Постанова

від 20.09.2013 по справі 826/11225/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2013 року № 826/11225/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи пожежної та техногенної безпеки" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001842230 від 28.03.2013

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Системи пожежної та техногенної безпеки» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28 березня 2013 року № 0001842230 та № 0001832230.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх безпідставними й необґрунтованими й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та заниження податку на прибуток підприємств внаслідок здійснення господарських операцій з контрагентами ПП «Будтранс Плюс», ТОВ «Група компаній Еко», а також зазначено про те, що укладання та виконання договорів відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача проти позову заперечував, доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 15 березня 2013 року № 266/22-3/35736342 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Системи пожежної та техногенної безпеки» (код ЄДРПОУ 35736342) щодо документального підтвердження господарських оперцій з ПП «Будтранс Плюс» (код ЄДРПОУ 35961105) та ТОВ «Група Компаній ЕКО» (код ЄДРПОУ 34648565) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Враховуючи клопотання сторін про розгляд в порядку письмового провадження, суд, керуючись приписами частини 1 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлення від 01 березня 2013 року за № 423 та наказу № 430 від 28 лютого 2013 року, виданих Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС, згідно із підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Системи пожежної та техногенної безпеки» (код ЄДРПОУ 35736342) щодо документального підтвердження господарських операцій з ПП «Будтранс Плюс» (код ЄДРПОУ 35961105) та ТОВ «Група Компаній ЕКО» (код ЄДРПОУ 34648565) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 15 березня 2013 року № 266/22-3/35736342.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пункту 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 141733 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 77350 грн., за грудень 2011 року в сумі 64383 грн.;

- пункту 138.1 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряє мий період на загальну суму 162993 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 88953 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 74040 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: згідно акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 15 серпня 2012 року № 305/22-205/35961105 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Будтранс Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) у Приватному підприємству «Будтранс Плюс» від контрагентів-постачальників; згідно акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 08 січня 2012 року № 3/2240/34648565 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Група компаній «Еко» документального підтвердження за травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року» встановлено наявність ознак «фіктивності» та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ПП «Будтранс Плюс», ТОВ «Група компаній Еко» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 28 березня 2012 року № 0001842230 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Системи пожежної та техногенної безпеки» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 177166 грн., у тому числі за основним платежем - 141733 грн. та за штрафними санкціями - 35433,25 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 28 березня 2012 року № 0001832230, за порушення пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Системи пожежної та техногенної безпеки» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства суму 162993 грн. за основним платежем.

За результатом адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення (копії рішень від 23 травня 2013 року № 428/10/12-3-03 Державної податкової служби у місті Києві, від 25 липня 2013 року № 6299/6199-99-10-01-15 Міністерства доходів і зборів України містяться в матеріалах справи).

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ПП «Будтранс Плюс», ТОВ «Група компаній Еко», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як встановлено судом, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Група компаній «Еко» (Підрядник) укладено договір від 20 липня 2011 року № 055, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язок виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах АЗС, що знаходяться в Черкаській, Дніпропетровській, Львівській областях. Додатком № 1 до Договору (Протоколом узгодження договірної ціни) узгоджено розмір договірної ціни на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах АЗС, що знаходяться в Черкаській, Дніпропетровській, Львівській областях.

На підтвердження обґрунтованості вартості виконаних робіт, позивачем долучено до матеріалів адміністративної справи договірну ціну за договором від 20 липня 2011 року № 055 на будівництво «Автоматизованої системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей про них», Локальний кошторис № 2-1-1 на Будівельно-монтажні роботи за формою № 4. На підтвердження фактичного виконання робіт за договором № 055 в матеріалах справи міститься акт № 25/08 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року за типовою формою № КБ-2в, відповідно якого ТОВ «Група компаній «Еко» виконало будівельно-монтажні роботи з автоматизованої системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей про них.

Позивачу контрагентом ТОВ «Група компаній «Еко» виписано податкові накладні від 25 липня 2011 року № 60, від 28 липня 2011 року № 69.

Оплата за отримані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, копії платіжних доручень, виписка по рахунку, надані позивачем та долучені до матеріалів справи.

Крім цього, між позивачем та ПП «Будтранс Плюс» укладено договір від 10 листопада 2011 року № 101111, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язок виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах АЗС, що знаходяться в Львівській та База світлих нафтопродуктів м. Бориспіль Київської області. Додатком № 1 до Договору (Протоколом узгодження договірної ціни) узгоджено розмір договірної ціни на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах АЗС, що знаходяться в Львівській області, та База світлих нафтопродуктів м. Бориспіль в Київській області.

На підтвердження обґрунтованості вартості виконаних робіт, позивачем долучено до матеріалів адміністративної справи договірну ціну за договором від 10 листопада 2011 року № 101111 на будівництво «Системи виявлення надзвичайних ситуацій. Обєкти АЗС в Львівській області та база світлих нафтопродуктів в м. Бориспіль», Локальний кошторис № 2-1-1 на монтажні роботи АЗС, База світлих нафтопродуктів за формою № 4. На підтвердження фактичного виконання робіт за договором від 10 листопада 2011 року № 101111 в матеріалах справи міститься акт № 1 прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року за типовою формою № КБ-2в, відповідно якого ПП «Будтранс Плюс» виконало монтажні роботи з встановлення систем виявлення надзвичайних ситуацій.

Позивачу контрагентом ПП «Будтранс Плюс» виписано податкову накладну від 28 грудня 2011 року № 53.

Оплата за отримані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії платіжних доручень, виписка по рахунку, надані позивачем та долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за липень, грудень 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами ПП «Будтранс Плюс», ТОВ «Група компаній Еко» у зв'язку з отриманням послуг.

На підтвердження належної реєстрації податкових накладних, позивачем надано копії реєстрів та отриманих податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ПП «Будтранс Плюс», ТОВ «Група компаній Еко» були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що позивач має ліцензію, видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України АВ № 518568, згідно якої він має право на виконання робіт з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів.

Роботи, які виконувалися ПП «Будтранс Плюс», ТОВ «Група компаній Еко» для ТОВ «Системи пожежної та техногенної безпеки», були прийняті позивачем та в подальшому передавалися Замовнику на виконання умов договору на виконання робіт від 14 березня 2011 року № 001-11 Агенству «Луком-А-Україна» згідно наявних в матеріалах справи актів виконаних монтажних та пуско-налагоджувальних робіт по системі раннього виявлення надзвичайних ситуацій та сповіщення людей у випадку їх виникнення. На підтвердження використання виконаних ПП «Будтранс Плюс», ТОВ «Група компаній Еко» для позивача робіт в матеріалах справи містяться акти прийняття в експлуатацію системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Будтранс Плюс», ТОВ «Група компаній Еко» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Будтранс Плюс», ТОВ «Група компаній Еко» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень статті 7, глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Будтранс Плюс», ТОВ «Група компаній Еко», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 28 березня 2013 року № 0001842230 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби № 0001832230 від 28 березня 2013 року суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи. До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є «документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Будтранс Плюс», ТОВ «Група компаній Еко», яким вже була надана оцінка.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби № 0001832230 від 28 березня 2013 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи пожежної та техногенної безпеки» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи пожежної та техногенної безпеки» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 28 березня 2013 року № 0001842230 та № 0001832230.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник