Рішення

від 23.09.2013 по справі 901/2610/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.2013 Справа № 901/2610/13 За позовом Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТАРСІЯ»

про розірвання договору оренди та стягнення 17 864,05 грн.

Суддя С.А.Чумаченко

Представники сторін:

від прокуратури - Реднікін М.В, прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

від позивача Міністерства оборони України - Куркчі Р.М., довіреність № 1220/1065/Д від 26.12.2012, представник;

від позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь - Куркчі Р.М., довіреність № 10/1434 від 24.04.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТАРСІЯ» про розірвання договору оренди № 37/2002/ГоловКЕУ нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка № 58 Сімферопольського гарнізону в будівлі № 43 за адресою: м Сімферополь, вул. Крилова, 119, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтарсія» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь заборгованості за договором оренди № 37/2002/ГоловКЕУ нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка № 58 Сімферопольського гарнізону в будівлі № 43 за адресою: м Сімферополь, вул. Крилова, 119, від 21 лютого 2002 року, у сумі 18 268 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 15 копійок, у тому числі 13 094 гривні 60 копійок заборгованість з оплати орендної плати, 2 618 гривні 92 копійок - заборгованість з ПДВ, 1 900 гривень 88 копійок - заборгованість з податку на землю та 653 гривні 75 копійок - пені (з урахуванням клопотання про виправлення помилки в прохальній частині позову за вих. № 25/2314-вих.13 від 04.09.2013 - а.с. 86).

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Присутній у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про зменшення позовних вимог у зв'язку з помилковим розрахунком пені. Таким чином, згідно з вищевказаним клопотанням стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТАРСІЯ» підлягає сума пені у розмірі 249,65 грн.

Згідно з частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового регулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, клопотання прокурора заявлене в рамках чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтарсія» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь підлягає сума заборгованості з орендної плати у розмірі 13 094,60 грн., заборгованість з ПДВ у розмірі 2 618,92 грн., заборгованість з податку на землю у розмірі 1 900,88 грн. та пені в сумі 249,65 грн.

Присутній у судовому засіданні представник позивачів - Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь підтримав заявлене прокурором клопотання та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у жодне судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою юридичної реєстрації, зазначеною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 160287 від 18.09.2013, проте ухвала про порушення провадження у справі від 08.08.2013 повернулась до суду з позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТАРСІЯ» було повідомлено належним чином про час та місце розгляду даної справи, однак, правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалось.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, а тому не знаходить підстав для відкладення судового засідання та вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників прокуратури та позивачів, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2002 між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (Орендодавець) та Підприємством «Інтарсія» (Орендар) був укладений договір оренди № 37/2002/ГоловКЕУ нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка № 58 Сімферопольського гарнізону в будівлі № 43 за адресою: м. Сімферополь, вул. Крилова, 119, площею 252,00 м. кв. (а.с. 10-16).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування не житлові приміщення загальною площею 252,00 кв.м В/М 58 ГП № 43 м. Сімферополь вул. Крилова 119, що знаходяться на балансі Сімферопольської КЕЧ району, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна і становить на 31.08.2001 19 257,00 грн. (Додаток 3).

Склад орендованого майна згідно з актом інвентаризації (Додаток 1) - пункт 1.2 договору.

Умови передачі та повернення орендованого майна передбачені розділом 2 укладеного договору.

Так, пунктом 2.1 договору передбачено, що момент користування орендованим майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акту прийому-передачі вказаного майн (Додаток 2).

Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 договору).

Згідно пункту 2.3 договору названі в пункту 1.1 приміщення орендодавець передає орендарю для провадження ремонтно-будівельних робіт.

Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, що вказана експертному висновку про оцінку майна, який виконується відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пунктів 2.5, 2.6 договору у випадку розірвання договору оренди, закінчення терміну дії та відмови від його продовження орендар повинен повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу. Орендодавець повинен прийняти згідно Акту прийому-передачі об'єкт оренди протягом одного місяця. Вартість майна, що повертається орендарем орендодавцю, визначається на підставі передаточного балансу та Акту інвентаризації майна на момент припинення договору оренди, звіреного з Актом прийому-передачі державного майна в оренду. Майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою Кабінетом Міністрів України, і складає 770,28 грн. за рік (без індексів інфляції та ПДВ).

Орендна плата за базовій місяць оренди (вересень 2001 року) розраховується згідно з додатком № 4 до цього Договору та складає 64,32 грн. (без ПДВ). Орендна плата перераховується орендарем на р/р 39213824037011 ГУ НБУ в АРК МФО 324333 ЗКПО 22301854 для Сімферопольської КЕЧ р-на рег. № 05010021051132/1 не пізніше 5 числа наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з пунктом 3.4 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

За умовами укладеного договору орендар зобов'язався, зокрема, своєчасно і в повному обсязі здійснювати внесення орендної плати; понад орендну плату за нерухоме майно орендар повинен сплачувати щомісячно фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати на його утримання (додаток № 5); щомісячно компенсувати орендодавцю частину податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (крім бюджетних організації) (пункти 5.2, 5.11, 5.12 договору).

Пунктом 4.1 договори сторони узгодили, що за невиконання обов'язків за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, що визначена законодавчими актами України та цим Договором.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір діє з моменту підпису до 21.02.2006.

Додатковою угодою № 38д/2005 від 20.05.2005, № 30д/2006 від 22.02.2006, № 714д/2006 від 29.12.2006, додатковим договором № 57д/2007, № 17д/2009 від 28.05.2009, № 8д/2010 від 11.01.2010, № 27д/2010 від 01.04.2010, № 5д/2012 від 26.06.2012 змінювались умови Договору оренди № 37/2002/ГоловКЕУ від 21.02.2002.

Так, додатковим договором № 5д/2012/ГоловКЕУ від 26.06.2012 сторонами договору були визначені Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя (Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтарсія» (Орендар) (а.с. 40-43).

Дія Договору була продовжена до 25 червня 2015 року включно (пункт 10.1 договору).

Згідно довідки Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації № 1333 від 15.05.2007 за домоволодінням по вул. Крилова присвоєний номер 58-в по вул. Полігона (а.с. 123).

Відповідно до інформації, викладеної у листі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя за вих. № 8/3194 від 23.09.2013 згідно проведеної Сімферопольським міським бюро технічної інвентаризації у 2003 році частині спорудам та будівлям в/м № 58 була призначена адреса як м. Сімферополь, вул. Крилова, 125. До 2003 року військове містечко № 58 обліковувалось за адресою м. Сімферополь, вул. Крилова, 119. У 2007 році Сімферопольським міським бюро технічної інвентаризації на будівлю за ГП № 43 в/м 58 було проведено інвентаризацію, згідно якої орендована площа стала складати 251,50 кв.м замість 252,00 кв.м, а адреса призначена як м. Сімферополь, вул. Полігона, буд. 58 «в» замість вул. Крилова, 119 (а.с. 124).

Пунктом 1.1 додаткового договору сторони закріпили, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 251,50 кв.м, в будівлі № 43 військового містечка № 58, що знаходиться на балансі КЕВ м. Сімферополь, розташоване за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Полігона, буд. 58 «в» вартість якого визначена на 01.09.2011 за належною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 259 876,00 грн. (без ПДВ) (Додаток 3).

Відповідно до пункту 3.1 додаткового договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (грудень 2011 року) на рівні 3 261,45 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ№ від 04.10.1995 № 786 (із змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2011 року) 3 261,45 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2 додаткового договору).

Відповідно до пункту 3.6 додаткового договору орендна плата у розмірі 100 % перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі державного казначейства за поточний місяць не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно пункту 3.7 додаткового договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 5.3 додаткового договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно пункту 5.15 додаткового договору орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю, пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,0848 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Згідно розрахунку орендної плати за базовий місяць оренди (Додаток № 2) орендна плата без ПДВ складає 3 261,45 грн. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Так, відповідно до відомості нарахування орендних платежів за договором оренди № 37/2002/ГоловКЕУ від 15.02.2002, укладеним між КЕВ м. Сімферополя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтарсія», за період з січня 2013 року по липень 2013 року була нарахована орендна плата на суму 22 917,97 грн., ПДВ у розмірі 4 583,59 грн. та податок на землю у розмірі 3 326,54 грн. Проте, згідно відомості отримання орендних платежів за договором оренди № 37/2002/ГоловКЕУ від 15.02.2002 заборгованість відповідача з орендної плати за період з квітня 2013 року по липень 2013 року складає 13 094,60 грн., заборгованість з ПДВ складає 2 618,92 грн., податок на землю - 1 900,88 грн. (а.с. 55).

З метою досудового врегулювання даного спору Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополь направлялись на адресу відповідача претензії № 52 за вих. № 8/1154 від 01 квітня 2013 року, № 61 за вих. № 8/1560 від 08 травня 2013 року, № 73 за вих. № 8/1867 від 01 червня 2013 року, № 76 за вих. № 8/2071 від 18 червня 2013 року та № 81 за вих. № 8/2273 від 05 липня 2013 року з вимогою виконати істотні умови договору та погасити існуючу заборгованість, а також попередженням про розірвання договору (а.с. 48-52).

Проте, спроби досудового вирішення спору до позитивних результатів не привели.

Таким чином, станом на сьогоднішній день за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТАРСІЯ» числиться заборгованість з орендної плати за договором оренди № 37/2002/ГоловКЕУ від 15.02.2002 у розмірі 13 094,60 грн.

Доказів погашення зазначеної суми заборгованості відповідачем всупереч вимогам статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Дослідивши надані прокурором та позивачами документи в обґрунтування своїх вимог, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Судом встановлено, що відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополь є структурним формуванням Збройних Сил України, військовою державною структурою, яка фінансується за рахунок державного бюджету.

Звертаючись до суду з даними позовними вимогами, прокурор вказав на те, що порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати орендної плати завдають шкоду не тільки майновим інтересам Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь, а й насамперед інтересам держави, у зв'язку з чим, відповідно до вимог статті 121 Конституції України та статей 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», виникла необхідність в пред'явленні даного позову військовим прокурором для захисту інтересів держави.

Предметом дослідження у даній справі є договір оренди нежитлових приміщень № 37/2002/ГоловКЕУ від 21.02.2002.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Також відповідні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки він регулює, зокрема, відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку. Такі відносини регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

Так, частина 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

До основних обов'язків орендаря згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відноситься, зокрема, внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Термін договору оренди згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається за погодженням сторін.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що договір оренди № 37/2002/ГоловКЕУ від 15.02.2002 втратив свою чинність, а відтак він є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТАРСІЯ» порушив одну із істотних умов договору оренди № 37/2002/ГоловКЕУ від 15.02.2002, не виконав належним чином своє зобов'язання за договором стосовно внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 13 094,60 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Крім того, частинами 1, 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Аналогічна правова позиція закріплена частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України: договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок

завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,

на що вона розраховувала при укладенні договору.

Сторони, в свою чергу, погодили у підпункті 10.6.1 додаткового договору № 5д/2012 від 26.06.2012 до договору оренди № 37/2002/ГоловКЕУ від 15.02.2002, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 37/2002/ГоловКЕУ від 21.02.2002, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтарсія» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь заборгованості з орендної плати у розмірі 13 094,60 грн., заборгованості зі сплати ПДВ у розмірі 2 618,92 грн. та заборгованості з відшкодування податку на землю у розмірі 1 900,88 грн.

Крім того, Заступником Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтарсія» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь пені у розмірі 249,65 грн. за наступні періоди: з 26.03.2013 по 03.04.2013, з 26.04.2013 по 26.07.2013, з 26.05.2013 по 26.07.2013, з 26.06.2013 по 26.07.2013.

Згідно з пунктом 3.7 додаткового договору № 5д/2012/ГоловКЕУ від 26.06.2012 до договору оренди нежитлових приміщень № 37/2002/ГоловКЕУ від 21.02.2002 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства Україна з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно зі статтями 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, слід зазначити, що законодавством встановлений межовий розмір пені. Згідно статті 3 Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а також пункту 2 статті 343 Господарського кодексу України, розмір пені не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня. Відповідно, наскільки більшою не була б пеня встановлена у договорі, більше ніж подвійна ставка НБУ стягувати не можна.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 249,65 грн. також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відносяться на відповідача у відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд звертає увагу, що Заступником Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь заявлені дві вимоги: немайнового характеру (розірвання договору оренди) та майнового характеру (стягнення 17 864,05 грн.). Таким чином, на відповідача покладається сплата судового збору за обидві вимоги у розмірі 2 867,50 грн.

У судовому засіданні 23.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 27.09.2013.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди № 37/2002/ГоловКЕУ від 21.02.2002 нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка № 58 Сімферопольського гарнізону в будівлі № 43 за адресою: м Сімферополь, вул. Крилова, 119, укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Підприємством «Інтарсія».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтарсія» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь 17 864,05 грн., у тому числі заборгованість з орендної плати у розмірі 13 094,60 грн., заборгованість з ПДВ у розмірі 2 618,92 грн., заборгованість з податку на землю у розмірі 1 900,88 грн. та пеню в сумі 249,65 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтарсія» в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 867,50 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.А. Чумаченко