Постанова

від 21.12.2006 по справі 3/217-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/217-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 грудня 2006 р.                                                                                   № 3/217-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:суддів:Добролюбової Т.В.,Муравйова О.В.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-КАПІТАЛ", м. Запоріжжя

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2006

у справі№ 3/217-06

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інкор-Сервіс", м. Дніпродзержинськ

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-КАПІТАЛ", м. Дніпропетровськ

третя особаВідкрите акціонерне товариство "Орсільмаш", м. Оріхів, Запорізька обл.

провизнання недійсним договору факторингу

за участю представників сторін:

від позивача:Рогава Р.Д. –директорМокрий О.М. за дов. від 18.12.06

від відповідача:не з'явились, належно повідомлені про час і місце засідання суду

від третьої особи:не з'явились, належно повідомлені про час і місце засідання суду

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвали Вищого господарського суду України від 02.11.2006 та від 22.11.2006, надіслані сторонам у справі відповідно–08.11.2006 та 22.11.2006 року).

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Ухвалою від 02.11.2006 касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-КАПІТАЛ" прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: Добролюбова Т.В.–головуючий, судді: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 19.12.2006 № 02-12.2/434 у зв'язку з хворобою судді Гоголь Т.Г. розгляд справи № 3/217- 06 господарського суду Дніпропетровської області  здійснено колегією суддів у складі: Добролюбова Т.В - головуючий, судді: Муравйов О.В., Продаєвич Л.В.

ВСТАНОВИВ:

30.05.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкор-Сервіс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-КАПІТАЛ" про визнання недійсним на підставі статті 227 Цивільного кодексу України укладеного між ТОВ "Інкор-Сервіс" та ТОВ "ДНІПРО-КАПІТАЛ" договору факторингу від 12.10.2004 року.

В обґрунтування позовних вимог товариство послалося на те, що договір укладено без відповідного дозволу (ліцензії).

В письмових поясненнях ТОВ "Інкор-Сервіс", посилаючись на Закон України "Про банки і банківську діяльність", Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" та на те, що векселі були складовою частиною документів, які підтверджували право грошової вимоги клієнта до боржника, що відступається фактору та на наявність у останнього ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зазначає, що ліцензування діяльності фінансових установ здійснюється спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, яким є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, ліцензія цієї комісії у позивача відсутня.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "ДНІПРО-КАПІТАЛ" проти позовних вимог заперечувало, посилаючись на те, що на момент укладення спірного договору воно було торговцем цінними паперами та мало відповідну ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Третя особа - ВАТ "Орсільмаш" визнало позовні вимоги законними та обґрунтованими.

В наданих відповідачем поясненнях останній просить суд врахувати положення статей 626, 628, 638, 639, 640, 1077 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України та провадження у справі припинити з огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 (суддя Юзіков С.Г.)–позов задоволений, визнано недійсним договір факторингу від 12.10.2004, укладений між ТОВ "Інкор-Сервіс" та ТОВ "ДНІПРО-КАПІТАЛ".

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-КАПІТАЛ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про його скасування з огляду на порушення та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права при його прийнятті, просить припинити провадження у справі.

На обґрунтування касаційної скарги товариство посилається на те, що:

- при розгляді справи судом недостатньо досліджені положення статей 626, 628, 638, 639, 640, 1077 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, виходячи із яких скаржник наполягає на тому, що при укладенні договору не було досягнуто згоди по всіх його істотних умовах;

- судом не надано належної правової оцінки як умовам договору факторингу, так і додатковим угодам до нього, внаслідок чого справу було розглянуто за позовом юридичної особи, котра не мала права на звернення до суду у зв'язку з відсутністю предмету спору;

- судом допущено неправильне застосування приписів статті 1079 Цивільного кодексу України, оскільки ТОВ "ДНІПРО –КАПІТАЛ" на момент укладення спірного договору факторингу було продавцем цінних паперів і мало відповідну ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та згідно із законодавством є фінансовою установою і має право укладати договори факторингу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про її часткове задоволення з наступних підстав:

В силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти такі докази.

Як встановлено господарським судом 12.10.2004 між сторонами у справі укладено договір факторингу, відповідно до умов якого відповідач (Фактор) зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження позивача (Клієнта) за плату, а останній відступає відповідачеві право грошової вимоги  до третьої особи (боржника), яким є ВАТ "Орсільмаш".

Пунктом 1.2.1 договору сторони обумовили, що право грошової вимоги Клієнта до Боржника підтверджується такими документами, як договори, накладні, акти звірок взаєморозрахунків, прості векселі.

Відповідно до пункту 1.3 договору Фактор зобов'язується передати Клієнту грошові кошти в розмірі та порядку згідно додаткової угоди №1 та графіку розрахунків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.4 договору сторони обумовили, що винагородою Фактора за надані Клієнту послуги є комісійні в розмірі та в порядку згідно додаткової угоди №2 та графіку розрахунків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно позовної заяви ТОВ "Інкор- Сервіс" просило визнати недійсним договір факторингу, посилаючись на його невідповідність Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", за яким надання фінансових послуг, у т. ч. факторинг підлягає ліцензуванню. Також, позовні вимоги мотивовані посиланням на положення статті 227 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків укладення юридичною особою правочину без відповідного дозволу.

Параграф 2 глави 16 розділу IV Цивільного кодексу України регулює правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону. Так, статею 227 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Отже, при вирішенні даного спору господарському суду необхідно було з'ясувати чи мало товариство на момент укладення спірного договору відповідний письмовий дозвіл (ліцензію).

Водночас береться до уваги, що статею 1077 Цивільного кодексу України визначено поняття договору факторингу, а статею 1078 цього кодексу - предмет договору та те, що в процесі розгляду справи відповідач наполягав на з'ясуванні всіх суттєвих умов договору факторингу і зауважував, що сторонами не досягнуто згоди з усіх його істотних умов.

Наведеним твердженням суд уваги не приділив та не перевірив на предмет того, чи відповідають вони дійсності, а відповідно –не встановив пов'язаних з цим фактичних обставин справи та не дав їм оцінки.

Місцевий господарський суд, який дійшов висновку, що оспорюваний договір не відповідає чинному законодавству з огляду на те, що відповідач на момент укладення спірного договору не перебував у Державному реєстрі фінансових установ, а також не надав документів, які б посвідчували його право надання факторингових послуг чи доказів виконання вимог статті 29 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", визнав угоду факторингу недійсною з тих підстав, що ТОВ "ДНІПРО–КАПІТАЛ" отримало грошові вимоги до боржника, не маючи статусу фінансової установи, пославшись на приписи статті 1079 Цивільного кодексу України та статей 1, 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

При цьому, поза межами дослідження судом залишилося питання недійсності угоди, що є предметом позову, як такої, що укладена з підстав відсутності дозволу на її укладання з боку уповноваженого органу.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі –Закон) факторинг віднесений до переліку фінансових послуг. Розділом 6 цього Закону, на який посилається позивач у позовній заяві, встановлено обов'язковість ліцензування діяльності фінансових установ, серед яких така діяльність як надання факторингових послуг відсутня.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 5 зазначеного Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 №21 затверджене Положення "Про надання окремих фінансових послуг юридичними особами–суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами".

З огляду на викладене, господарському суду слід було достеменно з'ясувати правовий статус відповідача у даній справі з витребуванням необхідних для цього доказів.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу судове рішення повинно прийматися суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто обґрунтованість висновків, викладених у судовому акті реалізується також положеннями статті 38 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов'язує господарський суд не обмежуватися поданими документами і матеріалами, а витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, у разі недостатності поданих сторонами документів. Суд, всупереч приписам статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно та повно не розглянув всі обставини справи.

Вимоги зазначених процесуальних норм судом при розгляді даної справи не виконані, їх порушення призвели до неповного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що господарським судом дана правильна оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам права висновок.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України від 24.04.1981 №4, від 25.12.1992 №13, від 25.05.1998 №15), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності–на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Наведене дає підстави для скасування прийнятого у цій справі судового рішення з передачею справи на новий розгляд, при якому суду слід всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити їх дійсні правовідносини і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2006  у справі № 3/217-06 –скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-КАПІТАЛ", м. Запоріжжя –задовольнити частково.

Головуючий, суддя

Т. Добролюбова

Суддя

О. Муравйов

Суддя

Л. Продаєвич