Ухвала

від 18.06.2013 по справі 872/1975/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р.справа № 2а/0470/13776/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі : Соломка М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а/0470/13776/12 за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю Євпатор про накладання арешту на кошти,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ТОВ Євпатор (далі-відповідач) в якому просила прийняти рішення про накладання арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в установі банку АТ Ерсте Банк (код ЄДРПОУ 36942722) з метою погашення податкового боргу з податку на прибуток в сумі 40 408,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року у задоволені позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.01.2010 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Євпатор . 15.01.2010 року дане товариство було взяте на облік Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби. 07.02.2011 року відповідачем була подана податкова декларація з податку на прибуток № 1088435, у якій було самостійно визначено суму податкового зобов`язання з вказаного податку за 2010 рік у розмірі 40 409,00 грн. Самостійно визначена сума податкового зобов`язання з податку на прибуток у встановлений законом строк сплачена не була, внаслідок чого утворився податковий борг з вказаного податку на суму 40 409,00 грн., , проте дана заборгованість була зменшена на 1 грн. за рахунок наявності переплати по особовому рахунку платника. Отже сума податкового боргу склала 40 408,00 грн. 22.02.2011 року відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України позивачем була винесена податкова вимога №178 (а.с. 8). Не зважаючи на вжиті позивачем заходи, податковий борг сплачено не було.

Відповідно до п.п. 20.1.16, 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, у разі якщо платник податків

перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом;

Накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім вищезазначеного переліку обставин, за наявності яких податковий орган має право на звернення до суду з позовом про накладання арешту та інші цінності платника, Податковим кодексом України закріплений особливий порядок накладання такого арешту, якщо передбачені ст. 94 ПК України.

У відповідності до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Згідно ст. 94 ПК України арешт коштів є різновидом арешту майна.

Отже, адміністративний арешт коштів з рахунків платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умов наявності однієї з обставин, що визначені п.п. 94.2.1 - 94.2.7 п. 94.2 ст. 94, а саме платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, а також за умови наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Позивач, звертаючись до суду з адміністративним позовом про накладання арешту не надав жодних доказів наявності перелічених вище умов, за настанням яких суд може прийняти рішення про застосування арешту коштів відповідача.

Позивач, на думку колегії суддів, не надав доказів застосування арешту коштів, як виняткового забезпечення виконання своїх обов`язків відповідачем, як платником податків.

На підставі вище викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а/0470/13776/12- залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук