаш”, ТОВ “Мегаполіс”визнання договору купівлі-продажу частково недійснимТОВ “Мегаполіс”ВАТ “Завод “Южреммаш”визнання дійсною угоди,

в судове засідання прибули  представники сторін:

позивача:Бокатова В.М.,

відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2005 року ТОВ “Мегаполіс” звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ “Завод “Южреммаш” про визнання договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, розташованого за адресою: м. Севастополь, просп. Генерала Острякова, 227-Б, укладеного 25.10.2004 року дійсним.

У травні 2005 року ПП “Фірма “Орлея” звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ “Южреммаш” та ТОВ “Мегаполіс” про визнання договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, розташованого за адресою: м. Севастополь, просп. Генерала Острякова, 227-Б, укладеного 25.10.2004 року, частково недійсним в частині найменування покупця та переведення прав та обов'язків покупця.

Доповідач: Черкащенко М.М.

У липні 2005 року ТОВ “Мегаполіс” звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ “Завод “Южреммаш” про визнання угоду від 10.05.2005 року про розірвання договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25.10.2004 року дійсною.

Зазначені позовні заяви господарським судом м. Севастополя були прийняті до провадження та ухвалою суду від 25.05.2006 року, на підставі     ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, провадження по даним справам були об'єднанні в єдине провадження.

У червні 2006 року ПП “Фірма “Орлея” звернулось до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог та просило визнати договір купівлі-продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, розташованого за адресою: м. Севастополь, просп. Генерала Острякова, 227-Б, укладеного 25.10.2004 року, частково недійсним в частині найменування покупця та визнання недійсним угоду від 10.05.2005 року про розірвання договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25.10.2004 року.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 11.07.2006 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ “Мегаполіс” до ВАТ “Завод “Южреммаш” про визнання договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону-магазину “Хозтовари”, укладеного 25.10.2004 року, дійсним; відмовлено в задоволенні позову ПП “Фірма “Орлея” до ВАТ “Завод “Южреммаш”, ТОВ “Мегаполіс” про визнання угоди від 10.05.2005 року про розірвання договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону-магазину “Хозтовари” від 25.10.2004 року частково недійсним в частині найменування покупця; відмовлено в задоволенні позову ТОВ “Мегаполіс” до ВАТ “Завод “Южреммаш” про визнання дійсною угоди від 10.05.2005 року про розірвання договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону-магазину “Хозтовари” від 25.10.2004 року; задоволено позов ПП “Фірма “Орлея” про визнання угоди від 10.05.2005 року про розірвання договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону-магазину “Хозтовари” від 25.10.2004 року недійсною.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року рішення місцевого господарського суду від 11.07.2006 року залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ПП “Фірма “Орлея” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року та рішення господарського суду м. Севастополя від 11.07.2006 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПП “Фірма “Орлея” задовольнити та визнати договір купівлі-продажу 43/100 часток павільйону-магазину “Хозтовари” від 24.10.2004 року частково недійсним в частині найменування  покупця та перевести права та обов'язки покупця на ПП “Фірма “Орлея”.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами               неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду від 05.05.2004 року за ПП “Фірма “Орлея” визнано право власності на 57/100 часток павільйону-магазину “Хозтовари”, за ЗАТ “Завод “Южреммаш” право власності на 43/100 часток павільйону-магазину “Хозтовари”, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 227-Б.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.10.2004 року ВАТ “Завод “Южреммаш” та ТОВ “Мегаполіс” уклали договір купівлі-продажу 43/100 часток павільйону - магазину “Хозтовари”, розташованого за адресою: м. Севастополь, проспект Генерала Острякова, 227-Б.

Відповідно до ст. 362 Цивільного кодексу України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Частиною 2 ст. 362 ЦК України передбачено, що продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він продає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗАТ “Завод “Южреммаш” листом від 09.09.2004 року письмово повідомило ПП “Фірма “Орлея” про намір продати частку у праві спільної часткової власності, вказавши ціну продажу за 1 кв.м.

Враховуючи, що частки належних на праві спільної часткової власності ПП “Фірма “Орлея” та ЗАТ “Завод “Южреммаш” не були виділені в натурі, а також враховуючи, що продавець не визначив чітко ціну 43/100 частки, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про порушення продавцем вимог ст. 362 ЦК України, а відповідно й про порушення продавцем переважного права іншого співвласника при укладанні договору купівлі-продажу від 25.10.2004 року.

Судова колегія також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недійсність договору купівлі-продажу від 25.10.2004 року, на підставі ст. ст. 215, 657 ЦК України, оскільки сторонами під час укладання спірної угоди  не дотримано нотаріальної форми договору купівлі-продажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.05.2005 року ВАТ “Южреммаш” (продавець) та ТОВ “Мегаполіс” (покупець) уклали угоду про розірвання договору купівлі - продажу 43/100 часток павільйону - магазину “Хозтовари” від 25.10.2004 року.

Згідно умов укладеної угоди, продавець повертає покупцеві все отримане від договору купівлі-продажу (64.000 грн. - вартість частки; 30.000 грн. - вартість проведеного ремонту), а також укладає з покупцем договір оренди на об'єкт нерухомого майна строком на 10 років з орендною платою 200 грн., в місяць.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій відмовлено у визнанні договору купівлі-продажу 43/100 частки павільйону-магазину “Хозтовари” від 25.10.2004 року дійсним з підстав його не відповідності закону, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про визнання дійсною угоди від 10.05.2005 року про розірвання договору купівлі-продажу від 25.10.2004 року та водночас про задоволення позову ПП “Фірма “Орлея” про визнання угоди від 10.05.2005 року про розірвання договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону-магазину “Хозтовари” від 25.10.2004 року недійсною.

Враховуючи способи захисту цивільних прав та інтересів, передбачені ст. 16 ЦК України, судова колегія також погоджується з висновками попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ПП “Фірма “Орлея” про визнання угоди від 10.05.2005 року про розірвання договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону–магазину “Хозтовари” недійсним в частині найменування покупця, оскільки чинним законодавством не передбачений такий спосіб захисту.

Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не врахували допущену помилку ПП “Фірма “Орлея” при поданні до господарського суду заяви про уточнення позовних вимог та не розглянули позов відповідно до уточнених вимог, а саме вимогу про визнання недійсним угоду від 10.05.2005 року про розірвання договору купівлі-продажу від 25.10.2004 року та про визнання договору купівлі-продажу від 25.10.2004 року частково недійсним в частині найменування покупця, не може братись судом до уваги, враховуючи наступне.        

Як вбачається з матеріалів справ, судами попередніх інстанцій були розглянуті та задоволенні позовні вимоги ПП “Фірма “Орлея” про визнання недійсним угоди від 10.05.2005 року про розірвання договору купівлі-продажу від 25.10.2004 року.

А щодо уточнених позовних вимог ПП “Фірма “Орлея” про визнання договору купівлі-продажу від 25.10.2004 року частково недійсним в частині найменування покупця, судами попередніх інстанцій порушене право позивача на переважне право купівлі частки у спільній частковій власності захищене шляхом визнання договору купівлі-продажу від 25.10.2004 року недійсним.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова є такою, що прийнята на підставі повного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її скасування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року у справі № 20-2/224-8/050 залишити без змін.

Головуючий                                                                        М. Черкащенко

Судді:                                                                                  В. Рибак

                                                                                    П. Гончарук