Рішення

від 24.09.2013 по справі 103/2098/13-ц

БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

24.09.2013 103/2098/13-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року місто Бахчисарай, АРК

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Нікіщенко М.І.

при секретарі Княгницькій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування виконкому Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АРК про позбавлення права на користування усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом зняття з реєстрації місця проживання, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2013 року до Бахчисарайского районного суду АРК звернувся ОСОБА_4 із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власності, у прохальній частині позову просить позбавити права на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном ОСОБА_4 шляхом зняття ОСОБА_2, ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1. Ухвалою Бахчисарайського районного суду АРК, яка занесена до журналу судового засідання, від 12.06.2013 року залучено до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - орган опіки та піклування виконавчого комітету Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АРК. Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 у відповідачів відсутнє за відсутності підстав для реєстрації місця проживання заявника, СТОВ «Ароматний», як балансоутримувач майна реорганізованого КСП АФ «Ароматний» своєї згоди на проживання і на реєстрацію ОСОБА_3 не надавав. Крім того, зазначає, що на земельній ділянці на цей час житлової будівлі не існує, земельна ділянка вільна. Також позивач посилається на приписи ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України

У ході судового розгляду представник позивача за довіреність ОСОБА_5 наполягав на задоволені позовних вимог, з підстав, зазначених у позові, також додав, що крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку їх вселення та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї що проживають з ним, суд повинен з'ясувати певний порядок користування жилим приміщенням.

Представник відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 у ході судового розгляду заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на той факт, що позивачем не надані докази на підтвердження його правомочностей володіння, користування та розпорядження спірним будинком. Право власності у позивача на спірну будівлю відсутнє в силу рішення Апеляційного суду АРК, будь-яких доказів на вчинення відповідачами перешкод у користування зазначеним спірним будинком також позивачем не надано. Додатково зазначили, що представник позивача посилається на наявність у нього права зберігання спірного будинку, при цьому він звернувся до суду з вимогами про захист права власності, що не є тотожнім.

Представник відповідача ОСОБА_8 не згоден з позовними вимогами ОСОБА_4, посилаючись на те, що вимоги «позбавити права користування житловим приміщенням» не відповідає законним способом захисту цивільного права, ані ЦК України,ані ЖК України не передбачено такого способу як «позбавити права користування житловим приміщенням». Позивач не має правових підстав стверджувати, що порушується його право власності на майно (житлове приміщення), яке не є його власністю, посилаючись на рішення Апеляційного суду АРК від 01.09.2010 року відповідно до якого відмовлено ОСОБА_4 у задоволені позову до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ароматний», комісії по розв'язуванню майнових спорів, що виникають у процесі реформування колективного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Ароматний» про визнання майнових паїв такими, що виділено у натурі, права власності на майно. З тексту позовної заяви не вбачається, які саме перешкоди в користуванні власністю чинить відповідач позивачу. Також позивачем не вказано якими саме діями відповідачі створюють для позивача будь-які перешкоди.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АРК до судового засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши та оцінивши в межах позовних вимог наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що рішенням Бахчисарайського районного суду АРК від 27.07.2006 року у цивільній справі № 2-2026/2006 за позовом ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ароматний», комісії по розв'язуванню майнових спорів, що виникають у процесі реформування колективного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Ароматний» про визнання майнових паїв такими, що виділено у натурі, права власності на майно, позов задоволено, визнано право власності ОСОБА_4 на авто гараж, розташований по АДРЕСА_2 вартістю 4480 гривень; тютюновий комплекс, розташований по АДРЕСА_3 вартістю 18500 гривень; тютюновий сарай, розташований по АДРЕСА_4 вартістю 4100 гривень; електрокарники, розташовані по АДРЕСА_5 вартістю 300 гривень; корівник, розташований по АДРЕСА_6 вартістю 19 786 гривень; жижозбірник розташований по АДРЕСА_7 вартістю 1000 гривень; котельну, розташовану по АДРЕСА_8 вартістю 404 гривні; корівник на 200 голів, розташований по АДРЕСА_9 вартістю 50418 гривень; склад - гараж, розташований по АДРЕСА_10 вартістю 2184 гривень; пункт забою тварин, розташований по АДРЕСА_11 вартістю 2687 гривень; кормокухню, розташовану по АДРЕСА_12 вартістю 2541 гривень; свинарник 1967 року будівлі, розташований по АДРЕСА_13 вартістю 2477 гривень; свинарник 1967 року будівлі, розташований по АДРЕСА_14 вартістю 1858 гривень; свинарник 1944 року будівлі, розташований по АДРЕСА_15 вартістю 7580 гривень; тютюновий сарай, розташований по АДРЕСА_16 вартістю 6014 гривень; зернотік, розташований у АДРЕСА_17 вартістю 13 795 гривень; прибудівлю до столярної майстерні, що розташована у АДРЕСА_18 вартістю 7079 гривень; пилораму, що розташована у с. Плотинне Бахчисарайського району вартістю 5800 гривень; дім АДРЕСА_19 вартістю 1500 гривень; дім АДРЕСА_20 вартістю 1500 гривень; дім АДРЕСА_21 вартістю 1500 гривень, всього майно загальною вартістю 179322 гривні, яке фактично виделено ОСОБА_4 (а.с. 6-7).

Відповідно до Державного акту про права власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 видана на підставі рішення Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АРК 7 сесії 5 скликання від 16.03.2010 року № 161-40 власником земельної ділянки площею 0,0946 га., кадастровий номер 0120482900:03:001:0050 є ОСОБА_4, який проживає в АДРЕСА_22. (а.с. 8)

Відповідно до рішення Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АРК від 27.08.2010 року ОСОБА_4 отримав дозвіл на знесення старого будинку та будівництва нового житлового будинку на земельній дялінки площею 0,0946 га, за адресою АДРЕСА_1, Державний акт ЯИ № 479804 від 02.06.2010 року. (а.с. 9).

Рішенням Апеляційного суду АРК від 01.09.2010 року Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 27.07.2006 року - скасовано, відмовлено ОСОБА_4 у задоволені позову до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ароматний», комісії по розв'язуванню майнових спорів, що виникають у процесі реформування колективного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Ароматний» про визнання майнових паїв такими, що виділено у натурі, права власності на майно. (а.с. 10-11).

Депутатам Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АРК Душабаєвим А.Н. 10.08.2010 року був складений акт обстеження домоволодіння в АДРЕСА_1 про те, що домоволодіння не має господарчих будівель, знаходиться в аварійному стані, відсутній дах, стіни частково порушені, фундамент дав тріщини, двері та вікна відсутні. Акт складений в присутності двох сусідів, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтвердили, той факт, що після смерті ОСОБА_12, - господаря будинку а саме з 2004 року по теперішній час в зазначеному домоволодіння ні хто не проживає. (а.с. 13-15)

Крім того, ст.47 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Ст. 9 Житлового кодексу УРСР визначає, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.

В п. 53 Правових позицій судової колегії Верховного Суду України висловлених в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році від 01.12.1997р. роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з користуванням жилими приміщеннями в будинках і квартирах, належних громадянам на праві приватної власності (про виселення, право користування тощо), слід виходити з норм глави 6 розділу III Житлового кодексу України про користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення, будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України,

Відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Як встановлено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2013 р у справі К/9991/36297/11 позовом ОСОБА_1 до Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Бахчисарайського районного відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, треті особи -ОСОБА_2, ОСОБА_3, Зеленівська селищна рада, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ароматний», про визнання недійсним та протиправним рішення Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації листом (вих. №10609/4 від 15.10.2010р.) повідомило ОСОБА_4, що на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 в архіві КРП «СМ БРТІ»є інвентаризаційно-реєстраційна справа, з якої вбачається, що право власності за позивачем припинено на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим від 01.09.2010р. справа №22-1863/2010, яким скасовано рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 27.07.2006р. Відповідно даним поточної інвентаризації станом на 27.09.2010р. зафіксоване знесення житлового будинку літер «А»і споруд по АДРЕСА_1

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких бере участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, оскільки судовим рішенням від 05.02.2013 у справі, в якій брали участь ті самі особи, що набрало законної сили, встановлений факт припинення права власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача права на звернення до суду з вимогами про захист права власності зазначеного об'єкту нерухомості на момент звернення з відповідним позовом та на час розгляду справи судом.

Будь-яких доказів на підтвердження факту наявності у позивача права власності на спірний будинок суду не надано.

При цьому також суд не приймає до уваги посилання представника позивача щодо наявності у нього права зберігання спірного будинку, обставини чого встановлені рішенням Апеляційного суду АРК від 01.09.2010 року у справі № 22-1863/2010, оскільки станом на час розгляду справи представником позивача не надані суду докази щодо існування цього права зберігання саме на час звернення до суду з вимогами про захист права власності у справі № 103/2098/13-ц. Крім того, суд звертає увагу, що як встановлено судом раніш, відповідно до даних поточної інвентаризації станом на 27.09.2010р. зафіксоване знесення житлового будинку літер «А»і споруд по АДРЕСА_1, що унеможливлює фактичну реалізацію права зберігання знесеного будинку.

Згідно Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Як зазначено в інформаційному листі ВССУ "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог:

1) про позбавлення права власності на житлове приміщення;

2) про позбавлення права користування житловим приміщенням;

3) про визнання особи безвісно відсутньою;

4) про оголошення фізичної особи померлою.

Отже, приймаючи до уваги недоведеність вимог позивача щодо позбавлення відповідачів права користування спірним житловим приміщенням, суд дійшов висновку щодо передчасності вимог про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання.

Таким чином, позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 88 ЦПК України сторони на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. За змістом зазначеної норми у разі відмови у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Повний текст рішення складений відповідно до приписів ч. 3 ст. 209 ЦПК України 27.09.2013 року.

На підставі викладеного 16, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"керуючись ст. ст. 10, 11, 61, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування виконкому Зеленівської сільської ради Бахчисарайського району АРК про позбавлення права на користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом зняття з реєстрації місця проживання відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: