Рішення

від 03.04.2009 по справі 37/85пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/85пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.04.09 р.                                                                                                       Справа № 37/85пн                               

Рішення Господарського суду Донецької області у справі № 37/85пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтермед-Інвест”, м.Донецьк, ідентифікаційний код 33524441

до Відповідача: Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35730314

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

про: визнання незаконною відмову у виділенні земельної ділянки в оренду,

за участю:

представника Позивача – Материнський О.М. (за довіреністю № б/н від 02.04.2009р.);

представника Відповідача – Рубльова М.В. (за довіреністю № 09-613 вих. від 01.04.2009р.)

представник Третьої особи – Городова Г.С. (за довіреністю № 01/13-2798 від 15.05.2008р.)

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтермед-Інвест”, м.Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Донецької міської ради, м. Донецьк про визнання незаконною відмову у виділенні земельної ділянки в оренду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на наявність у нього права на отримання земельної ділянки в оренду з огляду на достатність згідно умов діючого на момент отримання відповідного погодження законодавства, погодження із землекористувачем питання щодо вилучення такої земельної ділянки на користь Позивача та безпідставність оцінки Відповідачем такого погодження  у світлі законодавства, що діє на поточний момент.

У якості доказу порушення прав з боку Відповідача Позивач посилається на лист № 09/494 исх. від 19.03.2009р., наявність якого, на думку Позивача, і зумовило виникнення права на позов у розумінні ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 1  Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав заявку від 12.05.2005р. на ім'я Донецького міського голови; лист Донецького державного медичного університету ім. М. Горького від 12.05.2005р. №02/01-16; містобудівельне обґрунтування АТЗТ „Територіальний проектний інститут „Донбасцивілпроект”; висновки та погодження уповноважених органів державної влади   та місцевого самоврядування, отримані в перебігу процедури виділення земельної ділянки; договір №рс5/230 резервування земельної ділянки від 24.03.2006р.; рішення Господарського суду Донецької області від 11.06.2008р. у справі № 8/83пн та довідку про набрання ним законної сили; рішення Донецької міської ради від 18.07.2008р. №21/72; проект землеустрою; лист № 09/494 исх. від 19.03.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 19, 58 Конституції України, ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № б/н від 02.04.2009р. з додатками (а.с.а.с.149-155), в якому підтвердив свою позицію, викладену у листі від № 09/494 вих. від 19.03.2009р., відносно відмови в узгодженні проекту рішення міської ради про передачу Позивачу земельної ділянки в оренду, внаслідок законодавчих змін, запроваджених до Земельного кодексу України, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” від 16.09.2008р. № 509-VI.

Третя особа надала відзив від 02.04.2009р. №01/15-1363 (а.с.157) на позовну заяву № 01/15-1363 від 02.04.2009р., у якому проти позову заперечує з підстав, наведених Відповідачем.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтермед-Інвест”, отримавши погодження Донецького державного медичного університету ім. М. Горького від 12.05.2005р. № 82/01-16 (а.с.18)  звернулося до Донецького міського голови з заявою (а.с.72) про надання земельної ділянки для  розміщення учбового центру за адресою: пр. Ілліча, Калінінський район, м. Донецьк.

На підставі рішення Донецької міської ради від 30.09.2005р. №21/2 "Про затвердження правил забудови м. Донецька", у листі від 24.05.2005р. №01/12.2539 (а.с.17) Донецьким міським головою  зазначено, що для вирішення питання щодо надання Позивачу в оренду земельної ділянки необхідно  виконати та узгодити з відповідними органами містобудівельне обґрунтування визнання параметрів об'єкту будівництва.  

На замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтермед-Інвест” АТЗТ Територіальний проектний інститут „Донбасцивільпроект” згідно завдання Головного управління містобудування і архітектури №01/14-3591 від 13.09.2005р. (а.с.54)  було розроблено містобудівне обґрунтування (а.с.а.с.20-47) розміщення об'єкту будівництва на  відповідній земельній ділянці

Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтермед-Інвест” були отримані наступні дозволи та погодження державних органів та органів місцевого самоврядування на розміщення зазначеного об'єкту:

-          висновки №37/383 від 05.08.2005р., №37/1135 від 12.09.2005р. Центрально-Донецької регіональної екологічної інспекції (а.с.а.с.48,49);

-          висновок №462 від 10.08.2005р. науково-методичного відділу охорони пам'яток історії та культури Донецького обласного краєзнавчого музею; (а.с.50)

-          висновок №01/35-2599 від 15.08.2005р. Донецького міського управління земельних ресурсів; (а.с.51)

-          висновки Донецької міської санітарно-епідеміологічної  станції №1252/07 від 08.08.2005р., №1484 від 13.09.2005р.(а.с.а.с.52,53)

Крім того, між виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем було укладено договір №рс5/230 від 24.03.2006р. резервування земельної ділянки, за умовами якого позивач зарезервував земельну ділянку площею 0,2 га для будівництва учбового центру за адресою: пр.Ілліча, Калінінський район, м. Донецьк (а.с.а.с.55,56)

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 30.09.2005р. №21/77, було погоджено місце розташування будівлі учбового центру та дозволено проведення проектно-вишукувальних робіт для будівництва зазначеного об'єкту за адресою: пр.Ілліча, Калінінський район, м.Донецьк.(а.с.57)

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.06.2008р. по справі №8/83пн (а.с.а.с.58-60), яке згідно довідки від 24.06.2008р. набрало законної сили 24.06.2008р. (а.с.61) було визнано право на отримання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,3 га для будівництва об'єкту – учбового центру за адресою: пр. Ілліча, Калінінський район, м. Донецьк шляхом укладання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакції, яка діяла на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтермед-Інвест” з листом до Донецького міського голови.

На виконання зазначеного Рішення суду від 11.06.2008р. у справі №8/83пн, Рішенням Донецької міської ради від 18.07.2008р. № 21/72 (а.с.62) Позивачеві дозволено розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим було укладено договір від 14.11.2008р. із проектною установою – Товариством з обмеженою відповідальністю „Земельне управління та кадастр м. Донецьк”, якою розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.а.с.63-137) відповідно до умов відведення земельної ділянки, визначених у листі начальника управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області від 27.11.2008р. №05-6-790у (а.с.138).

В подальшому Позивачем проект землеустрою був погоджений із державними органами та органами місцевого самоврядування, про що вказують наступні документи:   

- лист-погодження Головного управління містобудування і архітектури від 09.12.2008р. №01/17-5510 (а.с.139)

- висновок Управління культури і туризму № 01-1/3068з від 02.12.2008р. (а.с.140);

- висновок №845/07 від 05.12.2008р. Відділу планування державної санітарно-епідеміологічної експертизи міськСЕС – висновок (а.с.141);

- висновок Відділу регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області №05/2953 від 04.12.2008р. (а.с.142)

Листом від 19.03.2009р. № 09/494исх. (а.с.143) Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк, розглянувши проект рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду відмовило Позивачу, посилаючись на те, що у зв'язку із законодавчими змінами до Земельного кодексу України та відповідно до п. в) ч.5 ст. 151 Земельного кодексу У;країни (в чинній редакції) встановлено, що письмова згода землекористувача  (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням її розміру та умов вилучення (викупу) має бути нотаріально засвідчена.

Як вказує Позивач, зазначена позиція Відповідача порушує його права на набуття земельної ділянки в оренду, оскільки наявне погодження Донецького державного медичного університету ім. М. Горького про вилучення земельної ділянки було отримано Позивачем до прийняття змін до законодавства та у період дії редакції Земельного кодексу, яка не вимагала нотаріального посвідчення погодження такого вилучення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві № б/н від 02.04.2009р. (а.с.а.с.149,150)

Третя особа проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві № 01/15-1363 від 02.04.2009р. (а.с.а.с.156)

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із заявленого позову та матеріалів справи сутність розглядуваного спору полягає у захисті прав Позивача щодо земельної ділянки шляхом визнання незаконним відмови Відповідача у її наданні.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між учасниками спору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями законодавства щодо володіння, користування і розпорядження землею, а саме -  Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143, 144, 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Зокрема, у відповідності із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання земельних ділянок юридичним особам в оренду визначений ст. 124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі".

В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення Позивача до Донецького міського голови, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.

Аналогічні положення щодо ініціації процедури відведення земельної ділянки  встановлені і в п. 3 глави 2 частини 3 додатку „Правила забудови міста Донецька” до Рішення Донецької міської ради №23/17 від 16.12.2005р., прийнятого у відповідності до приписів ст. 10 Закону України „Про планування і забудову територій”.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України на процедуру отримання земельної ділянки в оренду розповсюджується порядок, передбачений ст.123 цього Кодексу щодо отримання юридичними особами земельних ділянок у постійне користування. Беручи до уваги вказані норми, суд дійшов висновку, що зустрічне волевиявлення орендодавця опосередковується певною процедурою погоджень за участю уповноважених органів та посадових осіб, яка (процедура) передбачена п. 5 частини 3 додатку „Правила забудови міста Донецька” до Рішення Донецької міської ради №23/17 від 16.12.2005р. та Порядком вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженим Постановою КМУ від 31.03.2004р. № 427,  і завершується прийняттям рішення про укладання договору оренди.

Водночас, враховуючи, що відповідна земельна ділянка не перебуває у розпорядженні Донецької міської ради у зв'язку із її наданням у постійне користування Донецького державного медичного університету ім. М. Горького, процедура відведення включає в себе вилучення цієї ділянки у поточного користування, що унормовано приписами ст.151 Земельного кодексу України.  

За змістом цієї статті в редакції, що діяла на момент ініціації Позивачем процедури виділення земельної ділянки, юридичні особи, зацікавлені у вилучені земельної ділянки, зобов'язанні до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та відповідними органами місцевого самоврядування/державними органами місце розташування об'єкту, розмір земельної ділянки та умови її вилучення з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Погодження вилучення земельної ділянки із землекористувачем за змістом ст.ст. 141, 149 Земельного кодексу України є підставою для припинення відповідного права користування, здійснюваного (припинення) за згодою землекористувача.

Враховуючи, що предметом позовних вимог є визнання незаконним відмови Відповідача в узгодженні надання та наданні Позивачеві земельної ділянки, викладеної у листі № 09/494исх. від 19.03.2009р. (а.с.143), яка (відмова) у світлі визначеного затвердженим Рішенням Донецької міської ради від 14.12.2007р. №16/8 Положенням (а.с.а.с.151-154) статусу Відповідача як учасника процедури виділення земельних ділянок, за своєю природою є актом ненормативного характеру, адресованим Позивачу, судом у цій справі має бути досліджена відповідність спірного акту вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, що прийняв акт, та факт порушення (невизнання або оспорювання) прав та/або інтересів Позивача у зв'язку з прийняттям такого акту.

Аналогічної позиції щодо предмету доказу та дослідження у справах такого роду дотримується і Вищий господарський суд України в  п. 2 Роз'яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. № 02-5/35.

Висновок суду щодо можливості кваліфікації відмови Відповідача, викладеної у вказаному листі як об'єкту судового оскарження у повній мірі узгоджується із положеннями ч.11 ст. 123 та ч. 12 ст. 151 Земельного кодексу України в діючий редакції.

Виходячи із змісту оскаржуваної відмови Відповідача, його позиція ґрунтується на недотриманні Позивачем вимог п. в) ч. 5 ст. 151 Земельного кодексу України (в поточній редакції) щодо нотаріального посвідчення згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки.

За висновком суду, така позиція є неприйнятною та вказує на незаконність оскаржуваної відмови з урахуванням наступного:

Як зазначалося судом, вирішення питання щодо погодження зацікавленою особою (потенційним орендарем)  вилучення відповідної земельної ділянки у поточного землекористувача, за законодавством передує започаткуванню процедури відведення та проектування місця розташування об'єкту.

Законодавство, яке діяло станом на момент отримання Позивачем погодження Донецького державного медичного університету ім. М. Горького на вилучення земельної ділянки  та звернення Позивача із відповідним клопотанням до Донецького міського голови, не містило вимог щодо необхідності нотаріального посвідчення згоди землекористувача. Зокрема, положення ч.ч. 3,4 ст. 142 Земельного кодексу України, які суд застосовує у розглядуваному випадку за аналогією згідно ст. 8 Цивільного кодексу України, підставою для припинення права постійного користування (що, власне і відбувається за результатами вилучення) зазначає заяву землекористувача до власника, не визначаючи нотаріальної форми її вчинення.

Зазначена Відповідачем в оскаржуваній відмові вимога щодо форми погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки була запроваджена Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” від 16.09.2008р. № 509-VI і набрала чинності лише 14.10.2008р.  

Між тим, на вказану дату процедура відведення земельної ділянки Позивачу не тільки була започаткована, але й частково пройдена мірою, достатньою для визнання за Позивачем у судовому порядку наявним права на отримання в оренду земельної ділянки за законодавством, яке діяло на момент його звернення до Донецького міського голови, що підтверджується Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.06.2008р. у справі № 8/83пн, яке набуло законної сили 24.06.2008р.

В свою чергу, набуття законної сили вказаним рішенням у світлі положень ст.ст. 124, 129 Конституції України, усталеної практику Європейського суду з прав людини (див., наприклад,  Рішенням Суду  від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, в якому визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” ), яка  (практика) є джерелом права для національних згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., зумовлюють його (рішення) загальнообов'язковий статус.

Відтак, встановлені згаданим судовим Рішенням факти здійснення дій в межах правовідносин, спрямованих на виділення земельної ділянки Позивачу, однозначно вказують на достатність наявного і отриманого згідно діючого на той момент законодавства погодження  землекористувача на вилучення відповідної ділянки, для проведення такого вилучення.

Водночас, за приписами ч.2 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових або внесенні змін до діючих  законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до абз. 6 п. 4 мотивувальної частини  Рішення  Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005. звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей особи, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.  

Відтак, позиція Відповідача щодо кваліфікації вимог, запроваджених змінами до ст. 151 Земельного кодексу України Законом України від 16.09.2008р. № 509-VI відносно форми погодження поточного землекористувача на вилучення земельної ділянки, як таких, що мали бути дотримані Позивачем, а їх недотримання зумовило відмову у наданні погодження та виділенні земельної ділянки,  оцінюється судом як безпідставне  звуження змісту та обсягу правомірно набутих  внаслідок факту  отримання такого погодження у формі, визначеній попереднім і діючим на момент отримання законодавством, прав  ТОВ „Інтермед-Інвест”.

Відповідно до ст. 8 Конституції України її норми мають вищу юридичну силу та є нормами прямої дії. Згідно із ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Судом також враховується, що Закон України від 16.09.2008р. № 509-VI не вказує на наявність у нього зворотної  сили (ретроспективної дії). Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти за загальним правилом не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми ст. 58 Конституції України можуть розповсюджуватися і на юридичних осіб.

В контексті викладеного суд дійшов однозначного висновку про безпідставність розповсюдження на Позивача у розглядуваному випадку вимог діючої редакції ст.151 Земельного кодексу України щодо форми погодження поточного землекористувача на вилучення земельної ділянки, у зв'язку із чим оскаржувана відмова суперечить не тільки наведеним нормам, але й принципу правопорядку, закріпленому ч. 1 ст. 19 Конституції України, згідно якого ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством, а, отже, - є (відмова) протиправною.

Відносно наявності порушення прав та інтересів Позивача оскаржуваною відмовою як обов'язкової складовою частини предмету доказування у цій справі суд зазначає наступне.

У світлі  прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 38 Рішення Суду у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.) застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст. 17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., ст. 46 Конвенції  є джерелом права для національних судів, сподівання та майновий інтерес Позивача, пов'язані із набуттям земельної ділянки в оренду, встановлені у рішенні Господарського суду Донецької області від 11.06.2008р. у справі № 8/83пн, кваліфікуються  як об'єкт захисту гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

Тотожність за придатністю до судового захисту майнових інтересів та прав вбачається і із ст. 15 Цивільного кодексу України та п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004, статус якого як обов'язкового закріплений ч. 2 ст. 150 Конституції України та ст. 69 Закону України „Про Конституційний Суд України”.

Отже, перешкоджання Відповідачем  у реалізації Позивачем зазначених права та інтересів шляхом (реалізації) завершення процедури виділення земельної ділянки в оренду зумовлює виникнення у останнього права на судовий захисту у відповідний спосіб у розумінні ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

За висновками суду, порушені права Позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст.152 Земельного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

За змістом вказаних статей захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсним актів (рішень) суб'єктів (у тому числі – органів місцевого самоврядування), що суперечать законодавству, ущемляють законні права та інтереси суб'єкту господарювання. При цьому, у світлі позиції Вищого господарського суду України, викладених в п.п. 1,2 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів в першому півріччі 2007 року” від 14.08.2007р. № 01-8/675,   суд дійшов висновку про тотожність вимог щодо визнання певного оскаржуваної відмови незаконною (протиправною) вимогам про визнанні її недійсною, що зумовлює можливість задоволення позову в контексті формулювання способу судового захисту, зазначеного Позивачем.

При визначені підвідомчості цієї справи суд виходив з того, що суб'єктивний склад сторін відповідає вимогам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України і між сторонами існує спір про право Позивача на отримання в оренду земельної ділянки.

Тобто правовідносини, що склалися між сторонами з приводу наявності чи відсутності у Позивача права на оренду носять договірний характер, який є наслідком наявних між сторонами господарських відносин у сфері землеустрою.

При цьому, Відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень, а виступає як суб'єкти господарських відносин, що за змістом ч. 1 ст.2 , п.п. 1, 6, 7 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України унеможливлює віднесення цього спору до компетенції адміністративного суду.  

Таким чином, цей спір підвідомчий господарському суду, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в Інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005р. № 3.2.-2005, та позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.п. 5.2., 5.3., 15 Рекомендації Президії „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. № 04-5/120.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,  4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтермед-Інвест”,                  м. Донецьк (ідентифікаційний код 33524441) до Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35730314) про визнання незаконним  відмови у наданні земельної ділянки, викладеної у листі № 09/494исх від 19.03.2009р., задовольнити повністю.

2.Визнати незаконною відмову Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35730314), викладену у листі № 09/494исх від 19.03.2009р., у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтермед-Інвест”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33524441) земельної ділянки  по проспекту Ілліча (район Донецького державного медичного університету ім. М. Горького) у Калінінському районі, площею 0,3га. в оренду.

3.Стягнути з Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35730314)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтермед-Інвест”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33524441)  витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 03.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 03.04.2009р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Попков Д.О.