Постанова

від 12.09.2013 по справі 826/12658/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2013 року 14:41 № 826/12658/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеротех-Трейд" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішеннь № 0001982230, № 0001992230 від 01.04.2013

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеротех-Трейд» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому з урахуванням зміни позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 01 квітня 2013 року № 0001982230 та № 0001992230.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», не надано. Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судове засідання 12 вересня 2013 року заперечив проти адміністративного позову. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 19 березня 2013 року № 279/22-3/36439475 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеротех-Трейд» щодо документального підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 001 серпня 2011 року по 31 січня 2012 року.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеротех-Трейд» (ідентифікаційний код 36439475) зареєстровано як юридична особа Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 24 квітня 2009 року; місцезнаходження юридичної особи: 03039, місто Київ, провулок Червоноармійський, будинок 14, корпус 6, офіс 10.

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

На підставі підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 та пункту 79.1. статті 79 Податкового кодексу України, згідно наказу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року № 420 проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеротех-Трейд» щодо документального підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 серпня 2011 року по 31 січня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 19 березня 2013 року № 279/22-3/36439475.

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення:

- пункту 198.6. статті 198, пункту 200.1. та пункту 200.2. статті 200 Податкового кодексу України; статей 626, 629, 655, 656, 658, 664, 203, пункту 1 статті 215, пункту 2 статті 215, статті 228, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 19003 грн., в т.ч. за серпень 2011 року в сумі 3237 грн., за вересень 2011 року в сумі 2169 грн., за грудень 2011 року в сумі 2960 грн., за січень 2012 року в сумі 10637 грн.;

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України та статей 626, 629, 655, 656, 658, 664, 203, пункту 1 статті 215, пункту 2 статті 215, статті 228, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 20790 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 6217 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 3404 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 11169 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: згідно акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 26 січня 2012 року № 28/2310/37505731 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Декос Альянс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08 лютого 2011 року по 31 грудня 2011 року встановлено відсутність у ТОВ «Декос Альянс» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеротех-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 01 квітня 2013 року № 0001982230 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Аеротех-Трейд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток - на суму 23 582, 25 грн., в тому числі: за основним платежем на суму 20 70 грн., за штрафними санкціями - на суму 2792,25 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 01 квітня 2013 року № 0001992230 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.6. статті 198, пункту 200.1. та пункту 200.2. статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 23 753,75 грн., в тому числі за основним платежем - на суму 19003 грн., за штрафними санкціями - на суму 4750,75 грн.

За результатом адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга позивача від 10 квітня 2013 року № 12 - без задоволення (копія рішення Державної податкової служби у місті Києві від 28 травня 2013 року № 514/10/12-3-03 міститься в матеріалах справи).

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеротех-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеротех-Трейд» (Покупець, за умовами Договорів) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» (Продавець, за умовами Договорів) укладались Договори купівлі продажу № 080845 від 08 серпня 2011 року, № 3000946 від 23 вересня 2011 року, № 021258 від 02 грудня 2011 року, № 100161 від 10 січня 2012 року, № 230162 від 23 січня 2012 року за умовами яких Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Додатках до Договорів та накладних передачі - приймання товару.

Згідно Додатків № 1 до вищезазначених договорів купівлі - продажу, позивачем придбавались товари для обслуговування систем кондиціювання, а саме: плата DEC102 - ціна 5642,50 грн. з ПДВ; шлюз LON DMS504B51 ціна 9179,10 грн. з ПДВ; азот технічний 40 л. - ціна 140,00 грн. з ПДВ; фреон R410a - ціна 1227,00 грн.; конфузор спрямл. КУ200-2 - ціна 1236,00 грн. з ПДВ; лопатки ІК52-200 до вентиляторів - ціна 372 грн. з ПДВ; регулятор потужності кан. нагрівача KRT-10.1 - ціна 1894,00 грн. з ПДВ; кріплення зовн. Блоку кондиціонера ER2 - ціна 709, 00 грн. з ПДВ; ізоляція трубч. SRE15-6 - ціна 360,00 грн.; ізоляція трубч. SRE15-12 - ціна 465,00 грн. з ПДВ; компл. Датчиків на лінії нагнітання NH18 - 793,00 грн.з ПДВ; компл. Датчиків на лінії всмоктування NL18 - 634,00 грн. з ПДВ; профіль перф.Т-29 - ціна 215, 00 грн. з ПДВ; аменостат d200CDR - ціна 428,00 грн. з ПДВ; кріплення аменостату d200CDR - ціна 76,00 грн. з ПДВ; повітроводи із оц. сталі 0,55 мм. - ціна 840,00 грн. з ПДВ; адаптер сист. кондиціювання d250 - ціна 620,00 грн. з ПДВ; адаптер під дифузор 350х350 - ціна 1640,00 грн. з ПДВ; шумопоглинаючий матеріал - ціна 565, 00 грн.; електричний калорифер EKS 500Х300 - 5308,43 грн.; засувка повітряна 500х300 - ціна 2481,47 грн. з ПДВ; клапан зворотній Д 315 - ціна 103,08 грн.; фільтр FDS 500х300 - ціна 1150,07 грн. з ПДВ; вентилятор ВР № 2.5 нерж. сталь - ціна 2946,25 грн. з ПДВ; вентилятор ВР № 3.15 нерж. сталь - ціна 2811,16 грн. з ПДВ; болт М8-06/1 - ціна 99,20 грн. з ПДВ; гайка М8-09/1 - ціна 25,60 грн.; цвях Л-2/114 мм. - ціна 95,20 грн. з ПДВ; вироби гумові - ціна 270,17 грн. з ПДВ; пінострічка П06 - ціна 86,32 грн. з ПДВ; шуруп геб. 0015841-2 - ціна 43,16 грн. з ПДВ; електроди Є55/4мм. - ціна 2,29 грн. з ПДВ; стрічка ал./арм. 30/2 - ціна 540,36 грн. з ПДВ; болт К-100 - ціна 149,51 грн.; зажим 46/2 - ціна 191,25 грн. з ПДВ; шумоглушник ШГ-315 - ціна 2135,1 грн. з ПДВ; зонт нерж. Д250 - ціна 338,25 грн. з ПДВ; кріплення № 2-1,0 - ціна 3027,2 грн. з ПДВ; решітка - 827,05 грн. з ПДВ.

Згідно з видатковими накладними № РН-0001312 від 19 серпня 2011 року, № РН-0001683 від 26 вересня 2011 року, № РН-0003525 від 22 грудня 2011 року, № РН-0000116 від 11 січня 2012 року, № РН-0000117 від 30 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» поставило позивачу товар на загальну суму 114 025, 71 грн. з ПДВ.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» виписано позивачу податкові накладні від 19 серпня 2011 року № 824, від 26 вересня 2011 року № 231, від 22 грудня 2011 року № 186, від 11 січня 2012 року № 174, від 26 січня 2012 року № 176.

Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Декос Альянс» у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Декос Альянс» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеротех-Трейд» здійснює діяльність у наступних сферах: будівельні та монтажні роботи; виконання пусконалагоджувальних робіт; монтаж інженерних мереж; опалення; вентиляція та кондиціювання тощо та має відповідні ліцензії на займання зазначених видів діяльності (копія ліцензії та свідоцтва містяться в матеріалах справи).

Матеріали справи підтверджують, що придбання за цивільно-правовими угодами товарів, комплектуючих матеріалів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» та подальше відчуження цих товарів, комплектуючих матеріалів за іншими цивільно-правовими угодами та рахунками-фактурами наступним контрагентам: Державному науково-дослідному інституту з лабораторії діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, на підставі договору № 36-12-11 від 16 січня 2011 року; Товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія» на підставі рахунку-фактури № Б-00201 від 25 липня 2011 року; Товариству з обмеженою відповідальністю «Світ торгівлі» на підставі рахунків - фактур № СФ-0000005 від 30 серпня 2011 року, № 00000013 від 23 грудня 2011 року; Товариству з обмеженою відповідальністю ХФК «Біокон», на підставі договору № 31-09-11 від 21 вересня 2011 року; Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецклімат» на підставі рахунку - фактури 0000010 від 23 грудня 2011 року; Товариству з обмеженою відповідальністю «Снікос» на підставі рахунку-фактури № Б-00270 від 24 січня 2012 року; Товариству з обмеженою відповідальністю «Ост-Вест-Експрес», на підставі договору № 26-07-12 від 11 липня 2012 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Декос Альянс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Декос Альянс» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Необґрунтованими виявились доводи про обов'язкову наявність у позивача документів, які підтверджують факт транспортування товару, оскільки за умовами договорів поставки товар поставляється продавцем на склад покупця, а тому позивач і не повинен мати вказаних документів.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність укладених правочинів, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Декос Альянс», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На думку суду, позивач, як Покупець товарів, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеротех - трейд» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Декос Альянс», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 01 квітня 2013 року № 0001992230 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 01 квітня 2013 року № 0001982230 суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи. До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є «документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Декос Альянс», яким вже була надана оцінка.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 01 квітня 2013 року № 0001982230.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Аеротех-Трейд» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеротех-Трейд» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0001982230, № 0001992230 від 01 квітня 2013 року.

3. Судові витрати в сумі 473,36 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеротех-Трейд» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник

Повний текст постанови виготовлено 16.09.2013 року.